Постанова № 3932848, 22.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2009 № 40/701-13/430

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Студенця В.І.

суддів: Баранця О.М.

Вербицької О.В.

при секретарі: Плукар І.І.

За участю представників:

від позивача - Кириченко Т.В.

від відповідача - Фесюн Т.В.

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - Тетерятник О.В.

прокурор - Гаврилова Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокуратури міста Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.02.2007

у справі № 40/701-13/430 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія"

до Національної академії наук України

третя особа позивача

третя особа відповідача Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" НАН України

Фонд державного майна України

про визнання права користування

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу “Лікувальний комплекс “Феофанія” (далі – АТЗТ “ЛК “Феофанія”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Національної академії наук України (далі – НАН України) про визнання за АТЗТ “ЛК “Феофанія” права користування цілісним майновим комплексом на підставі договору оренди від 08.12.1994 № 24 терміном на 15 років, до 08.12.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2005 порушено провадження у справі № 40/701 за позовом АТЗТ “ЛК “Феофанія” до Національної Академії Наук України про визнання права користування.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.03.2006 позов задоволено повністю. Суд визнав за АТЗТ „ЛК „Феофанія” право користування майном лікувально-профілактичного комплексу „Феофанія” згідно договору оренди від 08.12.1994 № 24 терміном на 15 років, до 08.12.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 11.05.2006 рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2006 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2006 постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 11.05.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2006 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 20.07.2006 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2006 № 40/701.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.08.2006 справу прийнято до розгляду та присвоєно номер 40/701-13/430.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.08.2006 до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Державне підприємство “Лікувально-профілактичний комплекс “Феофанія” НАН України (далі – ДП ЛПК “Феофанія” НАН України) та Фонд державного майна України (далі – ФДМУ).

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2007 позов задоволено повністю. Суд визнав за АТЗТ “ЛК “Феофанія” право користування майном лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” згідно договору оренди № 24 від 08.12.1994 терміном на 15 років, до 08.12.2009.

Прокуратура м. Києва, не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2007 внесла апеляційне подання, в якому просила рішення суду скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити АТЗТ “ЛК “Феофанія” в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, прокуратура м. Києва в апеляційному поданні посилається на те, що оригінал договору оренди № 24 від 08.12.1994, на який посилається позивач як на підставу виникнення та існування орендних правовідносин, в судовому засіданні не був наданий, а його копія, в т.ч. нотаріально завірена, не є допустимим засобом доказування відповідно до ст.ст. 34, 36 ГПК України.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій” (в редакції, що була чинна на 08.12.1994) орендодавцями цілісних майнових комплексів державних підприємств є Фонд державного майна України, або державні підприємства, організації з дозволу Фонду державного майна України.

НАН України не могла бути самосійним орендодавцем державного майна, а до Фонду державного майна НАН України щодо надання дозволу на укладення договору оренди не зверталась. До того ж, відповідно до ст. 6 зазначеного Закону орендарем не міг бути трудовий колектив, а повинна створюватись організація орендарів, чого не було здійснено.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

В апеляційному поданні прокуратура м. Києва стверджує, що не можливо надати належної оцінки посиланню позивача на вирок Шевченківського райсуду м. Києва від 15.04.2002 у кримінальній справі № 1-92, оскільки обставини, пов’язані з укладанням спірного договору № 24 не були предметом судового розгляду і питання, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені не вирішувались.

Також прокуратура м. Києва в апеляційному поданні посилається на те, що рішенням арбітражного суду м. Києва № 6/130 від 29.11.2000, залишеним без змін постановою голови цього ж суду від 30.01.2001, задоволено позов НАН України до АТЗТ „Лікувальний комплекс „Феофанія” про виселення відповідача з приміщень, які розташовані по вул. Ак. Лебедєва, 31 в м. Києві, та повернення їх позивачу, у зв’язку зі збігом строку договору оренди № 7, укладеного між сторонами 05.04.1994, строком на 5 років.

Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 18.05.2001 вказане рішення скасовано, а справа направлена на новий розгляд.

Постановою президії Вищого арбітражного суду України від 20.06.2001 постанову судової колегії Вищого арбітражного суду України від 18.05.2001 вказане рішення скасовано, а рішення суду від 29.11.2000 та постанову від 30.01.2001 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2007 НАН України подала апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити АТЗТ “ЛК “Феофанія” в задоволенні позовних вимог.

НАН України в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на те, що вирішуючи спір в першій інстанції суд дійшов помилкового висновку, що орендарем в договорах оренди № 7 та № 24 виступив трудовий колектив, оскільки даний висновок не відповідає обставинам справи та суперечить вимогам ст.ст. 6, 9 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій”.

Факт укладення НАН України договору № 24 нічим не підтверджується, заперечується та належним чином не спростовується позивачем.

Вирок Шевченківського районного суду, на який посилається господарський суд при визначенні орендаря в договорі оренди № 24, сам договір № 24 не згадує. Зроблений районним судом аналіз договору № 7 не має значення для даної справи, оскільки позивач просить визнати за ним право користування саме на підставі договору № 24, а не № 7.

Позивач був зареєстрований як юридична особа 16.08.1995.

Договором оренди № 24 не передбачено умов здійснення правонаступництва між господарським товариством - позивачем, створеним фізичними особами що працювали на державному підприємстві та самим державним підприємством. Дана обставина свідчить, що позивач не міг стати правонаступником прав і обов’язків орендаря по договору № 24.

Також, НАН України посилається на те, що діяльність державного підприємства ЛПК „Феофанія” НАН України не припинялась, із ЄДРПОУ воно не виключалось, реорганізація не проводилась.

Фонд державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу НАН України та апеляційне подання прокуратури м. Києва зазначив, що інформація, яка б підтверджувала звернення Національної академії наук України до Фонду державного майна України у 1994 році за дозволом на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу лікувально – профілактичного комплексу „Феофанія” у Фонді відсутня.

ДП ЛПК „Феофанія” НАН України повноважних представників в засідання суду, призначене на 22.06.2009 не направило та не повідомило суд про причини їх неявки.

Клопотання заявлене представником АТЗТ „ЛК „Феофанія” в усній формі в засіданні суду, призначеному на 22.06.2009, про зупинення провадження у справі у зв’язку з тим, що товариство 22.06.2009 подало касаційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 колегія суддів відхилила з огляду на те, що АТЗТ „ЛК „Феофанія” не надало доказів того, що справа № 22/46 прийнята до провадження Вищого господарського суду України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між НАН України та Лікувально–профілактичним комплексом „Феофанія” 05.04.1994 укладено договір № 7 оренди лікувально–профілактичного комплексу „Феофанія” (далі – Договір № 7), за умовами якого лікувально–профілактичному комплексу „Феофанія” передано в оренду майно лікувально–профілактичного комплексу, а саме: санаторію „Феофанія”, відділення матері і дитини, земельна ділянка, закріплена за санаторієм, площею 3,8 га зі всіма забудовами на ній; три артезіанські свердловини; інше майно, забудівлі, споруди, обладнання, устаткування та нерухомість, що знаходиться на балансі ЛПК; Оздоровчий табір „Ясний”; земельна ділянка закріплена за оздоровчим табором площею 6,2 га зі всіма забудовами на ній (п.1.2 договору).

В п. 9 договору № 7 визначено, що орендарем є Лікувально–профілактичний комплекс „Феофанія”, м. Київ-143, вул. Академіка Лебедєва,31, розрахунковий рахунок 000609162 у Київському міському управлінні УСБ, МФО 32201.

АТЗТ „ЛК „Феофанія” у позовній заяві посилається на те, що 05.04.1994 між трудовим колективом Лікувально–профілактичного комплексу „Феофанія”, правонаступником якого стало АТЗТ „ЛК „Феофанія” (орендар) та НАН України (орендодавець) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу терміном на 5 років.

Пізніше, сторони 08.12.1994 переуклали інший договір № 24, на тих же умовах, але вже терміном на 15 років.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про підприємства в Україні” підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство - також товарний знак.

Статут державного підприємства „Лікувально–профілактичний комплекс „Феофанія” НАН України (нова редакція) затверджено наказом головного вченого секретаря НАН України та зареєстровано Московською райдержадміністрацією 16.09.1998 № 13540.

Згідно п. 1.1 Статуту ДП „ЛПК „Феофанія” НАН України лікувально–профілактичний комплекс „Феофанія” створено відповідно до постанови Бюро Президії НАН України від 28.03.1990 № 368.

Відповідно до п.1.2 Статуту ДП „ЛПК „Феофанія” НАН України комплекс є госпрозрахунковим постійно господарюючим суб’єктом, який має права юридичної особи з самостійним балансом; розрахунковий та валютний рахунки в установах банків, круглу печатку із своєю назвою та інші печатки і штампи, необхідні для ведення діловодства.

Пунктом 1.3 Статуту ДП „ЛПК „Феофанія” НАН України передбачено, що ЛПК у своїй діяльності керується чинним законодавством України, Законами України „Про підприємства в Україні”, „Про підприємництво”, постановами та розпорядженнями НАН України, а також цим Статутом.

Майно НАН України передається ЛПК „Феофанія” і належить йому на праві повного господарського відання (п.3.1 Статуту ДП „ЛПК „Феофанія” НАН України).

Трудовий колектив ЛПК становлять всі громадяни, які працюють в ЛПК і з якими укладено трудову угоду (контракт) (п.4.2 Статуту ДП „ЛПК „Феофанія” НАН України).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій” в редакції від 26.01.1994 орендарями за цим Законом можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи України, іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Отже, орендарем могла виступати організація орендарів, що могла бути створена членами трудового колективу державного підприємства.

Порядок створення організації орендарів був передбачений ст. 9 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій”.

Відповідно до 9 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій” в редакції від 26.01.1994 у разі прийняття членами трудового колективу рішення про укладення договору оренди особи, які бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів.

Загальні збори або збори уповноважених організації орендарів обирають її керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, яке підлягає державній реєстрації у виконавчому комітеті Ради народних депутатів або місцевій державній адміністрації за місцезнаходженням об'єкта оренди.

До реєстрації положення про організацію орендарів у виконавчому комітеті Ради народних депутатів або місцевій державній адміністрації кожен член трудового колективу підприємства, організації має право вступу в організацію орендарів на підставі особистої заяви.

Державна реєстрація організації орендарів виконавчим комітетом Ради народних депутатів або місцевою державною адміністрацією проводиться в п'ятнадцятиденний строк з дня подачі заяви про реєстрацію.

Організація орендарів набуває прав юридичної особи з дня її державної реєстрації.

В матеріалах справи відсутні докази того, що членами трудового колективу ДП „ЛПК „Феофанія” НАН України була створена та зареєстрована організація орендарів.

Виходячи із змісту умов договору № 7 колегія суддів вважає, що зазначений договір укладений між НАН України та ДП „ЛПК „Феофанія” НАН України, а твердження АТЗТ „ЛК „Феофанія” про те, що орендарем за договором № 7 є трудовий колектив Лікувально – профілактичного комплексу „Феофанія” є необґрунтованим.

Аналогічні умови містить додана до матеріалів справи копія договору № 24 оренди лікувально–профілактичного комплексу „Феофанія” між НАН України та Лікувально – профілактичним комплексом „Феофанія” від 05.04.1994.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2007 у справі № 22/46 за позовом НАН України до ДП „ЛПК „Феофанія НАН України та АТЗТ „ЛК „Феофанія” про припинення орендних правовідносин скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006, а рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2006 залишено без зміни.

При цьому в постанові від 15.03.2007 Вищий господарський суд України зазначив, що ознайомившись з умовами договору № 7, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції цілком обґрунтованим стосовно того, що даний договір укладений саме з відповідачем – юридичною особою – Державним підприємством Лікувально–профілактичним комплексом „Феофанія” НАН України.

Постановою Верховного Суду України від 19.06.2007 постанову Вищого господарського суду України від 15.03.2007 у справі № 22/46 залишено без зміни.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження АТЗТ „ЛК „Феофанія” про те, що товариство є правонаступником трудового колективу Лікувально–профілактичного комплексу „Феофанія”, за договорами оренди державного майна.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства (ч. 1 ст. 24 Закону України „Про господарські товариства”).

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі (ч.1 ст. 25 Закону України „Про господарські товариства”).

Статут Акціонерного товариства закритого типу „ЛК „Феофанія” затверджений рішенням установчих зборів ( протокол № 1 від 02.08.1995) та 16.08.2005 зареєстрований Виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів м. Києва (свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності № 23521546).

Згідно п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства закритого типу „ЛК „Феофанія” товариство є закритим акціонерним товариством, що утворене шляхом об’єднання грошових вкладів, цінностей і інтелектуального потенціалу та за взаємною згодою його Засновників, і діє на підставі Законів України „Про підприємства в Україні”, „Про власність”, „Про господарські товариства”, та інших законодавчих актів України, Установчого договору і цього Статуту.

Товариство є юридичною особою за законодавством України (п.2.1 Статуту Акціонерного товариства закритого типу „ЛК „Феофанія”).

Товариство має Статутний фонд поділений на частки (іменні акції) між засновниками і несе відповідальність в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством (п.2.2 Статуту Акціонерного товариства закритого типу „ЛК „Феофанія”)

Згідно п. 2.5 Статуту Акціонерного товариства закритого типу „ЛК „Феофанія” товариство має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку та самофінансування.

Товариство має право від свого імені укладати угоди, контракти, договори з організаціями, підприємствами, в тому числі іноземними, набувати майнових та немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражі або третейському суді.

При цьому в Статуті Акціонерного товариства закритого типу „ЛК „Феофанія” відсутній запис про правонаступництво товариства стосовно прав та обов’язків ДП ЛПК „Феофанія” НАН України за договорами оренди № 7 або № 24.

Відповідно до ст. 37 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В п. 10 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 № 02-5/334 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств” зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 22 Закону України "Про господарські товариства" підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України (господарське товариство - з моменту внесення запису про припинення його діяльності до державного реєстру).

У разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається, якщо інше не передбачено законом чи постановою про реорганізацію, днем підписання передаточного або розподільного акту чи балансу (частина друга статті 37 Цивільного кодексу України), і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто виключення його з державного реєстру.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про те, що між ДП ЛПК „Феофанія” НАН України та АТЗТ „Феофанія” складався передаточний або розподільчий акт чи баланс стовно переходу прав та обов’язків від підприємства до товариства при правонаступництві.

Державне підприємство ЛПК „Феофанія” НАН України, як вбачається із матеріалів справи внесено до ЄДРПОУ і відсутні докази про його виключення з реєстру.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій” в редакції від 26.01.1994 створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації відповідно до договору оренди.

Якщо об'єктом оренди є цілісний майновий комплекс структурного підрозділу, створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

При цьому, ні договором оренди № 7, ні з наявної копії договору оренди № 24 не передбачено виникнення правонаступництва.

Висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт правонаступництва АТЗТ „ЛК „Феофанія” по відношенню до майна, прийнятого в орендне користування трудовим колективом ЛПК „Феофанія” НАН України згідно договору оренди № 7 від 05.04.1994 та № 24 від 08.12.1994, котрий в подальшому виступив засновником господарського товариства позивача, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спору та не підтверджується матеріалами справи.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в рішенні суду помилково надав преюдиціального значення фактам встановленим вироком Шевченківського районного суду від 15.04.2002 по кримінальній справі № 1-12, з їх юридичною оцінкою, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчиненні.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2007 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові АТЗТ „ЛК „Феофанія” відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 – 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2007 у справі № 40/701-13/430 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу „Лікувальний комплекс „Феофанія” (03143, м. Київ, вул. Ак. Лебедєва, 31, код 23521546) на користь Національної Академії України (01601, МСП, м. Київ, вул. Володимирська,54) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 40/701-13/430 повернути господарському суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам, третім особам та прокуратурі м. Києва.

Головуючий суддя Студенець В.І.

Судді Баранець О.М.

Вербицька О.В.

26.06.09 (відправлено)