Ухвала суду № 39345739, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/54854/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011

у справі № 2а-20308/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь"

до Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області

третя особа Публічне акціонерне товариство „САН ІНБЕВ Україна"

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області (правонаступник - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області) про скасування податкового повідомлення - рішення №00002272320/0/18189/10/23113 від 12.06.2006.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.03.2006 та складено акт № 1701/23-1-30936954 від 03.07.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №00002272320/0/18189/10/23113 від 12.07.2006, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 180349, 99 грн.: основним платіж 120233,33 грн., штрафні (фінансові) санкції 60116, 66 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у вересні 2005 року у сумі 26800 грн. та у листопаді 2005 року у сумі 93433, 33 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Разом з тим, Закон України „Про податок на додану вартість" передбачає вичерпний перелік обставин, за яких здійснюється перерахунок податку та не встановлює обов'язку платника податку здійснювати коригування податкового кредиту, якщо у майбутньому законодавець передбачить звільнення від оподаткування певних товарів.

З аналізу даної норми вбачається, що для її застосування підлягають з'ясуванню обставини повернення товарів, а також здійснення перерахунку, зменшення суми компенсації внаслідок перерахунку.

За умови настання зазначених вище подій у платника податку виникає обов'язок з коригування сум податкового кредиту. При цьому, для визначення періоду, у якому отримувач товарів повинен має вчинити таке коригування, слід встановити податковий період, протягом якого буде проведений перерахунок та зменшення постачальником товарів суми своїх податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій не встановлено надходження до позивача від ТОВ „Сан Інтербрю Україна" розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за договорами купівлі-продажу пивної тари.

Також, судами попередніх інстанцій не підтверджено факт повернення товару, придбаного позивачем за договорами купівлі продажу пивної тари, здійснення між позивачем та ТОВ „Сан Інтербрю Україна" перерахунку зобов'язань, зменшення внаслідок такого перерахунку сум компенсації за придбану пивну тару, яка повинна бути здійснена позивачем на користь третьої особи.

Отже, оскільки визначальною ознакою поставки товару в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону є перехід права власності на товар, що відбувається з фактичною передачею майна, то в даному разі з огляду на невиконання позивачем договірної поставки товару відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів пункту 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість".

Тобто у позивача були відсутні підстави для проведення відповідного корегування податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 у справі № 2а-20308/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити.

постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 у справі № 2а-20308/10/0570 у справі № 2а-20308/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко