Ухвала суду № 39345755, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/50371/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011

у справі № 2а-12139/10/2070

за позовом Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість задекларованих у деклараціях від 20.01.2009 року №26394 за грудень 2008 року, від 22.06.2009 року вх. №13901 за травень 2009 року, від 20.08.2009 року вх. №19071 за липень 2009 року, від 21.09.2009 року вх. №20258 за серпень 2009 року, від 20.10.2009 року вх. №21924 за вересень 2009 року, від 21.12.2009 року вх. №26467 за листопад 2009 року КП "ВТП "Вода", за результатом якої складено акт від 21.04.2010 року №1476/470/33206804.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме підприємством була несвоєчасно сплачена сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 3918093,11 грн., а саме були сплачені із затримкою від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за грудень 2008 року, травень, липень, серпень, вересень, листопад 2009 року.

На підставі вищеназваного акту фіскальним органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000120847/0 від 06.05.2010 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% у сумі 783618,62 за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не забезпечив своєчасної сплати розстрочених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за договорами розстрочки чим порушило абз."б" п.п.14.5.1 п.14.5 ст.14 Закону України №2181-ІІІ та умови договорів про розстрочення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. В зв'язку з цим, ДПА в Харківській області прийняті Рішення від 15.12.2009 року та від 21.12.2009 року про скасування розстрочення податкових зобов'язань з податку на додану вартість з 15.12.2009 року та 21.12.2009 року.

Відповідно до п.п.4.7 п.4 Наказу ДПА України від 18.09.2001 року №378 "Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2001 року за №912/6103), від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховується пеня та штрафні санкції у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з Акту про результати документальної невиїзної перевірки від 21.04.2010 року, погашення несвоєчасно сплачених податкових зобовязань здійснювалось наступним чином: шляхом зарахування поданого уточнюючого розрахунку №1617 від 24.02.2010 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року, за яким позивачу було зменшено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2009 року, за рахунок платіжних доручень №3461 від 30.03.2010 року, №4505 від 16.03.2010 року, №4500 від 15.03.2010 року, №4365 від 02.03.2010 року, №4367 від 02.03.2010 року, №4317 від 26.02.2010 року, №3092 від 22.02.2010 року та платіжними вимогами ПН №13273 від 18.03.2010 року, ПН №14313 від 25.03.2010 року.

Стосовно застосування штрафних санкцій на підставі поданого КП "ВТП "Вода" уточнюючого розрахунку №1617 від 24.02.2010 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно враховуючи припис п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону України - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суми податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, згідно п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ визнаються будь-які власні кошти, операції з якими платник здійснює самостійно без їх узгодження з податковим органом відповідно до п.п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону.

Абзацем 2 п.5.1 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

В даній праві, нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 76586,58 грн. відбулось по факту подання КП "ВТП Вода", згідно абз.2 п.5.1 ст.5 Закону України №2181-ІІІ, уточнюючого розрахунку №1617 від 24.02.2010 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, яким позивач зменшив суму узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів за грудень 2009року у сумі 226400,60 грн., за травень 2009 року у сумі 131815,16 грн., за серпень 2009 року у сумі 24717,24 грн., що в свою чергу не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов'язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сплата податкових платежів і зменшення або погашення податкового боргу не є тотожними поняттями при подачі уточнюючої декларації, внаслідок чого нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка фактично не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним, а тому, штрафні санкції у розмірі 76586,58 грн. підлягають скасуванню.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення №0000120847/0 від 06.05.2010 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% у сумі 783618,62 за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, відповідно до п.п.17.1.7 пп.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом здійснений перерозподіл сум, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями№4365 від 02.03.2010 року на суму 280657,20 грн., №4367 від 02.03.2010 року на суму 60,00 грн., №3461 від 30.03.2010 року на суму 1,00 грн., без врахування «Призначення платежу».

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону №2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону №2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону №2181-III, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України).

З врахуванням зазначеного, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону №2181-III.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону №2181-III, або іншими законами з питань оподаткування.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій правомірно дійшов висновку, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 у справі № 2а-12139/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 у справі № 2а-12139/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко