Рішення № 3934302, 04.06.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2009 р.

Справа № 22/42

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.

при секретарі судового засідання: Строїч П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ "Захід-Агро", вул. Січових Стрільців, 20, м. Яворів, Львівська область, 81000,

до відповідача: ВАТ "Плюс Банк", вул. Галицька, 7, м. Івано-Франківськ, 76018,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –фізичні особи:

1. Пацула Ігор Романович (Львівська область, м. Яворів, вул. Маковея, буд. 35”В”, кв. 17);

2. Кіндифор Андрій Ярославович (м. Львів, вул. Глинянський Тракт, буд 155, кв. 4);

3. Уточкін Олександр Олександрович (Хмельницька область, Волочинський район, с. Мирівка, вул. Лугова, буд 7);

про визнання договору факторингу № ДФ/0011/2008 від 29.02.2008 р. та додаткової угоди №2 від 23.04.2008 р. недійсними,

за зустрічним позовом: ВАТ "Плюс Банк", вул. Галицька, 7, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: ТзОВ "Захід-Агро", вул. Січових Стрільців, 20, м. Яворів, Львівська область, 81000,

про стягнення заборгованості за договором № ДФ/0011/2008 від 29.02.2008р. про надання послуг факторингу;

за участю представників сторін:

від ТзОВ "Захід-Агро": не з’явився;

від ВАТ "Плюс Банк": представник Попадинець Л.П., (довіреність № 05.1-818 від 03.03.09 р.);

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –фізичні особи: не з'явились;

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро" заявлено позов до ВАТ "Плюс Банк" про визнання договору факторингу № ДФ/0011/2008 від 29.02.2008 р. та додаткової угоди №2 від 23.04.2008 р. недійсними.

Згідно ухвали суду від 31.03.2009р. до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Пацулу Ігора Романовича, Кіндифора Андрія Ярославовича, Уточкіна Олександра Олександровича.

ВАТ "Плюс Банк" подано зустрічну позовну заяву до ТзОВ "Захід-Агро" про стягнення заборгованості за договором № ДФ/0011/2008 від 29.02.2008р. про надання послуг факторингу.

Від ТзОВ "Захід-Агро" надійшло клопотання від 03.06.2009р. про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.06.2009р., у зв'язку із заміною представника. Представник ВАТ "Плюс Банк" щодо даного клопотання заперечив, розцінив його як затягування розгляду справи. Суд в задоволенні даного клопотання відмовив, оскільки згідно ст.22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Під час розгляду справи представник ТзОВ "Захід-Агро" в судові засідання не з''являвся, про причини неявки суд не повідомляв. Згідно ст.69 ГПК України ухвалою голови господарського суду Івано-Франківської області строк вирішення спору було продовжено до 07.06.2009р., а тому можливість відкладення розгляду справи в межах даного строку відсутня.

Заявлений первісний позов мотивований тим, що між ВАТ “Плюс Банк” та ТзОВ “Захід-Агро” 29.02.2008 р. укладено Договір факторингу №ДФ/0011/2008 (надалі "Договір"), невід'ємними частинами якого є Індивідуальні умови Договору (Додаток № 1 до Договору) та Порядок надання послуг з факторингу (надалі - Положення). Предметом Договору є придбання Фактором і фінансування під відступлення прав грошових вимог, які належать Факторанту за господарськими договорами, терміни сплати за якими ще не настали. Позивач вважає договір та додаткову угоду до нього № 2 від 23.04.2008р. такими, які порушують його права та законні інтереси, що є підставою для визнання їх недійсними згідно ст.207 ГК України. Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України та ст.634 ЦК України позивач розцінює договір факторингу як договір приєднання, оскільки його умови сформульовані у стандартизованій формі, якою є Положення, що розроблене та затверджене відповідачем. Вказує на відсутність можливості другої сторони брати участь у визначенні умов договору, що спричинило його “однобічність”, про що свідчить п.8 § 21 Положення про право банку односторонньо вносити зміни до цього Положення. Зазначає, що умови Договору факторингу є нікчемними, оскільки ними не передбачено жодної відповідальності фактора у випадку невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, тоді як для Факторанта встановлено непропорційно великі розмір санкцій та явно обтяжливі для нього умови.

Відповідач по первісному позову заявлені позовні вимоги не визнав і вказав, що договір про надання послуг факторингу №ДФ/0011/2008 від 29.02.2008р. не є договором приєднання і укладений у результаті вільного волевиявлення і досягнення взаємної згоди щодо усіх істотних умов між обома сторонами відповідно до ч. 4 ст.179, ст.181, ст.184 ГК України. Вважає, що про це свідчить той факт, що позивач звернувся до банку із факторинговою заявою від 25.02.2008 р. та пропозицією про встановлення лімітів для контрагентів від 25.02.2008 р., в яких запропонував банку власні умови надання послуг факторингу, зокрема, про встановлення позивачу факторингового ліміту в сумі 500'000,00 грн., розміру комісії за розрахунково-касове обслуговування, розміру відсотків, а також лімітів фінансування позивача для контрагентів тощо. Крім того, перед укладенням договору факторингу питання про укладення договору факторингу було розглянуто на загальних зборах учасників товариства позивача та було позитивно вирішене. Зазначає, що банк, розглянув факторингову заяву позивача та провівши вивчення і оцінку його стану, можливостей і кредитоспроможності, погодився із вказаними умовами та запропонував для позивача індивідуальні умови договору факторингу, тобто такі умови, які будуть діяти саме для позивача. Питання про встановлення факторингового ліміту та погодження умов договору було розглянуто та вирішено на засіданні кредитного комітету банку. Вважає той факт, що проект договору готував саме банк відповідає звичаям ділового обороту в сфері надання банківських послуг, оскільки банк як особа, що надає відповідні послуги факторингу, володіє для цього відповідними спеціальними засобами та кваліфікованим персоналом. Вказує на те, що від позивача будь-яких заперечень щодо змісту договору як до його підписання, під час його підписання, так і після його підписання не надходило; протоколу розбіжностей до проекту договору позивач не направляв. Також позивач не скористався своїм правом відмовитися від договору факторингу в односторонньому порядку ще до початку фінансування, як передбачено п.2 § 20 Порядку надання послуг факторингу - додатком №3 до договору. Щодо додаткової угоди №2 від 23.04.2008 р. до договору зазначає, що вона також укладена за домовленістю сторін в результаті переддоговірних переговорів і попереднього погодження усіх істотних умов при відсутності будь-яких заперечень позивача щодо її змісту.

Залучені до участі у справі треті особи без самостійних вимог в судові засідання не з'являлись, хоч належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи, письмових пояснень не подали, своїми процесуальними правами не скористались.

Зустрічний позов мотивований тим, що відповідно до умов договору № ДФ/0011/2008 від 29.02.2009р. з додатками та додатковими угодами до нього, відповідно до ст. 350 ГК України, ст.1077 ЦК України ВАТ "Плюс Банк" як фактором були надані послуги з факторингу ТзОВ "Захід-Агро" як факторанту, які полягають у купівлі (придбанні) позивачем у відповідача прав грошових вимог, які належать відповідачу за господарськими договорами щодо контрагентів, вказаних у додатку №2 до договору факторингу, їх фінансування за плату (винагороду), передбачену договором факторингу.

Вважає, що згідно з § 11 п.1 п.п. “а”, “б”, “с”, п. 2 Положення, ч. 3 ст. 350 ГК України, ст. 1077 ЦК України, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу винагороду, що включає в себе:

1) щомісячну комісійну винагороду за адміністрування дебіторської заборгованості в розмірі, визначеному в додатку №1 до договору факторингу-Індивідуальних умовах договору факторингу, за період з вересня 2008р. по квітень 2009р. (включно), на загальну суму 10 882,42 грн.,

2) проценти за користування профінансованими позивачем коштами (факторинговим кредитом) у розмірі, встановленому п.21 додатку №1 до Договору факторингу в залежності від періоду відстрочки оплати кожної фактури/накладної, профінансованої Позивачем (тобто строку факторингового кредиту).

В зв'язку із несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань за договором позивачем нараховано штрафні проценти в розмірі 40% річних (на підставі п.12 додатку №1 до договору факторингу та додаткової угоди №2 від 23.05.2008 р. до нього), а також штрафні проценти в розмірі 50% річних (на підставі п.12 додатку №1 до договору факторингу та додаткової угоди №4 від 09.10.2008р. до нього), всього в сумі 243 164,03 грн.

Вказує на те, що згідно з §§ 3, 4, 5, 8, 11 Положення позивач зобов'язався набувати у власність права грошових вимог за фактурами/накладними, які виставляються (виписуються) відповідачем ТОВ “Сільпо-55”, як контрагенту за поставлені товари, а також розпочати фінансування набутих прав грошових вимог протягом 2 (двох) банківських днів після подання відповідачем всіх необхідних документів та вчинення передбачених договором факторингу дій. Відповідач, у свою чергу, зобов'язався сплатити позивачу винагороду за послуги факторингу (комісії та проценти за користування факторинговим кредитом) та інші передбачені договором факторингу послуги, а в разі неоплати ТОВ “Сільпо-55” у встановлений строк фактур/накладних, профінансованих позивачем, - сплатити позивачу на його вимогу протягом 5 днів раніше отримані від позивача суми.

Зазначає, що договором поставки №72/8 від 01.02.2008р., укладеним між відповідачем та ТОВ “Сільпо-55”, встановлено відстрочку виконання грошових зобов'язань ТОВ “Сільпо-55” з оплати отриманого від відповідача товару строком до 20 календарних днів з моменту поставки товару, а тому вказані фактури/накладні мали бути оплачені ТОВ “Сільпо-55” в користь позивача до закінчення вказаного періоду відстрочки. Залишок основного боргу по неоплачених фактурах/накладних щодо ТОВ “Сільпо-1555”становить 358 229,73 грн. Вважає, що відповідач повинен оплатити даний борг відповідно до положень ч. 3 ст.1081 ЦК України та §8 п.1 Положення.

Відповідно до ст.ст. 611,612, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 218, 219, 220, 224 ГК України та згідно з § 1, § 11 п. 1 п.п. “d” Положення, п.13 додатку №1 до договору факторингу також просить стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу, що складає 14 511,93 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу в сумі 117 537,10грн.

ТзОВ "Захід-Агро" відзив на зустрічний позов не подав, проти позову не заперечив.

За таких обставин згідно ст.75 ГПК України спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника ВАТ "Плюс Банк", дослідивши інші зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

Між ВАТ "Плюс Банк", як фактором, та ТзОВ "Захід-Агро", як факторантом, 29.02.2008р. було укладено договір №ДФ/0011/2008 про надання послуг з факторингу (надалі "договір"), невід'ємними частинами якого є - Індивідуальні умови Договору (додаток №1), Порядок надання послуг з факторингу(надалі "Положення"), Перелік контрагентів Факторанта (додаток №2), Картка зі зразками підписів уповноважених осіб Факторанта (додаток №3).

До даного договору сторони вносили зміни згідно з додатковою угодою №1 від 15.04.2008 р., додатковою угодою №2 віл 23.04.2008 р., додатковою угодою №3 від 15.05.2008 р., додатковою угодою №4 від 09.10.2008р.

Укладенню даного договору передувало подання факторантом факторингової заяви від 25.02.2008 р. та оформленням пропозиції про встановлення лімітів від 25.02.2008 р., в яких визначені істотні умови надання послуг факторингу, зокрема, розмір факторингового ліміту, розміру комісії за розрахунково-касове обслуговування, розміру відсотків тощо.

Суд не погоджується з доводами ТзОВ "Захід-Агро" про те, що договір факторингу є договором приєднання в розумінні ч.4 ст.179 ГК України, ст.634 ЦК України.

Як встановлено в п.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В даному випадку при укладенні договору факторингу сторонами погоджувались індивідуальні істотні умови договору і підстави стверджувати те, що клієнт не міг запропонувати свої умови договору - відсутні. Той факт, що проект договору і порядок надання послуг з факторингу розроблявся банком, не свідчить про набуття договором характеру договору приєднання, оскільки можливість укладення договору на підставі примірного договору передбачена ч.4 ст.179 ГК України.

В п.3 ст.184 ГК України, яка врегульовує особливості укладення господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів, встановлено, що укладення договорів на основі примірних договорів повинно здійснюватись згідно з вимогами ст.181 ГК України. Ч.2, ч.4 ст.181 ГК України визначає, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

В зв'язку з викладеним на спірні правовідносини не поширюються положення ч.2 ст.207 ГК України, оскільки дана норма стосується недійсності, нікчемності умов типових договорів та договорів приєднання.

Таким чином, в задоволенні первісного позову слід відмовити.

За приписами ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179,193 ГК України.

В ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В ч.2, ч.3 ст. 350 ГК України також встановлено, що за договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою; факторингові операції банків можуть супроводжуватися наданням клієнтам додаткових консультаційних та інформаційних послуг.

На виконання умов договору факторингу (п.п. 3,4 § 2 Положення) позивачем було надано відповідачу послуги факторингу, а також консультації та інші інформаційні послуги, в результаті чого позивачем було встановлено відповідачу факторинговий ліміт у розмірі 500000 грн. з 29.02.2008р., який збільшено додатковою угодою №1від 15.04.2008р. до 1250000грн. та додатковою угодою №3 від 15.05.2008р. - до 1750 000грн.

Згідно додатку №2 до договору факторингу перелік контрагентів факторанта, права вимоги до яких стали предметом купівлі за договором, включає ТзОВ “Сільпо-55”.

Відповідно до §§ 3, 4, 5, 8, 11 Положення позивач зобов'язався набувати у власність права грошових вимог за фактурами/накладними, які виставляються (виписуються) відповідачем ТзОВ “Сільпо-55”, як контрагенту за поставлені товари, а також розпочати фінансування набутих прав грошових вимог протягом 2 (двох) банківських днів після подання відповідачем всіх необхідних документів та вчинення передбачених договором факторингу дій. Відповідач, у свою чергу, зобов'язався сплатити позивачу винагороду за послуги факторингу (комісії та проценти за користування факторинговим кредитом) та інші передбачені договором факторингу послуги, а в разі неоплати ТОВ “Сільпо-55” у встановлений строк фактур/накладних, профінансованих позивачем, сплатити позивачу на його вимогу протягом 5 днів отримані від нього суми.

В договорі поставки № 72/8 від 01.02.2008р., укладеним між відповідачем та ТзОВ “Сільпо-55”, встановлено відстрочку виконання грошових зобов'язань ТзОВ “Сільпо-55” з оплати отриманого від відповідача товару строком до 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Протягом строку дії договору факторингу, станом на 30.04.2009р., відповідач надав, а позивач прийняв до оплати перелічені у додатку №3 до позовної заяви накладні.

Борг по неоплачених фактурах/накладних щодо ТзОВ “Сільпо-1555” становить 358 229,73 грн.

Направлена ТзОВ “Сільпо-555” вимога позивача від 06.11.2008 р. за вих. №05.1-7503 про оплату вказаного боргу залишена без задоволення. Позивач також направляв вимоги про оплату вказаного боргу відповідачу (№13-3/97 від 22.10.2008р., №13-1/97/1 від 22.10.2008р., №13-3/113 від 03.11.2008р., №13-3/113/1 від 03.11.2008р., №13-3/139 від 10.11.2008р., №13-3/139/1 від 10.11.2008р.)

Відповідно до ч.3 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає за невиконання або належне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо це встановлено договором факторингу.

В договорі факторингу (§8 п. 1 Положення) зазначено, що факторант зобов'язався в разі, коли оплата, яка випливає з прав грошових вимог, профінансованих фактором, не буде здійснена контрагентом повністю у визначений термін оплати заборгованості, а прострочення заборгованості буде перевищувати визначений договором факторингу період регресу, відповідач заплатить на вимогу позивача протягом 5 днів профінансовану Позивачем суму, збільшену на належні за договором факторингу проценти та всі витрати.

Враховуючи викладене, вказана заборгованість в сумі 358 229,73грн. підлягає стягненню з ТзОВ "Захід-Агро".

Згідно з § 11 п.1 п.п. “а”, “б”, “с”, п. 2 Положення, відповідач також зобов'язаний був сплатити позивачу винагороду , що включає в себе щомісячну комісійну винагороду за адміністрування дебіторської заборгованості в розмірі, що складає 0,1% від суми факторингового ліміту (п.п. 4, 18 додатку №1 до договору факторингу), за період з вересня 2008р. по квітень 2009р. (включно) на загальну суму 10882,42грн.

Що стосується вимоги банку про стягнення штрафних процентів річних, то суд виходить з того, що проценти, як плата за користування чужими коштами (ст.536 ЦК України) і проценти за прострочку виконання зобов'язання (ст.625 ЦК України) не є тотожними поняттями, оскільки останні є формою цивільно-правової відповідальності, а проценти, що сплачуються за користування чужими грошовими коштами, є боргом. Використання чужих грошових коштів за плату є правомірною дією, а прострочка виконання зобов'язання по оплаті - неправомірною. А тому посилання в договорі на штрафний характер процентів і визначення їх не в тому пункті договору, що передбачає процентну ставку за користування факторинговим кредитом (п.19 додатку №1), свідчить про те, що вони належать до процентів як виду цивільно-правової відповідальності.

Як передбачено ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.12 додатку №1 до договору факторингу в редакції додаткової угоди №2 від 23.05.2008 р. встановлено штрафні проценти в розмірі 40% річних, а в редакції додаткової угоди №4 від 09.10.2008р. - 50% річних. Згідно розрахунку позивача сума річних за період з 12.10.1008р. по 30.04.2009 р. становить 243 164,03 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи те, що згідно ст.625 ЦК України стягненню підлягають річні у розмірі, встановленому договором факторингу, в задоволенні вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст.546,ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з § 1, § 11 п. 1 п.п. “d” Положення та п. 13 додатку №1 до договору факторингу за неналежне та несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу.

Позивачем заявлена вимоги про стягнення пені в сумі 117 537,10 грн. Однак, з урахування правил нарахування пені, передбачених ст.232 ЦК України, сума пені становить 112 162,03грн., що підтверджується належним розрахунком позивача.

Враховуючи викладене,зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати по первісному позову покладаються на позивача, а по зустрічному позову - на відповідача відповідно до задоволенних вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

в задоволенні позову ТзОВ "Захід-Агро" до ВАТ "Плюс Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Пацула Ігор Романович, Кіндифор Андрій Ярославович, Уточкін Олександр Олександрович, про визнання договору факторингу №ДФ/0011/2008 від 29.02.2008 р. та додаткової угоди №2 від 23.04.2008 р. недійсними - відмовити.

Судові витрати по первісному позову покласти на позивача.

Зустрічний позов ВАТ "Плюс Банк" до ТзОВ "Захід-Агро" про стягнення відповідно до договору факторингу №ДФ/0011/2008 від 29.02.2008р. заборгованості в сумі 744325,22 грн., в тому числі 358229,73грн. основного боргу, 10882,42 грн. комісійної винагороди за адміністрування дебіторської заборгованості, 243164,03грн. штрафних процентів, 117537,10грн. пені, 14 511,93грн. 3% річних, задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро" ( вул. Січових Стрільців, 20, м. Яворів, Львівська область, 81000, код 33505806) в користь відкритого акціонерного товариства "Плюс Банк" (вул. Галицька, 7, м. Івано-Франківськ, 76018, код 19390819) відповідно до договору факторингу №ДФ/0011/2008 від 29.02.2008р. 358229,73грн. основного боргу, 10882,42 грн. комісійної винагороди за адміністрування дебіторської заборгованості, 243164,03грн. річних, 112162,03грн. пені, всього 724438,21 грн. а також 7244,38 грн. сплаченого державного мита та 114,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті зустрічних позовних вимог —відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя Малєєва Олена Вікторівна

Повне рішення, яке оформлене відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, підписане 09.06.2009р.

Внесено в АС "Діловодство суду"

______ помічник судді Бандура Володимир Степанович