Ухвала суду № 39345766, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/13197/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Хмільницька ОДПІ)

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2а/0270/4898/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроторг" (далі - Товариство)

до Хмільницької ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 № 0000162301, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 187 500 грн. (у тому числі 150 000 грн. за основним платежем та 37500 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2011 у задоволенні позову відмовлено з посиланням, зокрема, на вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивний характер діяльності контрагента позивача (приватного підприємства «Маріоліні», далі - ПП «Маріоліні»), що виключає можливість реального виконання ним поставок товару в адресу позивача.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що реальність виконання спірних операцій з придбання позивачем товару (аміачної води) підтверджується документально, тоді як за відсутності доказів обізнаності платника про дефекти у правовому статусі його контрагента відповідні обставини не можуть впливати на податковий облік такого платника.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Хмільницька ОДПІ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків та дотримання чинного податкового законодавства з ПДВ за квітень, липень, серпень 2008 року та податку на прибуток за 2 квартал 2008 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 18.05.2011 № 31-23-30067834 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Підставою для зазначеного донарахування став висновок податкового органу про те, що позивач безпідставно зменшив оподатковуваний доход на суму витрат за операціями з придбання аміачної води в рамках господарських правовідносин з ПП «Маріоліні» за договором поставки від 30.03.2008 № 2-03/08.

На обґрунтування цього висновку податкова інспекція зазначає про безтоварний характер цих операцій, які не опосередковувалися фактичним рухом активів, що підтверджується обставинами, встановленими вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2010 у справі № 1-96/2010.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні та повні відомості про зміст господарської операції та її учасників.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує визначено постачальником вартість товару при обчисленні суми податку на прибуток, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

У даному разі висновок податкової інспекції (який був підтриманий судом першої інстанції) про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку Товариства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтується на тому, що вироком суду було засуджено засновника ПП «Маріоліні» ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбачених статтею 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України. При цьому зазначеним вироком встановлено, що назване підприємство було створено без мети провадження реальної підприємницької діяльності, а з ціллю створення штучного документообігу та прикриття незаконної діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника Товариства згідно з вироком суду (копію якого долучено до матеріалів справи) суд першої інстанції правильно застосував наведену процесуальну норму та об'єктивно оцінив встановлені цим вироком обставини як свідчення відсутності реального характеру поставок між ПП «Маріоліні» та позивачем; на підставі цього суд зробив правильний висновок, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача. Правова оцінка обставин даної справи була здійснена судом першої інстанції з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС.

Тому апеляційний суд безпідставно послався на наявність у справі первинних документів (податкової накладної, видаткової накладної, товарно-транспортних накладних), як на доказ реального характеру розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

З урахуванням викладеного у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції зі спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2а/0270/4898/11 скасувати.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2011 у справі № 2а/0270/4898/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько