Ухвала суду № 39325490, 19.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/552/14-ц 19.06.2014 19.06.2014 19.06.2014

Провадження №22-ц/784/1463/14 Головуючий першої інстанції Вострікова Л.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Колосовського С.Ю., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

без участі осіб, які беруть участь у справі,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А :

14 лютого 2014 р. ОСОБА_3 подав у суд пізніше уточний позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеного між ними 1 квітня 2011 року, за яким він надав відповідачу в борг 10 000 грн. під 6% місячних, а той зобов'язався їх повернути та сплатити відповідні проценти.

Посилаючись на те, що протягом листопада-грудня 2011 року відповідач повернув лише 7000 грн., а від повернення залишку боргу та сплати відсотків відмовляється, позивач просив суд стягнути з нього на свою користь 3000 грн. боргу, 4980 грн. відсотків за період з 1 листопада по 2011 року до 1 лютого 2014 року та 5000 грн. витрат на юридичну допомогу.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3000 грн. боргу, 4680 грн. відсотків та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне встановлення судом дійних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив указане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, збільшених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно з'ясував обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що відповідач безпідставно не виконав своїх зобов'язань за договором позики.

Так, відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в обумовлений договором строк.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і є укладеним з моменту передання грошей.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Однак такий доказ повинен містити в собі визначені законом і сторонами істотні умови правочину.

З матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2011 року відповідач видав розписку про отримання ним від позивача 10 000 грн. грошових коштів і зобов'язання повернути їх зі сплатою 6% місячних. Факт написання такої розписки відповідач визнав.

У цій розписці зазначені сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передається, розмір відсотків за користування вказаними коштами та особистий підпис позичальника.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики і вказана розписка свідчить про його укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.

Оригінал розписки знаходиться в матеріалах справи на аркуші №4, що спростовує доводи відповідача про те, що він повернув борг повністю.

Вимоги позивача про повернення 3000 грн. залишку боргу по вказаному договору відповідач не виконав до тепер і не надав суду доказів, які б спростовували такі доводи позивача.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указаний позивачем період користування неповернутою позикою становить 26 місяців (з 1 грудня 2011 року по 4 лютого 2014 року). Тому за цей час відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 4680 грн. відсотків (3000 х 26 х 6% = 4680)

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд ухвалив обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Посилання відповідача на те, що Законом України ,,Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не дозволяє стягувати проценти за користування позиковими грошима безпідставні, оскільки вказаний Закон не застосовується до спірних правовідносин.

Аргументи апелянта щодо процесуальних недоліків розгляду даної справи самі по собі не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вони не вплинули на правильність ухваленого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: