Рішення № 3934360, 19.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.09 Справа № 8/75

За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ,

до 1.Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ,

2.Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська», с. Лозовське Слов’яносербського району Луганської області, -

про стягнення 10380 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Кулєшова О.О. –юрисконсульт 1-ї категорії, - довіреність № 71-01/4217 від 10.11.07; Агєєнко В.П., - інженер комерційного відділу, - довіреність № 412/01 від 01.03.09 року; Правниченко Л.А. –начальник ст. Родакове Луганської дирекції залізничних перевезень, - довіреність №406/21-3 від 01.04.09 року;

від 1-го відповідача –Макаров І.В. - провідний юрисконсульт, - довіреність № 03/5-695 від 31.12.08 року;

від 2-го відповідача –Зелик С.С. –юрисконсульт, - довіреність №02-09 від 03.03.09року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 10380 грн. 00 коп. за неправильно зазначену масу вантажу у залізничної накладній на маршрут або групу вагонів №49376730 від 17.10.08 року, а також судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03 квітня до 21 квітня 2009 року у зв’язку з неявкою відповідача.

За клопотанням 1-го відповідача до участі у справі в якості 2-го відповідача ухвалою від 21.04.09 року залучено Державне підприємство «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська».

З огляду на цю обставину, а також з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази розгляд справи було відкладено з 21 квітня до 05 травня 2009 року.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05 травня до 19 травня 2009 року –у зв’язку з неявкою 2-го відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.05.09 року, представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (№ 03/8-175 від 21.04.09), та вважає, що належним відповідачем по цій справі є Державне підприємство «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська»(далі –ДП «ГЗФ «Слов’яносербська»).

Представник 2-го відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що станом на день відправлення спірного вагона ДП «ГЗФ «Слов’яносербська»ще не існувала як юридична особа (відзив на позов за вих. №4/58 від 18.05.09 року).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1. 17.10.08 року 1-м відповідачем –Державним підприємством «Луганськвугілля»(Вантажовідправник) у супроводі накладної на маршрут або групу вагонів за №49376730 від 17.10.08 року (вагони №64554546, 66036385, 66132671 та 65299422), з залізничної станції Слов’яносербськ Донецької залізниці, вантажною швидкістю, навалом, до залізничної станції Лиман Південної залізниці, на адресу отримувача –Зміївської ТЕС відправлено вантаж вугільної продукції, при цьому у вищезгаданій накладній вантажовідправник вказав, що у вагон №64554546 завантажено 69000,00 кг названої продукції, тара 22400,00 кг.

Згідно наявним у справі доказам 17.10.08 року, під час слідування групи вагонів за визначеним маршрутом, на залізничній станції Родакове Донецької залізниці було виявлено факт понаднормового навантаження вугільної продукції у вагон №64554546, а саме: при нормі завантаження в 69000,00 кг - фактично завантажено 72750,00 кг, - тобто на 3750,00 кг більше, у зв’язку з чим комісійно складено акт загальної форми №4 від 17.10.08 року та комерційний акт БИ №563295/6 від 17.10.08 року.

Згідно останньому встановлено, що вага брутто названого вагону становить 95150,00 кг, - замість вказаних у накладній 91400,00 кг; тара вагона –22400,00 кг; вага нетто –72750,00 кг, - замість вказаних у накладній 69000,00 кг, - тобто понаднормове завантаження становить 3750,00 кг.

Переважування здійснено за участю представників станції Родакове: начальника станції Правниченко Л.А., старшого прийомо-здавальника Кондруцької Н.А. та прийомо-здавальника Янко Т.Д.

У зв’язку з вищеописаною обставиною вагон №64554546 було затримано на станції Родакове, на автомашину ЗИЛ, державний номерний знак 259-30 АМ вивантажено з нього 3750,00 кг вугільної продукції, про що складено акт загальної форми №6 від 18.10.08 року та протокол від 18.10.08 року зважування вагона у статиці, згідно якому, після часткового відвантаження з названого вагону його вага брутто склала 91400,00 кг, тара –22400,00 кг, вага нетто –69000,00 кг.

В подальшому вагон було відправлено до станції призначення, що підтверджується накладною №50779204 (досилка) від 17.10.08 року, який прибув на станцію призначення 20.10.08 року.

1-й відповідач не оскаржив та не оспорив вищезгадані комерційний акт та акти загальної форми.

1.1.На підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 21.10.08 року №547 «Про створення шляхом виділу Державного підприємства «ГЗФ «Слов’яносербська»» - із складу Державного підприємства «Луганськвугілля» виділено відокремлений підрозділ –ГЗФ «Слов’яносербська»та створено на його базі Державне підприємство «ГЗФ «Слов’яносербська»(п.1 наказу).

31.12.08 року ДП «Луганськвугілля»та ДП «ГЗФ «Слов’яносербська»склали та підписали Передавальний балансна 1 січня 2009 року. До цього Балансу сторони склали та підписали Розшифровку до розподільчого балансу в частині дебіторської заборгованості ДП «Луганськвугілля», яку передано ДП «ГЗФ Слов’яносербська»станом на 31.12.08 року, - загальна сума останньої –4,591 млн. грн.

Наказом Мінвуглепрому України від 27.01.09 року №16 затверджено статут ДП «ГЗФ «Слов’яносербська».

29.01.09 року Державне підприємство «ГЗФ «Слов’яносербська», ідентифікаційний код 36090220, державним реєстратором Слов’яносербської районної державної адміністрації Луганської області зареєстровано в якості юридичної особи, реєстраційний запис №13751360000000528.

Згідно п. 3.3 Статуту ДП «ГЗФ «Слов’яносербська»воно є правонаступником майнових прав та обов’язків Державного підприємства «Луганськвугілля», пов’язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «ГЗФ «Слов’яносербська», згідно з розподільчим балансом.

Отже, станом на час вирішення цього спору по суті ДП «ГЗФ «Слов’яносербська»є юридичною особою, тобто може бути позивачем та відповідачем у суді; воно також є належним відповідачем по цій справі.

2. 1-й відповідач, заперечуючи проти претензії позивача за вих. №054 від 23.01.09 року та проти позову, послався на те, що після прибуття вагону до станції призначення та видачі вантажу вантажоодержувачу було виявлено розходження: у вагоні виявилося вугільної продукції на 1720,00 кг менше, ніж вказано у накладній про досилку спірного вагону, що, на його думку, підтверджується актом звірення за кількістю та якістю №351/л від 22.10.08 року, складеного за участю представників вантажовідправника - ДП «Луганськвугілля»та вантажоодержувача –Зміївської ТЕС.

Позивач заявив, що такий акт не може вважатися належним доказом, оскільки достовірність викладених у ньому даних не підтверджена складеним у відповідності до чинного законодавства актом приймання вугільної продукції, що прибула у спірному вагоні, за кількістю.

1-й відповідач не надав такого акту.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457, та пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084 (далі –Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

У разі оформлення станцією перевізних документів та здійснення розрахунків платежів за допомогою автоматизованих систем вантажовідправник разом з комплектом перевізних документів надає станції відправлення його електронну копію. Інформація, внесена в електронну копію перевізного документа, повинна відповідати даним, унесеним відправником в оригінал (п. 1.2).

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції (п. 1.3).

Пунктом 1.6 вищеназваних Правил встановлено, що оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів).

Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.

Відповідно до ст. 37 Статуту та п. 2.1 Правил №644 відправником у накладній вказується, поряд з іншими показниками, також графа «маса вантажу в кг, визначена відправником»- вказується маса вантажу у кілограмах.

Згідно п. 2.6. Правил №644, якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу до кількості, зазначеної у перевізних документах (довантажити, вивантажити) або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

У даному спірному випадку у вагоні №64554546 різниця становить (від заявленої у накладній маси вантажу) 5,43%.

Пунктом 5.5 Правил №644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Матеріалами справи доведено, що при контрольному переважуванні вантажу вугільної продукції у вагоні №64554546 величина розходження між масою вантажу, вказаною у супровідній накладній, з фактичною його масою перевищила 0,2%.

З огляду на викладене позивач та вантажоотримувач правомірно скористалися Правилами складення актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855 (далі –Правила №334.

Пунктом 1 цих Правил встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (абз. 2 п. 2).

Комерційні акти складаються:

на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.

У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п.4).

Пунктом 6 цих Правил встановлено, що при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт.

Згідно абзацам 1-2 п.9 цих Правил у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Пунктом 10 Правил №334 встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем при складанні комерційного акту, що є предметом дослідження за цим спором, не порушено норми чинного законодавства.

Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає настання відповідальності для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів на нього та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу на станції призначення, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Так, у статті 118 сказано, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

А статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно вищезгаданій накладній №49376730 від 17.10.08 року на вантаж, провізна плата за один вагон становить 2076,00 грн.; звідси, - позивачем вірно визначено розмір штрафу, а саме: 2076,00 грн. х 5 = 10380,00 грн.

Річний термін позовної давності для стягнення штрафу, встановлений п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, станом на час звернення позивача з позовом до суду –не закінчився.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач їх не спростував.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються: на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства та умови договору.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, п.п. 6, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська»», ідентифікаційний код 36090220, яке знаходиться за адресою: смт. Лозівський Слов’яносербського району Луганської області, - на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»(місто Донецьк, вул. Артема, 68) в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, ідентифікаційний код 25926039, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Кірова, 44, - штраф за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 10380 (десять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 103 (сто три) грн. 80 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.05.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –21 травня 2009 року.

Суддя А.П.Середа