Ухвала суду № 39345745, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/38039/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а-60/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокпневматика"

до Державної податкова інспекція у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Востокпневматика" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0002232302/0 від 28.12.2010; №0002242302/0 від 28.12.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 та складено акт №10601/234/30962900 від 09.12.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №0002232302/0 від 28.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 54826грн.: 43859 грн. основний платіж, 10967 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0002242302/0 від 28.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 52631грн.: 35087 грн. основний платіж, 17544 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток на суму 43859грн., пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит та відповідно занижено податок на додану вартість на загальну суму 35087 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2009 року між ТОВ „Востокпневматика" та ТОВ „СК Ново-Строй" було укладено договір поставки №12/09/1-П.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Висновок судів попередніх інстанцій про факт реального здійснення господарської операції з огляду на дослідження судами достатніх доказів, які свідчать про фактичне отримання позивачем придбаних товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-60/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-60/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко