Рішення № 3933907, 24.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.09 Справа № 1/4/09

Суддя О.І. Немченко

за позовом відкритого акціонерного товариства “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів”, 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна,11

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Шляхо-будівельне управління –22”, 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Космічна, 28

про стягнення 21525,58 грн.,

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Глазков В.І., дов. від 18.11.2008 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.02.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів” з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Шляхо-будівельне управління –22” про стягнення 21 000 грн. основного боргу, 441,00 грн. втрат від інфляції та 84,58 грн. 3% річних.

05.02.2009 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 25.02.2009 р.

Ухвалами від 18.02.2009 р. та від 06.03.2009 р. розгляд справи відкладався.

Судове засідання закінчено 24.03.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

У судове засідання 24.03.2009 р. представник позивача не з’явився. Причину неявки суду не сповістив. Про час і місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні надав письмовий відзив, в якому визнає суму основного боргу за поставлений йому щебінь в розмірі 21000,00 грн. Просить суд відстрочити виконання рішення строком на шість місяців.

За заявою представника відповідача справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2008 р. позивач - відкрите акціонерне товариство “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів”, поставив відповідачу - відкритому акціонерному товариству “Шляхо-будівельне управління –22” щебінь на суму 17057,40 грн., що підтверджується довіреністю серії ЯПБ № 633015 та видатковою накладною № РН –0000594 від 06.06.2008 р. 20.06.2008 р. відбулась поставка товару відповідачу (щебінь) на суму 14476,80 грн. , що підтверджується довіреністю серії ЯПБ № 633019 та видатковою накладною № РН-0000650 від 20.06.2008 р. Всього було поставлено товару на загальну суму 31543,20 грн.

Поставлений товар був оплачений відповідачем частково. У відповідача по оплаті перед позивачем залишилась заборгованість у розмірі 21000,00 грн., про що також свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 23.02.2009 р. підписаний обома сторонами.

Оскільки між сторонами не був встановлений порядок оплати, 04.12.2008 р. позивач на адресу відповідача направив претензію № 493 від 02.12.2008 р. у якій просить відповідача оплатити отриманий ним товар. Відповідач претензію позивача залишив без відповіді.

Таким чином, відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 21000,00 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21000,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних та довіреностей, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Факт заборгованості відповідача в сумі 21000,00 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні та визнається самим відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21000,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 441,00 грн. втрат від інфляції та 84,58 грн. 3% річних за використання грошових коштів позивача за період з 12.12.2008 р. по 29.01.2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно з наданим позивачем розрахунком –втрати від інфляції за період часу з 12.12.2008 р. по 29.01.2009 р. складають 441,00 грн., а 3% річних 84,58 грн. Наданий розрахунок інфляційних та 3% річних є обґрунтованим. Таким чином вимога позивача щодо стягнення 441,00 грн. втрат від інфляції та 84,58 грн. 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

          Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на шість місяців, у зв’язку з дебіторською заборгованістю, а також у зв’язку з тим, що шляхо-будівельні роботи почнуться у відповідача лише у квітні, тому погашення заборгованості перед позивачем можливо після початку цих робіт. Додає довідку про фінансовий стан підприємства станом на 01.03.2009 р.

Таким чином, за умови не проведення робіт відповідачем у зимовий період, беручи до уваги фінансовий стан на підприємстві, суд вважає за можливе надати відповідачу відстрочення виконання рішення суду до 30.06.2009 р.

Суд вважає, що судові витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Шляхо-будівельне управління –22” (71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Космічна, 28, р/р 26002301160262 26002301160262 в філії ПІБ в м. Бердянськ, МФО 313117, код 20503476) на користь відкритого акціонерного товариства “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна,11, р/р 26007000077596 в АБ «ФАКТОРІАЛ-БАНК»м. Харків, МФО 351715, код 00223438) 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 441 (чотириста сорок одну) грн. 00 коп. втрат від інфляції, 84 (вісімдесят чотири) грн. 58 коп. 3% річних, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 26 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення до 30.06.2009 р. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 30 березня 2009 року.