Рішення № 3934316, 24.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.09 р. Справа № 38/77

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвої К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал” ,

м.Донецьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк в особі філії “Металургійний комплекс”, м.Донецьк

Про стягнення 24 167грн.80коп.

Представники:

Від позивача: Тітов Я.А.

Від відповідача: Чумаков А.В.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод”, м. Донецьк в особі філії “Металургійний комплекс”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 21228,00грн., пені у розмірі 1006,52грн., 3% річних у розмірі 251,63грн. та індекс інфляції у розмірі 1681,65грн., а всього 24 167грн.80коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні № РН-09699 від 27.08.2008р., № РН-12277 від 30.10.2008р., рахунки-фактури № СФ-16379 від 30.10.2008р., № СФ-12607 від 27.08.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серія ЯОЗ № 388762/2297 від 30.10.2008р., вимогу б/н від 26.01.2009р., договір про надання адвокатських послуг № 05 від 12.01.2009р., прибутковий касовий ордер № 5/1 від 20.02.2009р., акт здачі-прийому послуг № 5/1 від 20.02.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.03.2009р. порушив провадження у справі № 38/77 та призначив її розгляд на 31.03.2009р.

05.05.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву № 17/5364 від 05.05.2009р., відповідно до якого Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк в особі філії “Металургійний комплекс”, м.Донецьк позов не визнає повністю, посилаючись на те, що поставка по спірним накладним була здійснена в рамках до договору № 3300001020 від 19.10.2007р.

Сторони у судовому засіданні 05.05.2009р. звернулись до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи на один місяць, у зв’язку з необхідністю представленням сторонами додаткових документів, необхідних для розгляду справи. Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.05.2009р. вказане клопотання було задоволене та продовжено строк розгляду справи до 10.06.2009р.

18.05.2009р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 18.05.2009р. про зміну розміру позовних вимог та додаткового обґрунтування позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м.Донецьк, посилається на невиконання відповідачем умов договору № 3300001020 від 19.10.2007р. та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 21228,00грн., пені у розмірі 1571,82грн., 3% річних у розмірі 392,95грн., індекс інфляції у розмірі 2361,14грн., а всього 25553грн.91коп. та витрати за послуги адвоката в розмірі 3000 грн. 00 коп. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає відповідно до ст. 22 ГПК України збільшені позовні вимоги. Докази направлення заяви відповідачу наявні в матеріалах справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.05.2009р. справу № 38/77 передано на розгляд судді Курило Г.Є.

18.06.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява б/н від 16.06.2009р. про зміну розміру позовних вимог і додаткового обґрунтування позовних вимог, відповідно до якої наполягає на своїй правовій позиції та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 21228,00 грн., пені у розмірі 1796,36грн., 3% річних у розмірі 449,09грн., індекс інфляції у розмірі 2570,92грн., а всього 26044 грн. 37 коп. та витрати за послуги адвоката в розмірі 3000 грн. 00 коп. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає відповідно до ст. 22 ГПК України збільшені позовні вимоги. Докази направлення заяви відповідачу наявні в матеріалах справи.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м.Донецьк, та відповідачем Закритим акціонерним товариством “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк в особі філії “Металургійний комплекс”, м.Донецьк, був укладений договір № 3300001020 від 19.10.2007р. (договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов’язався передати, а відповідач (покупець) зобов’язався прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору продукцію виробничо-технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк і умови поставки товару обговорюються сторонами в додатках, які є невід’ємними частинами даного договору (п. 1.1 договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2007р. Будь-які зміни, доповнення або додатки до договору мають силу, якщо вони виконані в письмовому вигляді або підписані уповноваженими представниками сторін (п. 8.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.12.2007р. до договору № 3300001020 від 19.10.2007р. внесено зміни в пункті 8.1 договору та строк дії договору продовжено до 31.12.2008р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідно до договору відповідачу поставлений товар на загальну суму 21228,00 грн., що підтверджується видатковим накладними № РН-09699 від 27.08.2008р., № РН-12277 від 30.10.2008р. на загальну суму 21228,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених видаткових накладних. Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність на отримання матеріальних цінностей серія ЯОЗ № 388762/2297 від 30.10.2008р., на підставі якої відповідач отримував товар по видатковій накладній № РН-12277 від 30.10.2008р.

Судом встановлено, що поставка товару по видатковій накладній № РН-09699 від 27.08.2008р. здійснювалась в рамках додаткової угоди № 5 від 20.05.2008 р. до договору, а поставка по видатковій накладній № РН-12277 від 30.10.2008р. здійснювалась в рамках додаткової угоди № 9 від 05.09.2008 р. до договору.

Згідно з п. 3.1 договору, передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати його поставки, якщо інше не обговорено в додаткових угодах.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 5 від 20.05.2008р. до договору №3300001020 від 19.10.2007р. покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку в наступному порядку:

- 70% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати;

- 30% від вартості партії товару перераховується протягом 10 днів від дати готовності товару до відвантаження, про що продавець офіційно повідомляє покупця в строк не пізніше 20 календарних днів з дати перерахування авансового платежу.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поставка спірної партії продукції була здійснена позивачем всупереч вимогам договору без попередньої оплати.

Проте, відповідно до п.4 ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Одночасно, враховуючи те, що здійснивши поставку товару без попередньої оплати, позивачем порушено й встановлений договором порядок оплати.

За таким обставин, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до вимог якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.01.2009р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу за поставлений товар, в тому числі по видатковій накладній № РН-09699 від 27.08.2008р., вимога була отримана відповідачем 30.01.2009р.

Тобто граничний строк оплати за товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною №РН-09699 від 27.08.2008р. - 06.02.2009р.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що строк оплати товару встановлений у видатковій накладній № РН-09699 від 27.08.2008р., в якій зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом 1 дня, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повноважень осіб, які підписали цю видаткову накладну, на зміну умов договору щодо встановлення строків оплати.

Як встановлено судом, в додатковій угоді № 9 від 05.09.2008р. до договору №3300001020 від 19.10.2007р. не передбачений порядок оплати.

Як зазначено вище, відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати його поставки, якщо інше не обговорено в додаткових угодах.

Таким чином, граничним строком оплати за видатковою накладною № РН-12277 від 30.10.2008р. є 13.11.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 21228,00 грн.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів за поставлений товар в сумі 21228,00 грн., суд дійшов висновку, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21228,00 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 1796грн.36коп. відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за період з 07.09.2008р. по 24.06.2009р.

Згідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов’язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексів п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

Тому посилання позивача на п.6 ст. 231 ГК України при стягнення суми пені в розмірі 1796 грн. 36 коп., суд відхиляє як безпідставні.

Таким чином, оскільки сторони не встановили в договорі № 3300001020 від 19.10.2007р. нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов’язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 449 грн. 09 коп. за період з 28.08.2008р. по 24.06.2009р. та інфляційних витрат в сумі 2570 грн. 92 коп. за період з вересня 2008 р. по червень 2009 р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем невірно встановлений період нарахування інфляційних витрат та 3% річних з 28.08.2008р. по 24.06.2009р.

Суд встановив, що період нарахування 3 % річних та інфляційних витрат по заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною № РН-09699 від 27.08.2008р. – з 07.02.2009р. по 24.06.2009р., за видатковою накладною № РН-12277 від 30.10.2008р. з 14.11.2008 р. по 24.06.2009р.

Самостійно здійснив розрахунок інфляційних витрат та 3% річних суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 323 грн. 57 коп. та 1748 грн. 98 коп. відповідно (з урахуванням кожної видаткової накладної).

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Тітовим Я.А. підтверджуються договором про надання адвокатських послуг №05 від 12.01.2009р., відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов’язується надати замовнику весь комплекс адвокатських послуг, пов’язаних з захистом прав і охоронюваних законом інтересів замовника, зв’язаних з стягненням боргу за поставлений товар з підприємства Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк в особі філії “Металургійний комплекс” .

Відповідно до п.4.1 договору, вартість наданих адвокатом послуг замовнику складає 3000грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується прибутковим касовим ордером №5/1 від 20.02.2009р. на суму 3000грн.00коп., підставою якого є надання адвокатських послуг на підставі договору № 5 від 12.01.2009р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №287 від 23.04.2008р. на ім`я Тітова Я.А.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3000грн.00коп. підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2683 грн. 94 коп.

Відповідно до норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал”, м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк в особі філії “Металургійний комплекс”, м.Донецьк частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк в особі філії “Металургійний комплекс” (83062, м.Донецьк, вул. І Ткаченко, буд.141, ЄДРПОУ 34850132, п/р №26000198063161 в ДФ ВАТ “Кредитпромбанк” м. Донецька, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-метал” (83031, м.Донецьк, вул.Будьонівських партизан, буд.7„а”, ЄДРПОУ 33956931, п/р №26000060007968 в ДРУ “Приватбанк”, МФО 335496) заборгованість в сумі 21228 грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 1748 грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 323 грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 233 грн. 00 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105 грн. 57 коп. та витрати за послуги адвоката в розмірі 2683 грн. 94 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 24.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписаний 24.06.2009р.

Суддя Курило Г.Є.