Рішення № 39342709, 17.06.2014, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/492/14-ц

2/379/132/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: Василенка О.М.,

за участю секретаря - Сальник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в інтересах якої діє ОСОБА_1), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в інтересах якого діє ОСОБА_3) , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Таращанської районної державної адміністрації Київської області про виселення з предмету іпотеки,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив суд виселити відповідачів з житлового будинку (предмету іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що банк (позивач) та відповідачка ОСОБА_1 21.04.2008 року уклали кредитний договір. Відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачці кредит в розмірі 12000 доларів США строком до 21.04.2028 року, а остання зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, в строк та порядку, встановлених цим кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за ним позивач та відповідачка ОСОБА_1 21.04.2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі ухвали Таращанського районного суду Київської області від 11 квітня 2003 року, зареєстрованої в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 06.1ё2.2003 року за реєстраційним номером 3792657, номер запису 3283 в книзі 18.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, проте відповідачка ОСОБА_1

у порушення умов договору, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з чим рішенням Тарашанського районного суду Київської області по справі № 379/1150/13-ц від 18.09.2013 року вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 33364,90 доларів США, яка дорівнює 266585,58 грн., звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 55,80 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки із втановленням початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з житлового будинку чи житлового приміщення всі мешканці зобов'язанні на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця. Оскільки відповідач та інші особи, що зареєстровані та проживають у вказаному вище житловому будинку в добровільному порядку не виселяються, просить суд їх виселити.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просив суд виселити ОСОБА_1, неповнолітню ОСОБА_2 (в інтересах якої діє ОСОБА_1), ОСОБА_3, ОСОБА_4, малолітнього ОСОБА_5 (в інтересах якого діє ОСОБА_3), які зареєстровані у житловому будинку по АДРЕСА_1.

Відповідачі в судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначала, що строк погашення нею кредиту закінчується лише в 2028 році, до того ж, в її житловому будинку зареєстровані неповнолітні діти, що, на її думку, є перешкодою до виселення з даного житлового будинку.

Представниця третьої особи проти задоволення позову заперечувала, з огляду на проживання житловому будинку неповнолітніх дітей.

Вислухавши пояснення представників позивача, третьої особи, відповідачів, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_1 21.04.2008 року уклали кредитний договір № К2Р6СА00000025, відповідно до якого банк зобов'язався надати останній кредит в розмірі 12000 доларів США строком до 21.04.2028 року, а вона зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, в строк та порядку, встановлених цим кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за ним позивач та відповідачка ОСОБА_1 21.04.2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі ухвали Таращанського районного суду Київської області від 11 квітня 2003 року, зареєстрованої в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 06.1ё2.2003 року за реєстраційним номером 3792657, номер запису 3283 в книзі 18.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, проте відповідачка ОСОБА_1

у порушення умов договору зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором. рішенням Тарашанського районного суду Київської області по справі № 379/1150/13-ц від 18.09.2013 року вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 33364,90 доларів США, яка дорівнює 266585,58 грн., звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 55,80 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки із втановленням початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Після прийняття вказаного вище рішення суду позивач листом-претензією від 02.12.2013 року звернувся до відповідачки ОСОБА_1, належним чином її повідомивши, з вимогою звільнити даний житловий будинок її та інших зареєстрованих в ньому осіб протягом одного місяця. Оскільки відповідачі, що зареєстровані та проживають у вказаному вище житловому будинку в добровільному порядку зі спливом місячного терміну не виселяються, просить суд їх виселити.

Як вбачається з довідки наданої виконавчим комітетом Таращанської міської ради Київської області в спірному житловому будинку зареєстровані: його власник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її: дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зять ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 і внук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Вказані обставини справи встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

Зазначені правовідносини врегульовані ч.1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" та ч.1, 3 ст. 109 ЖК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч.1,3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Ст. 39 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч. 2-3 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять будинок у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.. 7 ч.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або користування житловим приміщенням.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.п. 43,44 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.3012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 9, ст.. 109 ЖК України, ст..39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметами іпотеки, проводяться в порядку встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Статтею 18 Закону України «;Про охорону дитинства не встановлено порядку виселення дітей та обмежень на їх примусове виселення, у той час як ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців і цей перелік не містить заборони на виселення дітей.

Оскільки наявність осіб, зареєстрованих у квартирі, на яку звертається стягнення, перешкоджатиме реалізації предмета іпотеки, суд приходить до висновку про необхідність виселення відповідачів.

За таких обставин, відповідачі підлягають виселенню з житлового будинку по АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та, керуючись ч.ч.1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку", ч.ч.1, 3 ст. 109 ЖК України, ст.ст. 2, 10, 11, 15, 60, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224, 294-296 ЦПК України,, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в інтересах якої діє ОСОБА_1), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в інтересах якого діє ОСОБА_3) з житлового будинку по АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки та зняти цих осіб з реєстраційного обліку за даною адресою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:Василенко О. М.