Ухвала суду № 39345759, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/50636/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Березівські мінеральні води» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011

у справі № 2а-2190/10/2070

за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Березівські мінеральні води» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Санаторій «Березівські мінеральні води» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2010 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок, викладений у акті перевірки від 22.06.2006 року №43/23-104/02648432, про порушення позивачем ст.ст. 7, 9 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого підприємству донараховано земельного податку у сумі 278341,12 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 139171,00 грн.

Такий висновок пов'язаний з тим, що позивач за 2004 рік та з 01.01.2005 року по 07.04.2005 року при визначенні розміру податку на земельну ділянку площею 44,56 га застосовував ставку податку, визначену у ст. 6 Закону України «Про плату за землю», для земель сільськогосподарського призначення, в той час як у його користуванні перебували землі оздоровчого призначення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст.2 Закону України від 03.07.1992 року №2335-ХІІ «Про плату за землю» № 2335 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з ст.15 Закону №2335 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельними ділянками.

Судами встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що земельні ділянки, за використання яких були визначені податкові зобов'язання з земельного податку, знаходяться на використанні у позивача, що підтверджується договором оренди землі зареєстрованим 06.04.2006 року № 04066930001 між Пересічанською селищною радрою та ДП "Санаторій Березівські мінеральні води" на земельну ділянку в с. Березівське, загальна площа 16, 5525 га. Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки згідно УКЦВЗ - землі оздорочого призначення.

Тобто, суди дійшли вірного висновку, що користувачем земельних ділянок є позивач, а тому він повинен нараховувати та сплачувати земельний податок відповідно до вимог ст.ст.2,5,14 Закону №2535.

Колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» зупинено на 2004 рік та на 2005 рік дію першого абзацу пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю», то не звільняються від земельного податку спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Міністерством охорони здоров`я України та оздоровчі заклади України.

А відтак слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2005 року при нарахуванні та подальшій сплаті суми земельного податку.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Березівські мінеральні води» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 у справі № 2а-2190/10/2070 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Березівські мінеральні води»відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 у справі № 2а-2190/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко