Вирок № 39323249, 18.06.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2014 1-кп/425/10/14 425/2924/13-к

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Одношевної В.В.,

при секретарі Жоріна С.О., Рогожкіній І.Ю.,

з участю прокурора Ісаєвої А.В., Карпенко О.В.,

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої: адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рубіжне кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області, українця, громадянина України, із середньо- спеціальною освітою, одруженого, має неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 на підставі рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.04.2007 р. повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі ? частки від заробітку щомісяця, від дня подання позовної заяви до повноліття дитини.

Однак ОСОБА_3, маючи намір на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), керуючись корисливими мотивами, будучи працевлаштованим та працюючи у ЗАТ "Севергазавтоматика", розташованому в м. Новий Уренгой, Росія, тривалий час рішення суду не виконував, аліменти в повному обсязі на утримання неповнолітньої дитини не сплачував та злісно ухилявся від сплати аліментів, змінюючи місце роботи (звільняючись за власним бажанням та повторно працевлаштовуючись), не повідомляючи про це державну виконавчу службу, приховуючи таким чином отримані доходи, та сплачуючи суми значно менші, ніж суми утримань із нарахованої йому заробітної плати, при наступних обставинах:

Так, працюючи у ЗАТ "Севергазавтоматика", ОСОБА_3 04.05.2009 р. звільнився з даного підприємства за власним бажанням з метою уникнути утримання аліментів із заробітної плати за виконавчим листом. Згодом, 27.07.2009 р. знову працевлаштувався та до 03.09.2012 р. працював на посаді слюсаря - електромонтажника та отримував заробітну плату, але не повідомляв про це відділ державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції та виплачував грошові кошти на утримання неповнолітньої дитини в сумах, встановлених для безробітних, виходячи з середнього заробітку по м. Рубіжне, які були значно меншими, ніж встановлені суми відчислень від нарахованої йому заробітної плати у ЗАТ «Севергазавтоматика».

Також ОСОБА_3 звільнившись 03.09.2012 р. з посади слюсаря-електомонтажника ЗАТ «Севергазавтоматика», 02.11.2012 р. знову працевлаштувався на вказаному підприємстві на посаду прораба, про що також не повідомив відділ державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції та продовжував виплачувати грошові кошти на утримання неповнолітньої дитини в сумах, встановлених для безробітних.

В результаті за ОСОБА_3, згідно даних відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції в Луганській області від 11.02.2014 р. утворилась заборгованість по сплаті аліментів за період часу з 01.06.2009 р. по 01.05.2013 р. в сумі 145 994, 83 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, суду пояснив, що з рішенням суду про стягнення з нього аліментів він був ознайомлений. Він повідомляв державного виконавця про своє місце роботи, який сказав йому, що на підприємство буде направлено виконавчий лист для стягнення з нього аліментів.

Лист надійшов через півтори роки. О 2009 р. у зв'язку із закінченням строку дії ліцензії, він звільнився, повернувся до м. Рубіжне, про що повідомив виконавчу службу. Став виплачувати аліменти як безробітний. Через деякий час о 2009 р. знов працевлаштувався на «Севергазавтоматику» прорабом, працював вахтовим методом. Про це він повідомляв державного виконавця, особисто начальника ВДВС - на той час ОСОБА_7 та наполягав про відправку виконавчого листа, на що ОСОБА_7 його було завірено, що виконавчий лист буде направлено на підприємство та запропоновано виплачувати аліменти як непрацюючому до надходження листа. Крім того, він звертався до бухгалтерії підприємства, де йому пояснили, що на підставі його заяви вони не можуть утримувати аліменти з його зарплати, для цього потрібен виконавчий лист. Але виконавчий лист на підприємство так і не поступив. Про це він повідомив начальника ВДВС ОСОБА_7, повідомив також про розмір зарплати, про те, що без виконавчого листа аліменти на підприємстві не утримують. Тому вважає, що заборгованість виникла не з його вини, а через неналежне виконання працівниками ВДВС своїх обов'язків, оскільки з 27.07.2009 р. по серпень 2013 р. виконавцями на адресу підприємства виконавчий лист направлено не було, тому утримання аліментів не проводилось. З довідки видно, що він регулярно сплачував аліменти як безробітний. Вважає, що кримінальне провадження відкрито необґрунтовано, що це йому спричинено моральну та матеріальну шкоду.

Від виплати аліментів він не ухилявся, самостійно виплачував аліменти як безробітний, не виплачував 1\4 частину від зарплати, оскільки не міг провести розрахунок самостійно, вважає, що це справа бухгалтерії, чекав на виконавчий лист на підприємстві.

Цивільний позов не визнає, оскільки від дитини він не відмовлявся. Він пропонував декілька варіантів потерпілій для вирішення цієї ситуації, в тому числі 1-кімнатну квартиру, на що потерпіла відповідала, що їй потрібно 100 000 грн. Таких грошей в нього немає. Крім того, у зв'язку з судами він зараз не працює, якщо не буде мати роботу - не зможе допомогти дитині. Зараз з дитиною спілкується кожен день, готов забрати його жити до себе.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні даного кримінального правопорушення (злочині), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України підтверджується наступними доказами.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні пояснила, що в 2007 р. було рішення суду про стягнення з обвинуваченого аліментів на утримання їх дитини. ОСОБА_3 був присутнім при оголошенні рішення суду, на той момент він вже був працевлаштований в м. Н.Уренгой. На протязі полутора років обвинувачений аліменти не виплачував. Потім вона звернулась до суду в РФ, рішення суду стали виконувати на території РФ, аліменти стягувались - 50% від зарплати ОСОБА_3. Через 9 місяців виплату аліментів було припинено. Обвинувачений сказав їй, що звільнився, повідомить, коли знайде нову роботу. Через звільнення обвинуваченого, виконавчий лист їй було повернуто. Приблизно через 2 місяці їй стало відомо через знайомих, що обвинувачений працевлаштувався на колишнє місце роботи. Через де-який час з роботи він знов звільнився. Тобто ОСОБА_3 з 2008 по 2009 р. виплачував аліменти за виконавчим листом (із зарплати), після 2009 р. виплачував аліменти як безробітний.

О 2012 р., отримавши довідку зарплати ОСОБА_3, вона звернулась до ВДВС м. Рубіжне з проханням перерахувати заборгованість. Було зроблено перерахунок, заборгованість складає 140 тис. грн..

Покарання - на розсуд суду.

Просить задовольнити позов.

Поясненнями свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні пояснила, що раніше вона працювала державним виконавцем, займалась провадженням про стягнення аліментів з ОСОБА_3 з вересня 2011 р. по березень 2013 р. В листопаді 2012 р. від потерпілої вона отримала відомості щодо роботи обвинуваченого. Після цього вона викликала боржника. На виклик з'явилась його дружина, яка пояснила, що ОСОБА_3 поїхав на роботу. Обвинувачений з'явився в грудні, з ним з'ясовували, чому він не надавав відомості на підприємство щодо аліментів, на що той пояснював, що чекав виконавчий лист на підприємстві. До того часу ОСОБА_3 сплачував аліменти як безробітний по м. Рубіжне, хоча боржник зобов'язаний повідомляти про місце роботи, його зміну, про що ОСОБА_3 було роз'яснено. Тобто до листопада 2012 р. їй не було відомо щодо роботи обвинуваченого, тому розрахунок був як для безробітного по м. Рубіжне. Після отримання відомостей щодо роботи ОСОБА_3 в листопаді 2012 р., нею було зроблено перерахунок, з яким обвинувачений був ознайомлений у грудні, з ним був згоден.

Поясненнями свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні пояснила, що раніше вона працювала у ВДВС м. Рубіжне. З березня 2013 р. в неї на виконанні знаходилось виконавче провадження щодо стягнення аліментів з обвинуваченого. Виконавцем, який працював до неї, було зроблено запит за місцем роботи обвинуваченого. Коли вона працювала, обвинувачений виплачував аліменти як безробітний, про своє місце роботи, ОСОБА_3 ВДВС не повідомляв, хоча боржник повинен кожний місяць повідомляти виконавчу службу про місце роботи або про зміну місця роботи.

Поясненнями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що раніше працювала начальником ВДВС м. Рубіжне, про виконавче провадження про стягнення з обвинуваченого аліментів на той час їй нічого відомо не було, самого обвинуваченого ніколи не бачила, потерпіла також не зверталась до неї зі скаргами.

Поясненнями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що раніше працювала державним виконавцем ВДВС м. Рубіжне, займалась провадженнями щодо стягнення аліментів. Провадження відносно ОСОБА_3 вона не пам'ятає. В таких справах місце роботи має значення, боржник повинен негайно повідомити виконавця про місце роботи, про працевлаштування.

Поясненнями свідка ОСОБА_11, допитаного в судовому засіданні, в тій частині, що раніше працював разом із обвинуваченим, з яким він в приятельських відносинах. Йому відомо, що обвинувачений розлучився зі своєю дружиною, виплачував аліменти з 2007 по 2009 р. Потім обвинувачений звільнився, приблизно в кінці 2009 р. знов став працювати.

Поясненнями свідка ОСОБА_12, матері обвинуваченого, допитаної в судовому засіданні в тій частині, що їй відомо про рішення суду про стягнення з її сина аліментів. Вона була присутньою при винесенні рішення, вони були з рішенням згодні. На той момент син працював слюсарем в ЗАТ «Севергазавтоматика». Вважає, що син виплачував аліменти, претензій до них не було. Коли син одружився в другий раз, його жінка, ОСОБА_13, носила квитанції до виконавчої служби. В якому розмірі сплачував обвинувачений аліменти, їй не відомо.

Поясненнями свідка ОСОБА_13, дружини обвинуваченого, допитаної в судовому засіданні в тій частині, що їй відомо про те, що обвинувачений зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина. На його прохання, оскільки той десь 8 місяців працює на межами України, вона сплачувала аліменти через пошту на ім'я потерпілої, квитанції приносила до виконавчої служби щомісяця. Вона сплачувала аліменти (на прохання чоловіка) з 2009 р. по даний час, з початку це було - 393 грн., в останній час - десь 756 грн.

Поясненнями свідка ОСОБА_14, начальника ВДВС м. Рубіжне на теперішній час, допитаної в судовому засіданні, в тій частині, що вона знайомилась з виконавчим провадженням обвинуваченого, там знаходились чеки щодо виплати аліментів обвинуваченим, як непрацюючим. На даний час є сума заборгованості по аліментах ОСОБА_3, прокурором було зроблено офіційний запит, державним виконавцем було підготовлено розрахунок, який вона підписала та підтверджує.

Поясненнями свідка ОСОБА_15, державного виконавця м. Рубіжне, допитаної в судовому засіданні, в тій частині, що нею було підготовлено розрахунок заборгованості по аліментах обвинуваченого на запит прокурора при цьому вона користувалась розрахунками, які були в провадженні.

Рішенням Рубіжанського міського суду від 04.04.2007 р., згідно якого з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку до повноліття дитини. Також з рішення вбачається, що в судовому засіданні відповідач, тобто ОСОБА_3 позов визнав. Т.2, а.с.4.

Копією виконавчого листа від 04.04.2007 р., виданого Рубіжанським міськсудом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини аліментів в розмірі 1\4 частини від всіх видів заробітку. Т.2, а.с. 124.

Копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2007 р. про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі 1\4 частини. Т.2, а.с.125.

Копією виконавчого листа від 24.06.2008 р., яким дозволено примусове виконання на території РФ рішення Рубіжанського міськсуду від 04.04.2007 р. в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини. Т.2, а.с.39.

Довідкою ЗАТ «Севергазавтоматика» від 21.12.2012 р., згідно до якої ОСОБА_3 працював в ЗАТ «Севергазавтоматика» з 23.01.2000 р. по 04.05.2009 р., з 27.07.2009 р. по 03.09.2012 р. на посаді слюсаря -електромонтажника, з 02.11.2012 р. по даний час працює на посаді прораба. За період роботи з 23.01.2000 р. по 04.05.2009 р. з моменту надходження виконавчого документу (виконавчий лист від 24.06.2008 р.), з його зарплати утримувались та перераховувались аліменти на користь ОСОБА_5 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. та 01.01.2009 р. по 04.05.2009 р. на загальну суму 248 809,33 рубл. На даний час утримання аліментів не провадиться у зв'язку з відсутністю виконавчого документу. Т.2, а.с. 68-69.

Довідкою щодо офіціального курсу НБУ за 10 рос. рубл. Т.3, а.с.15.

Довідкою ЗАТ «Севергазавтоматика» від 25.03.2013 р., із підписами головного бухгалтера та генерального директора ЗАО «СГА», наданої на запит слідчого Рубіжанського МВ УМВС, згідно до якої ОСОБА_3 письмово до бухгалтерії ЗАТ «СГА» з проханням добровільно проводити утримання аліментів з його зарплати, не звертався.

ОСОБА_3 звільнявся за власним бажанням: з 04.05.2009 р., з 03.09.2012 р.

З 02.11.2012 р. по даний час працює в ЗАТ «СГА». Т.3, а.с.33

Розрахунком, наданим ЗАТ «Севергазавтоматика» від 25.03.2013 р., заборгованості з 2007 р., відповідно до якого аліменти утримувались з зарплати за 2008 р. - з 01.08.2008 р. по 31.12.2008 р.; за 2009 р. - з 01.01.2009 р. по 04.05.2009 р. З цього ж розрахунку вбачається, що з ОСОБА_3 до серпня 2008 р. аліменти не утримувались, а також те, що після звільнення ОСОБА_3 04.05.2009 р., наступне нарахування зарплати - з 27.07.2009 р. Після звільнення ОСОБА_3 03.09.2012 р., наступне нарахування зарплати - з 02.11.2012 р. Т.3, а.с. 34-36.

Довідкою ЗАТ «Севергазавтоматика» від 25.07.2013 р., згідно до якої ОСОБА_3 працював в ЗАТ «СГА» з 23.01.2000 р. по 04.05.2009 р., з 27.07.2009 р. по 03.09.2012 р. на посаді слюсаря-електромонтажника, з 02.11.2012 р. по 28.02.2013 р. на посаді прораба; з 01.03.2013 р. по 08.07.2013 р. на посаді старшого прораба.

За період роботи з 23.01.2000 р. по 04.05.2009 р. з моменту надходження виконавчого документу з його зарплати щомісячно утримувались та перераховувались аліменти на користь ОСОБА_5 на загальну суму 248 809,33 рубл. З 27.07.2009 р. по 08.07.2013 р. утримання аліментів не провадилось у зв'язку з відсутністю виконавчого документу.

Виплати, з яких не можуть бути утримані аліменти, до розрахунку не включено.

Звільнявся ОСОБА_3 завжди за власним бажанням

Також надано помісячний розрахунок зарплати та аліментів ОСОБА_3 за період з 01.04.2007 р., з якого видно, що аліменти утримувались за період 01.08.2008 по 31.12.2008 р., та 01.01.2009 р. по 04.05.2009 р. Т.3, а.с. 132-136; т.1. а.с. 127-131.

Розрахунком заборгованості по аліментах, відповідно до якого заборгованість з 1 червня 2009 р. по 1 травня 2013 р. складає 145 994 грн. 83 коп. Крім того, з цього ж розрахунку вбачається, про оплату ОСОБА_3 (тобто після звільнення 04.05.2009 р.), в тому числі ті періоди, коли він працював на ЗАТ «Севергазавтоматика» аліментів в розмірі 1\4 частині, виходячи з середнього заробітку для даної місцевості (тобто по м. Рубіжне). Т.1, а.с. 165-167.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, повністю доведено. Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 164 КК України - як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого, свідка ОСОБА_11 про те, що обвинувачений звертався до бухгалтерії підприємства із заявою про відрахування з нього аліментів, але в цьому було відмовлено у зв'язку з відсутністю виконавчого листа на підприємстві, оскільки це спростовується матеріалами справи, в тому числі довідкою ЗАТ «Севергазавтоматика» від 25.03.2013 р., із підписами головного бухгалтера та генерального директора ЗАО «СГА», наданої на запит слідчого Рубіжанського МВ УМВС, згідно до якої ОСОБА_3 письмово до бухгалтерії ЗАТ «СГА» з проханням добровільно проводити утримання аліментів з його зарплати, не звертався (Т.3, а.с. 33). Вказана довідка сумнівів у суду не викликає. Суд розцінює вказані пояснення свідка як бажання допомогти обвинуваченому уникнути відповідальності.

За зазначених вище підстав у суду викликає сумнів копія довідки, наданої захистом, за підписом головного інженера ЗАО «СГА», відповідно до якої ОСОБА_3 неодноразово звертався до бухгалтерії підприємства з проханням про утримання з його зарплати аліментів, на що йому було відмовлено, оскільки на підприємство не поступало будь-яких виконавчих документів (Т.1, а.с. 75). Крім того, суду не представлено доказів щодо достовірності вказаної довідки, в тому числі того, що головний інженер має повноваження видавати такі довідки, а також взагалі, чи працювала така особа на підприємстві. Тому вказану довідку суд до уваги не приймає.

Крім того, оскільки відповідно до рішення Рубіжанського міськсуду від 04.04.2007 р. саме ОСОБА_3 зобов'язаний щомісяця сплачувати аліменти в розмірі 1\4 частини від всіх видів заробітку, згідно до пояснень ОСОБА_3 зарплату, коли працював, він отримував, суд вважає, що обвинувачений мав реальну можливість самостійно виконувати рішення суду шляхом добровільного перерахування 1\4 частини від своєї зарплати на користь потерпілої після її фактичного отримання «на руки».

Щодо «вимушеного» звільнення ОСОБА_3 з роботи (про що повідомляли суд свідок ОСОБА_11, сам ОСОБА_3), суд також ставиться критично, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи, в тому числі довідками, наданими ЗАТ «СГА» від 25.03.2013 р. за підписами головного бухгалтера та генерального директора ЗАО «СГА» (т.3, а.с.33), записами в трудовій книжці (Т.3, а.с.132-133), відповідно до яких ОСОБА_3 з підприємства звільнявся за власним бажанням. З матеріалів справи, наданих суду, вбачається, що після звільнення ОСОБА_3 05.05.2009 р., безробітним він був трохи більш двох місяців, після чого, працевлаштувавшись в «СГА», безперервно працював більш ніж три роки (з 27.07.2009 р. по 03.09.2012 р.) та за весь цей час про своє працевлаштування ВДВС м. Рубіжне не повідомив, сплачував аліменти, будучі працевлаштованим, як безробітний.

Згідно наданих суду матеріалів кримінального провадження, пояснень свідків - працівників ВДВС м. Рубіжне (ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9), будь-яких відомостей щодо повідомлення обвинуваченим або будь-ким з його родичів, до виконавчої служби м. Рубіжне п ро роботу ОСОБА_3 (в тому числі його звільнення та наступні працевлаштування на ЗАТ «СГА») не надходило, поясняли, що діючим законодавством України саме на боржника покладено обов'язок щодо надання державному виконавцю відомостей про свої доходи. Суд не має підстав для сумніву щодо пояснень зазначених свідків - працівників ВДВС.

За тих же підстав суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_13, яка є близьким родичем обвинуваченого (дружиною) в тій частині, що в виконавчій службі їй казали платити аліменти як для непрацюючого, доки виконавчий лист не прийде до підприємства, а також свідка ОСОБА_12, матері обвинуваченого в тій частині, що вона зверталась до начальника ВДВС ОСОБА_7 згідно заборгованості по аліментах обвинуваченого, отримувала відповіді, що все «гаразд». Вказані пояснення суд розцінює як намагання допомогти обвинуваченому уникнути відповідальності.

В той час свідок ОСОБА_13, сам обвинувачений не заперечували, що вже після офіційного працевлаштування обвинуваченого, останній продовжував сплачувати аліменти як безробітний.

Пояснення свідка ОСОБА_14- начальника ДВС м. Рубіжне в той частині, що на її думку - необхідно зробити перерахунок заборгованості, у зв'язку з чим ними вже було зроблено необхідні запити до підприємства, де працював ОСОБА_3, суд до уваги не приймає, оскільки прокурором суду було надано розрахунок заборгованості по аліментах за підписом самої ОСОБА_14, яка в судовому засіданні пояснила, що підтримує цей розрахунок, його підписувала.

Будь-яких інших розрахунків щодо заборгованості по аліментах, ніж розрахунку від 11.02.2014 р., що було надано прокурором, суду не представлено.

Також з матеріалів справи вбачається. що обвинувачений, доки виконавчий лист не надійшов до підприємства (приблизно півтори роки після винесення рішення суду про стягнення аліментів) взагалі не виплачував аліментів.

Ухвали Рубіжанського міськсуду від 30.11.2012 р., 11.01.2013 р. про відмову в задоволенні клопотання ВДВС Рубіжанської МУЮ в тимчасовому обмеженні права виїзду за межі України ОСОБА_3 суд до уваги не приймає, оскільки вважає, що доведеність ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів саме за ч.1 ст. 164 КК України, встановлюється в кримінальному провадженні, а не шляхом цивільного судочинства.

За таких підстав позиція обвинуваченого щодо невизнання своєї вини у скоєнні злочину, в тому числі, що саме працівники ВДВС м. Рубіжне через неналежне виконання своїх обов'язків є винуватими в виникненні заборгованості по аліментах, суд розцінює як спосіб захисту та вважає, що таким чином обвинувачений намагається ухилитись від відповідальності за скоєне.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, його наслідки (заборгованість складає більш 140 тис. грн..), особу винного, який раніше не судимий, в цілому задовільно характеризується за місцем проживання, під час роботи позитивно характеризувався за місцем роботи, до адміністративної відповідальності не притягувався, на даний час не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має, крім неповнолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_5, малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, виховує неповнолітнього ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_7 (сина дружини). Суд також враховує думку потерпілої, яка в судовому засіданні не наполягала на суворому покаранні для обвинуваченого.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливо зі застосуванням ст. 75 КК України та призначенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 140 784 грн. суд вважає необхідним відмовити, оскільки вказана сума - є заборгованістю по аліментам, які стягуються згідно рішення Рубіжанського міськсуду від 04.04.2007 р., яка виникла внаслідок невиконання вказаного рішення та яка повинна стягуватись в порядку виконання рішення суду.

Цивільний позов, заявлений по справі щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 20 000 грн., суд вважає необхідним задовольнити частково на суму 4 000 грн., оскільки вважає, що неправомірними діями обвинуваченого потерпілій було завдано моральної шкоди у зв'язку з душевними стражданнями, яких потерпіла зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого, оскільки невиконання рішення суду про стягнення аліментів обвинуваченим було порушено права та законні інтереси їх неповнолітнього сина, що призвело до виникнення великої суми заборгованості. Визначаючи розмір моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги, що на даний час обвинувачений не працює, має родину, крім дитини, ІНФОРМАЦІЯ_5, має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4 та виховує ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_7 (сина дружина, який мешкає разом з ними), також всі обставини, що встановлені по справі.

Заставу в сумі 5735 грн. суд вважає необхідним повернути обвинуваченому, оскільки не знаходить підстав для звернення зазначеної суми в доход держави.

Процесуальних витрат, речових доказів по справі не має.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі, строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Згідно з п.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 140 784 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Після вступу вироку до законної сили грошову суму 5735 грн. (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять грн.), перераховану ТУ ДСА в Луганській області (код отримувача 26297948, рахунок 37318003000730 МФО 804013, банк одержувача ГУ ДКСУ у Луганській області) в якості застави повернути заставодавцю ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя В.В. Одношевна