Ухвала суду № 39345790, 04.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/19592/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 по справі №2а-1975/10/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, третя особа на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація в Одеській області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» (далі - ТОВ «Сейп Автотранс», позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання недійсним та скасування рішення від 03.02.2010 №0000952360 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38455,00грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення вмотивовані висновком про правомірність застосованих штрафних (фінансових) санкцій з огляду на порушення позивачем пунктів 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки висновки акту перевірки в судовому процесі позивачем не спростовані.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Сейп Автотранс» 04.04.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 19 Конституції України, статей 11№, 11І Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 2 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», статей 9, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками Державної податкової адміністрації в Одеській області було проведено перевірку господарської одиниці ТОВ «СейпАвтотранс» - офісу, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/3, щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було складено акт від 27.01.2010 №366/15/32/23/35302075 (номер бланку 000178).

На підставі вказаного акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято рішення від 03.02.2010 №0000952360 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38455,00грн. за порушення пунктів 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало: у незбереженні в Книзі обліку розрахункових операцій щоденних звітних чеків за 07.01.2010 №324, 08.01.2010 №325; у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеної в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 7555,00грн.

Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з огляду на порушення процедури проведення перевірки.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно законодавства України.

Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові та позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

За змістом частини сьомої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду, вважаються позаплановими перевірками.

Таким чином, стаття 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» хоча і містить частину сьому, проте не визначає підстави, порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують реєстратори розрахункових операцій, а відтак усі перевірки реєстраторів розрахункових операцій (як планові, так і позапланові), передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з метою застосування Закону України «Про державну податкову службу в Україні» віднесені до позапланових перевірок, на які поширюються «процедурні» правила проведення таких перевірок.

Згідно з вимогами статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на здійснення позапланової перевірки працівники податкового органу отримують за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформлених відповідно до вимог зазначеної норми Закону. Ненадання цих документів або їх надання з порушенням встановлених вимог є підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

З урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення, встановлені актом перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства підлягали оцінці судом під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (пункт 4 стаття 17 цього Закону).

Пункт 13 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» покладає на суб'єктів підприємницької діяльності безумовний обов'язок забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (стаття 22 цього Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено факт не роздрукування та незбереження позивачем в Книзі обліку розрахункових операцій щоденних звітних чеків за 07.01.2010 №324, 08.01.2010 №325 та невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеної в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 7555,00грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили із встановленого факту не роздрукування Z-звіту та невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеної в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а застосовані до позивача штрафні санкції відповідають нормам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач не спростовує фактичних обставин, що слугували підставою для накладення на нього штрафних санкцій.

Заперечення з боку ТОВ «СейпАвтотранс» стосуються відсутності підстав для проведення перевірки. При цьому позивач не заперечив допуск службових осіб контролюючого органу до перевірки та надав витребувані ними документи.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв