Ухвала суду № 39333922, 18.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кротінов В.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року справа №260/1682/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 11 квітня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку, про зобов'язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради в частині призначення їй допомоги по догляду за дитиною до 3 років працюючим жінкам з 06.09.2013 року по 24.12.2015 року у розмірі 130 гривень, зобов'язати відповідача призначити їй допомогу по догляду за дитиною до 3-х років працюючим жінкам з 06.09.2013 року по 24.12.2015 року у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на поточний рік; зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради здійснювати нарахування та виплату їй допомоги по догляду за її дитиною, ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на поточний рік, з 06.09.2013 року до дати досягнення її донькою трирічного віку..

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 11 квітня 2014 року позов задоволено частково, а саме: скасовано рішення управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради в частині призначення ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років працюючим жінкам з 06.09.2013 року по 11.04.2014 року у розмірі 130 гривень; зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради призначити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох 3-х років працюючим жінкам з 06.09.2013 року по 11.04.2014 року у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на поточний рік; зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за її дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. до досягнення нею трирічного віку, у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на поточний рік, з 06.09.2013 року до 11.04.2014 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що управління праці не має законних підстав здійснювати виплату соціальної допомоги по догляду за дитиною до 3 років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», оскільки цим законом передбачено, що розміри зазначених виплат встановлюються правлінням Фонду та виплачуються за рахунок коштів фонду. Крім того, зауважує на тому, що виплати застрахованим особам регулюється постановами Кабінету Міністрів України №530 та №1751. Апелянт також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 25.12.2012 р. у справі № 21-410а12, яка визначає правомірність виплати в порядку та розмірах визначених ПКМУ № 1751 саме для незастрахованих осіб, в той час, як позивач по цій справі є застрахованою особою.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду учасники судового розгляду до суду не прибули, при цьому, від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знаходиться на обліку у відповідача з серпня 2012 року та отримує грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130,00 грн. щомісяця.

Позивачка вважає, що відповідачем не доплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому законодавством розмірі, у зв'язку з чим, пред'явила позов про здійснення перерахунку та виплати недоплаченої соціальної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачем позивачці призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», розмір якої визначено відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженому постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12. 2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі-Закон№107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VIне приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» та іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Доводи апелянта щодо необґрунтованого посилання суду на вищезазначену позицію Верховного суду України є хибними, оскільки не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно, і вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

В решті постанова суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 11 квітня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку, про зобов'язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко