Вирок № 39324199, 12.06.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа№ 308/1735/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді -Данко В.Й., при секретарі Павлюх Л.М, за участю прокурора Ярема В.П., обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр судових розслідувань за №32013070000000093 від 19 серпня 2013 року по обвинуваченню :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, освіта середня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше несудимого, маючого на утриманні 3 неповнолітніх дітей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді голови правління ПАТ «Берегівський КХП» (наказ про призначення на посаду №32 від 29.04.2009), будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, в силу покладених на нього та виконуваних ним організаційно - розпорядчих й адміністративно-господарських функцій, будучи відповідальним за організацію бухгалтерського, пенсійного та податкового обліку, користуючись правом першого підпису на бухгалтерських звітах та банківських документах, будучи розпорядником коштів підприємства та відповідальним за своєчасність сплати податків, зборів до бюджету, достовірно знаючи про необхідність сплати до Пенсійного фонду єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, шляхом неперерахування коштів до бюджету в період з 01.01.2010 по 01.08.2013 рр., ухилився від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 96156 грн. та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 739727 грн. на загальну суму 835883 грн. за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, здійснюючи нарахування та утримання страхових внесків з виплаченої заробітної плати працівникам, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою несплати коштів до Пенсійного фонду України за період з 01.01.2010 по 01.08.2013 рр., свідомо не здійснив перерахування сум утриманих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуваннядо управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі (у період з 01.01.2010р. по 25.02.2011р.) та до управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської області (у період з 25.02.2011р. по 01.08.2013р.), чим порушив вимоги п.п.4 п.2 ст.6 та п.8 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до якого платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строк, в порядку та за формою встановленою Пенсійним фондом України, не пізніше 20 числа місяця, що настає за наступним звітним періодом, а також сплачувати такі цільові кошти.

Поряд з цим, факт несплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підтверджується актом позапланової перевірки ПАТ «Берегівський КХП» №42 від 31.01.2014 року, проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, яким встановлено заборгованість по страхових внесках в сумі 96156 грн.

Факт несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 739727 грн. підтверджується актом №4/17-03/00954142 від 07.02.14р. документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Берегівський КХП» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01. 2011р. по 31.07.2013р., проведеної управлінням доходів і зборів з фізичних осіб ГУ Міндоходів у Закарпатській області.

Перевіркою також встановлено надходження на рахунки ПАТ «Берегівський КХП» у період з 01.04.2010р. по 31.07.2013р. коштів в сумі 51264847 грн. Однак ОСОБА_1, у порушення пункту 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», при наявності недоїмки із сплати до бюджету страхових внесків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, протягом зазначеного періоду здійснював придбання товарно-матеріальних цінностей, паливно-мастильних матеріалів, робіт, послуг, надавав фінансову допомогу, тощо на загальну суму 51355227 грн.

В результаті проведеної ДПІ у м. Ужгороді перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ «Берегівський КХП», за результатами якої складено акт від 05.03.2012р. за №536/23-1/10/00954142, встановлено, що в період з 01.07.2010 по 31.03.2011 рр. валовий дохід підприємства становив 22177419 грн., однак голова правління ОСОБА_1 в порушення п.8 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", при наявності коштів, умисно не перерахував їх до управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі та управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області для сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а використав їх на власні потреби підприємства.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи службовою особою - головою правління ПАТ «Берегівський КХП» в період з 01.01.2010 по 01.08.2013 рр. порушив вимоги пп. 4, п. 2 ст. 6 та п. 8 ст. 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого умисно ухилився від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 96156 грн. та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 739727 грн. на загальну суму 835883 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті не визнав та пояснив, що на сплату цих внесків не вистачало коштів, а далі Господарським судом було введено мараторій.

Покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 доказового значення по справі не мають.

Сукупність здобутих по справі та перевірених судом доказів, які суд вважає достовірними, допустимими, належними та достатніми, повністю підтверджують винність підсуднього та спростовують його заперечення проти звинувачення. Суд прийшов до висновку, що підсудній, заперечуючи свою вину у скоєному, намагається уникнути відповідальності, а тому суд до його показів відноситься критично.

На підставі наведених доказів, суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212-1 ч. 1 КК України, тобто умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування коштів у значних розмірах.

Крім показів свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена слідуючими зібраними у справі матеріалами, а саме:

- Актом від 07.02.2014 року та додатки до акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

А.с.145-241

- актом Управління Пенсійного фонду в м.Ужгород від 31.01.2014 року за 42 позапланової перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

А.с. 246-257

та іншими матеріалами кримінальної справи, які були оголошенні в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, свідків та дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує, як умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування коштів у значних розмірах.

При призначенні підсудньому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудньому ОСОБА_1, відповідно до статті 66 КК України судом не встановлено.

Обтяжуючі покарання обставини щодо підсуднього ОСОБА_1, згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 заявили клопотання про застосування до обвинуваченого амністії, звільнивши його від відбування покарання, оскільки кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_1 не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст..12 КК України, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, з наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році.

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, які не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

З матеріалів кримінального провадження: свідоцтва про народження запис 46, зареєстроване виконкомом Холмківської сільської ради Ужгородського району від 14 грудня 2001 року, свідоцтва про народження запис 175, зареєстроване міським відділом реєстрації цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 07 лютого 2007 року, свідоцтва про народження запис 105, зареєстроване в метричній книзі народжених Метричного уряду Міської частини Кошице від 28 січня 2009 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 на день набрання чинності цим Законом має трьох дітей, яким не виповнилося 18 років, вчинив кримінальне правопорушення , яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії не звільняє його від обов'язку відшкодувати потерпілому заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а також те, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Цивільний позов заявлений прокурором про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 836656 грн. суд залишає без задовлення, виходячи з того, що зазначена сума повинна бути стягнена з ПАТ «Берегівське КХП». А у разі задоволення вимог у даній справі це призведе до подвійного стягнення з ОСОБА_1 суми на погашення заборгованості .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.212-1 КК України, призначивши покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривен.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» засудженого ОСОБА_1 повністю звільнити від відбування покарання.

Запобiжний захiд обраний засудженому ОСОБА_1 застава в сумі 3000 (три тисячі) гривен повернути ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко