Рішення № 3934369, 27.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.09 Справа № 28/149д/09

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд –Сервіс”, м.Запоріжжя

до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м.Запоріжжя

про визнання договору №352 від 01.08.2004р. недійсним.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Михайленко О.А. –представник на підставі довіреності №2 від 16.12.2008р.

від відповідача: Семеренко С.О. –представник на підставі довіреності №2/27-18 від 05.01.2009р.

Заявлені вимоги про визнання договору №352 від 01.08.2004р. недійсним.

Ухвалою суду від 12.03.2009р. порушено провадження у справі №28/149д/08, судове засідання призначено на 13.05.2009р.

Сторонами було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог саме на підставі ст. 230 ЦК України.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що 01.10.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі КП “Теплові мережі Ленінського району”, та ТОВ “Житловик” було укладено договір №44 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

01.11.2002р. між ТОВ “Житловик”, ЗАТ “Запоріжзв’язоксервіс” та Концерном “Міські теплові мережі” в особі КП “Теплові мережі Ленінського району” було укладено договір №067/11-2002/46 “Про взаємне співробітництво по збору платежів та веденню розрахунків за спожите населенням тепло та гарячу воду”.

30.08.2004р. Концерн “МТМ” в особі КП “Теплові мережі Ленінського району” направив на адресу ТОВ “Житловик” лист (вих. №1-14/1398) стосовно припинення нарахувань по договору №44. Починаючи з 01.08.2004р. КП “Теплові мережі Ленінського району” припинило здійснювати нарахування оплати за послуги по опаленню та гарячому водопостачанню по договору №44 від 01.10.2002р. на окремо розташовану будівлю гуртожитку по вул. Чушкова,17 у зв’язку з укладанням договору №352 від 01.08.2004р. з ТОВ “Житлобуд-Сервіс” на вищезазначений будинок. За період з серпня 2004р. по лютий 2005р. на адресу Концерну “МТМ” від ТОВ “Житловик” надійшло 9.918грн.80коп., які були зараховані як погашення існуючої заборгованості по договору №44. Також відповідач звернув увагу суду, що згідно умов договору №352 від 01.08.2004р., ТОВ “Житлобуд-Сервіс” безпосередньо перераховує гроші за поставлену теплову енергію на розрахунковий рахунок Концерну “МТМ”. Таким чином, як зазначає відповідач, не було жодних правових підстав зараховувати кошти, які поступали через ЗАТ “Запоріжзв’язоксервіс” в рахунок договору укладеного з ТОВ “Житлобуд-Сервіс”. До того ж, позивач підписав усі акти надання послуг за спірний період. Жодних претензій стосовно одночасного отримання Концерном “МТМ” коштів, як від ТОВ “Житлобуд-Сервіс” так і безпосередньо від мешканців гуртожитку, на адресу Концерну “МТМ” не надходило. Крім того, зазначив, що позивач своїми діями фактично підтвердив факт належного виконання сторонами умов договору №352 від 01.08.2004р. На підставі зазначеного, просить в задоволені позовних вимог відмовити.

З метою підготовки рішення в повному об’ємі в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.05.2009р.

В судовому засіданні 27.05.2009р. представникам сторін за їх згодою було оголошено судове рішення в повному об’ємі.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

01.08.2004р. між ТОВ “Житлобуд-Сервіс” та Концерном “Міські теплові мережі” в особі КП “МТМ” Ленінського району було укладено договір №352 “Про постачання теплової енергії в гарячій воді” на окремо розташовану будівлю гуртожитку по вул. Чуйкова, 17.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, згідно п.1.3 договору, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є Акт надання послуг, підписаний обома Сторонами, та рахунок".

Позивач підписав усі Акти надання послуг за спірний період. Жодних претензій стосовно одночасного отримання Концерном “МТМ” коштів, як від ТОВ “Житлобуд-Сервіс” так і безпосередньо від мешканців гуртожитку, на адресу Концерну “МТМ” не надходило.

За період з серпня 2004 року по липень 2006 року Концерн “МТМ” поставив ТОВ “Житлобуд-Сервіс” теплову енергію на загальну суму 114 221,71 грн. За вказаний період Позивач оплатив за поставлену теплову енергію частково у сумі 59.094,75 грн

В той же час в ході виконання договору позивачу стало відомо, що між відповідачем та третьою організацією (ТОВ “Житловик”) існує аналогічний договір, який не розірвано й продовжує виконуватися.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору №352 від 01.08.2004р. “Про постачання теплової енергії в гарячій воді” недійсним, на підставі ст..230 ЦК України, оскільки, як він вважає відповідач при укладанні договору №352 від 01.08.2004р. ввів його в оману.

Як було з’ясовано судом в ході розгляду справи, 01.10.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі КП “Теплові мережі Ленінського району” ТОВ “Житловик” року було укладено Договір № 44 на постачання теплової енергії гарячій воді.

01.11.2002 року між ТОВ “Житловик”, ЗАТ “Запоріжзв"язоксервіс” та Концерном “МТМ” було укладено Договір № 067/11-2002/46 від 01.11.2002 року “Про взаємне співробітництво по збору платежів та веденню розрахунків за спожите населенням тепло та гарячу воду”.

Пунктом 1.2. Договору № 067/11-2002/46 від 01.11.2002 року зазначено, що умови цього договору поширюються на збір платежів та розрахунки за тепло та гарячу воду, що споживається населенням, яке мешкає у житловому фонді, який обслуговується ТОВ “Житловик”, за умови укладених договорів про надання (поставки) цих послуг населенню у ТОВ “Житловик" Концерном “МТМ”.

Пунктом 2.2.1 договору №067/11-2002/46 від 01.11.2002 передбачено обов’язок ЗАТ “Запоріжзв"язоксервіс” забезпечити приймання платежів від населення.

08.12.2004 року постановою господарського суду Запорізької області ТОВ “Житловик" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

16.06.2006 року по справі № 25/13 господарський суд Запорізької області своєю ухвалою затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Банкрута - ТОВ “Житловик” ліквідовано. Провадження у справі припинено.

30.08.2004 року Концерн “МТМ” в особі КП “Теплові мережі Ленінського району" направив на адресу ТОВ “Житловик” лист (Вих. № 1-14/1398) стосовно припинення нарахувань по Договору № 44.

У листі зазначалося, що з 01.08.2004 року КП “Теплові мережі Ленінського району” припинило здійснювати нарахування оплати за послуги по опаленню та гарячому водопостачанню по Договору № 44 від 01.10.2002 року на окремо розташовану будівлю гуртожитку по вул. Чуйкова, 17 у зв'язку з укладанням Договору № 352 від 01.08.2004 року з ТОВ “Житлобуд-Сервіс” на вищезазначений будинок.

Станом на 01.08.2004 рік заборгованість ТОВ “Житловик” за Договором № 44 складала 63 451,30 грн.

За період з серпня 2004 року по лютий 2005 року на адресу Концерну “МТМ” від ТОВ “Житловик” надійшло 9 918,80 грн., яки були зараховані як погашення існуючої заборгованості по Договору № 44. Залишок суми заборгованості по Договору № 44 у сумі 53 532,50 грн. було списано згідно Наказу Концерну “МТМ” № 371 від 27.10.06 року як безнадійну дебіторську заборгованість.

Також, судом було встановлено, що згідно умов Договору № 352 від 01.08.2004 року, ТОВ “Житлобуд –Сервіс” безпосередньо перераховує гроші за поставлену теплову енергію на розрахунковий рахунок Концерну “МТМ”. Таким чином, кошти які надходили через ЗАТ “Запоріжзв'язоксервіс”, жодним чином не можуть належати ТОВ “Житлобуд –Сервіс”, оскільки у ЗАТ “Запоріжзв'язоксервіс” не було жодних правових підстав приймати від ТОВ “Житлобуд-Сервіс” платежі у зв'язку з відсутністю на це Договору.

Таким чином, доводи позивача щодо отримання Концерном “МТМ” подвійної оплати за надані послуги з постачання теплової енергії спростовуються вищевикладеними обставинами.

Як вже зазначалось вище, позивач вважає, що при укладанні договору №352 від 01.08.2004р. відповідач навмисно ввів його в оману.

Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 230 ЦК України Обман –це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до право чинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладання правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності право чину (ст. 230 ЦК).

В той же час, як було з’ясовано в ході розгляду справи, починаючи з 02.06.2004р. ТОВ “Житлобуд-Сервіс” на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №1110 обслуговувало гуртожиток по вул. Маршала Чуйкова, 17.

З метою забезпечення об’єкта тепловою енергією 01.08.2004р. ТОВ “Житлобуд-Сервіс” уклав з Концерном “МТМ” договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №352.

Договір виконувався сторонами, про що свідчать платежі споживачів (мешканців гуртожитку). Претензії щодо виконання договору сторони одна одній не висувала.

Також, як зазначалося вище відповідач листом від 01.08.2004р. повідомляв про припинення нарахувань за договором №44 від 01.10.2002р.

Таким чином, з 01.08.2004р. нарахування здійснювалося лише по договору №352 від 01.08.2004р.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивач доказів порушення його прав та законних інтересів суду не надав. Також не навів жодного аргументу щодо навмисного введення його Концерном “МТМ” в оману при укладанні оскаржуваного договору.

Виходячи з вищевикладеного, підстав для визнання договору №352 від 01.08.2004р. недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, суд не вбачає.

В позові слід відмовити.

Доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Судові витрати покласти на позивача.

Також суд вважає за необхідне повернути ТОВ “Житлобуд-Сервіс” з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 15грн.00коп., про що видати довідку.

Керуючись ст.ст.44,49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Повернути ТОВ “Житлобуд-Сервіс” (код ЄДРПОУ 32474505) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 15грн.00коп.

Видати довідку.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 27 травня 2009р.