Ухвала суду № 39345795, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/800/42690/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року

у справі № 2а-4501/12/1470

за позовом приватного підприємства «Євродор» (далі - позивач, ПП «Євродор»)

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Первомайська ОДПІ Миколаївської області ДПС)

про скасування наказу та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Євродор» звернулось у серпні 2012 року до суду з позовом до Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС про скасування наказу № 927 від 17.08.2012 pоку про проведення позапланової документальної перевірки та скасування рішення № 5/19/35685424 від 20.08.2012 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2012 року відповідачем було направлено запит за № 1306/10/22-045 до ПП «Євродор» про підтвердження взаємовідносин з контрагентами.

Згідно змісту запиту, відповідачем було встановлено, що ПП «Євродор» має розбіжності згідно Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме завищення податкового кредиту у сумі понад 777 510,60 гривень за звітні періоди: за 30.04.2010 року 40 643,64 гривні по контрагентам ТОВ «Вектора-Престиж», ПП «Смартакс», ПП «Мамстрой»; за 30.09.2010 року 1348,96 гривень по контрагенту ТОВ «ТБК Проміндустрія»; за 31.10.2010 року 3838,00 гривень по контрагенту ТОВ «ТБК Проміндустрія»; за 30.11.2011 року 731 680,80 гривень по ТОВ «Родеф».

Крім того в запиті зазначено, що за даними податкової інспекції де знаходиться на обліку ТОВ «Родеф» не підтверджуються взаємовідносини з підприємством ПП «Євродор» та запропоновано надати відповідь по зазначених питаннях.

Позивач на зазначений запит надав відповідь від 15.06.2012 року № 35, згідно якої повідомив відповідача, що всі суми зазначені у запиті документально підтверджені в бухгалтерському обліку підприємства в повному обсязі. Також у відповіді зазначив, що ТОВ «Родеф» подало до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про визнання такими що суперечать діючому законодавству України висновків акту податкового органу від 18.04.2012 року № 545/22-1/32780383 та результатів позапланової невиїзної перевірки TOB «Родеф» з питань формування податкового кредиту та додав до відповіді копії договорів поставки, копію договору оренди, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копію першого аркуша позовної заяви TOB «Родеф» від 13.06.2012 року.

Не зважаючи на отримання даної відповіді відповідачем видано наказ від 17.08.2012 року № 927 «Про проведення позапланової документальної перевірки ПП «Євродор» на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року терміном 10 робочих днів, починаючи з 20.08.2012 року.

Як вбачається зі змісту зазначеного спірного наказу, підставою для перевірки є норми пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, згідно яких: «документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.»

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що зі змісту спірного наказу вбачається, що відповідачем не зазначено яка саме підстава, що визначена нормами пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, послугувала причиною видання спірного наказу та призначення перевірки.

Крім того, відповідачем визначено період проведення перевірки в обсязі значно більшому ніж визначено в запиті від 25.05.2012 року за № 1306/10/22-045.

20.08.2012 року відповідач прийняв рішення № 5/19/35685424 про застосування адміністративного арешту майна платника податків-позивача, яке прийняте на підставі норм п. 94.2. ст. 94 розділу II ПК України, а саме відмова платника податків від проведення документальної позапланової документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому ПК України.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абз.3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи зміст оскарженого наказу встановили, що зазначений документ містить посилання на загальні законодавчі норми ПК України, які надають право податковим органам на перевірку платника податку та, зокрема, на приписи пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України як на підставу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Таким чином, однією з основних гарантій прав платників податків при здійсненні заходів податкового контролю є законодавче встановлення вичерпного переліку підстав проведення документальних позапланових перевірок.

Виходячи зі змісту положень пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом (п. 78.4. ст. 78 ПК України), та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та ст. 78 цього Кодексу.

Підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є, серед іншого, ненадання платником податків пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС та прийняття відповідного наказу про проведення такої перевірки, а надання позивачем у законодавчо визначені строки пояснень та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача, свідчить про відсутність у податкового органу підстав для призначення перевірки з посиланням на вимоги пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що пояснення були надані не в повному обсязі, а саме «відсутність товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та інше», оскільки згідно запиту № 1306/10/22-045 від 25.05.2012 року не визначені конкретні питання, на які потрібно відповісти та не зазначено, які конкретно первинні документи необхідно було надати до ДПС, ненадання яких було б підставою для здійснення документальної позапланової перевірки.

Щодо правомірності рішення № 5/19/35685424 від 20.08.2012 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Відповідно до абз.4 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (п. 45.2 ст. 45 ПК України).

Відповідно до п. 81.1, п. 81.2 ст. 81 ПК України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Арешт майна може бути застосований, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу ДПС (п. 94.2 ст. 94 ПК України).

Керівник органу податкової служби за наявності однієї з обставин зазначених у п. 94.2 ст. 94 ПК України приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема рішення № 5/19/35685424 від 20.08.2012 року, що умовний арешт майна платника податків накладено за відмову від допуску посадових осіб до проведення позапланової документальної перевірки за наявності підстав для її проведення.

Судами зазначено, що відповідно до актів, складених податковим органом (на які посилається позивач та відповідач, але які відсутні в матеріалах справи) № 19/22/35685424 оголошення про пред'явлення направлення та копії наказу на проведення позапланової документальної перевірки, № 20/22/35685424 про відмову від підпису у направленні та отриманні копії наказу на проведення позапланової документальної перевірки ПП «Євродор», № 21/22/35685424 про відмову у допуску посадових осіб до проведення позапланової документальної перевірки, фахівці податкового органу виходили і намагалися здійснити дії по проведенню перевірки не за адресою місцезнаходження платника, а за іншою адресою: Миколаївська область м. Южноукраїнськ вул. Промзона, 8.

Однак, як встановлено судами, місцезнаходженням ПП «Євродор» та його керівного органу є адреса: 56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Мельнична, буд. 2 корпус «А».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що підтверджують вихід працівників податкового органу за місцезнаходженням позивача, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: смт. Доманівка, Доманівського району, Миколаївської області, вул. Мельнична, буд. 2 корпус «А», у зв'язку з чим не виникли обставини, передбачені ст. 94 ПК України, які надають право Первомайській ОДПІ Миколаївської області ДПС на застосування виняткового засобу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року у справі № 2а-4501/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько