Постанова № 39327317, 22.05.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3825/14-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С.,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивача - Данилюк Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини А0515 до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця та скасування його рішення, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця та скасування його рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що у провадженні державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Москаленка Володимира Володимировича знаходиться виконавчий лист № 2-А-5422/11 від 18.10.2013 року, виданий Подільським районним судом м. Києва, про зобов'язання військової частини А0515 здійснити розгляд заяви ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги. Стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 а боржником є військова частина А 0515.

Зазначають, що 31.03.2014 року на адресу військової частини А 0515 надійшла вимога державного виконавця відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві Москаленко В.В. від 28.03.2014 року за № 3359/18, якою здійснюються заходи щодо примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва по справі № 2-А-5422/11р.

Посилаються на те, що з відповідними діями та бездіяльністю державного виконавця та прийнятим ним рішенням військова частина А0515 не погоджується і вважає їх протиправними, оскільки останнім порушено вимоги ст.ст. 25, 27, 31, 75 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, звертають увагу суду на те, що відкривши виконавче провадження, стороною якого є військова частина А0515, державний виконавець відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві порушив статтю 21 ЗУ «Про виконавче провадження», де передбачена підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, оскільки виконавчі провадження стороною в яких є ВЧ А0515 підвідомчі виключно відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 104-106, 181 КАС України, звертається з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних в справі доказів відповідно до вимог ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, не заперечується представником позивача та не спростовано відповідачем, що в провадженні Відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист № 2-А-5422/11 від 18.10.2013 року, виданий Подільським районним судом м. Києва, про зобов'язання Військової частини А0515 здійснити розгляд заяви ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги.

Виконавче провадження ВП № 40525412 відкрито на підставі Постанови державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Москаленка В.В. (а.с. 17).

З викладеного вбачається, що сторонами виконавчого провадження ВП № 40525412, яке перебуває на даний час в провадженні ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, є: стягувач - ОСОБА_3, боржник - ВЧ А 0515.

Як вже зазначалося вище, позивач звертаючись з даним позовом до суду обґрунтовує його зокрема тим, що державний виконавець ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Москаленко В.В. відкривши вищезазначене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-А-5422/11 від 18.10.2013 року, виданого Подільським районним судом м. Києва, порушив статтю 21 ЗУ «Про виконавче провадження», де передбачена підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

Суд визнає зазначені посилання позивача обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Так стаття 2 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Судом встановлено, що законодавцем з метою гарантування захисту прав та інтересів учасників виконавчих проваджень, а також з метою як найшвидшого і повного виконання виконавчих документів, було визначено підвідомчість виконавчих проваджень.

Так згідно ст. 21 ЗУ «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізовані прокуратури на правах обласних, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Як вбачається зі змісту зазначеної норми ЗУ «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками, окрім перелічених в ній вищих та центральних органів виконавчої влади, є також інші органи державної влади та їх посадові особи, а також територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Судом встановлено, що згідно структурної схеми підпорядкування, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 21.01.2013 року № 33, Військова частина А0515 в особі Головного управління розвідки є структурним підрозділом Міністерства оборони України, як центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 1, 4 Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва тощо, відповідно до покладених па нього завдань, у тому числі, проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави.

Правові основи організації і діяльності державних органів, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю визначені Законом України «Про розвідувальні органи України».

Зі змісту статті 6 Закону України «Про розвідувальні органи України», вбачається, що розвідувальні органи України здійснюють розвідувальну діяльність у таких сферах: служба зовнішньої розвідки України - у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній; розвідувальний орган Міністерства оборони України - у воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону - у сферах прикордонної та імміграційної політики, а також в інших сферах, що стосуються питань захисту державного кордону України та її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні.

Питання утворення, реорганізації і ліквідації розвідувальних органів здійснюються відповідно до конституційних повноважень Президентом України.

Розвідувальні органи України є юридичними особами, вони мають дійсне та умовне найменування, відповідні емблеми, печатки і штампи, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки, у тому числі валютні, в банках та інших фінансових установах.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про доведеність посилань представника позивача на те, що військова частина А0515 являє собою відносно самостійну, структурно відособлену ланку державного апарату, створювану державою та наділену відповідною компетенцією, з метою захисту національних інтересів України у визначених сферах від зовнішніх загроз та є органом державної влади.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною ту обставину, що дійсно виконавчі провадження в яких боржником виступає Військова частина А 0515, підвідомчі саме відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а не районним відділам ДВС, оскільки останні віднесені чинним законодавством України до органів державної влади.

Стаття 25 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Судом встановлено, що державним виконавцем незважаючи на статус ВЧ А 0515 не було виконано вимоги вищезазначеної норми ЗУ «Про виконавче провадження» та не було винесено Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-А-5422/11 від 18.10.2013 року, виданого Подільським районним судом м. Києва, а навпаки було прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40525412, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що такі його дії не можуть бути законними, а є протиправними і такими, що вчинені ним з перевищенням наданих законом повноважень, що є порушенням ст. 19 Конституції України, а тому Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 40525412 від 04.11.2013 року підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи ту обставину, що судом встановлено відсутність компетенції ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-А-5422/11 від 18.10.2013 року, виданим Подільським районним судом м. Києва, а також протиправність дій державного виконавця та незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 40525412, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування вимоги державного виконавця від 28.03.2014 року № 3359/18 і зобов'язання ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві утриматися від вчинення будь-яких дій, які спрямовані на виконання виконавчого листа № 2-А-54422/11 від 18.10.2013 року, також підлягають задоволенню оскільки є похідними від вимог про визнання дій (бездіяльності) протиправними, встановлення відсутності компетенції та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стаття 71 КАС України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Незважаючи на вимогу вищезазначеної норми Закону, відповідачем не надано жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 73, 08 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 19, 21, 25, 26, 28 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про розвідувальні органи України», Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011 року, керуючись ст.ст. 7, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Встановити відсутність компетенції (повноважень) у Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 40525412 за виконавчим листом № 2-А-5422/11 від 18.10.2013 року, виданим Подільським районним судом м. Києва.

Визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Москаленка В.В.

Скасувати Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Москаленка В.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 40525412 від 04.11.2013 року.

Скасувати вимогу державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Москаленка В.В. від 28.03.2014 року № 3359/18.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві утриматися від вчинення будь-яких дій, які спрямовані на виконання виконавчого листа № 2-А-54422/11 від 18.10.2013 року, виданого Подільським районним судом м. Києва.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на користь Військової частини А 0515, судовий збір в розмірі 73, 08 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В. С. Декаленко