Ухвала суду № 39323048, 16.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4944/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1242/2014

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: представника апелянта - Стефківського В.І., позивача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про захист прав споживачів, визнання відмови у виплаті страхового відшкодування незаконною та стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - Стефківського Володимира Івановича на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В квітні 2013 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 09.05.2012 року він уклав з відповідачем договір добровільного страхування наземних транспортних засобів строком на один рік. Згідно даного договору страхова компанія при настанні страхового випадку, зобов'язана відшкодувати завдані збитки в межах 136000грн., а він зобов'язувався сплатити страхові платежі розміром 5168грн. Внаслідок ДТП його автомобіль пошкоджено і він звернувся із заявою до страховика, однак відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 47282гривні 09 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 43155гривень 53коп., 2гривні 26коп. пені, 1626 гривень 50коп. - трьох відсотків річних, 1000гривень на проведення авто товарознавчого дослідження, 1471 гривню 20коп. - за проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження та 26гривень 40коп. поштових витрат. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 243,60грн. судового збору на користь держави.

На дане рішення представник ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - Стефківський В.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що згідно з вимогами ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Так, позивач, надав неправдиву інформацію страховику, що підтверджується висновком експертизи, складеної 09.07.2012 року ТзОВ «Українські незалежні судові експерти». Згідно даного висновку, не відповідають обставинам, які наведені у поясненні ОСОБА_3, що пошкодження автомобіль «Volkswagen Transporter» д.н. НОМЕР_1, отримав, перебуваючи в русі, а не знаходячись у нерухомому стані, як стверджує водій ОСОБА_3 На підставі даного висновку, страхова компанія склала письмову відмову, яка була направлена позивачу.

Апелянт також вказує, що згідно висновку експертизи від 06.11.2013 року, яка була призначена за їх клопотанням, встановити чи перебував даний автомобіль в русі, чи в нерухомому стані, в момент отримання пошкоджень, не видалось можливим.

Крім того, суд взяв до уваги покази свідка, які не містять категоричних тверджень про факт завдання пошкоджень автомобілю позивача невстановленим вантажним автомобілем, який перевозив будівельне сміття, а тому є припущеннями.

Вважає, що суд вважав встановленими обставини справи, які не були доведені, а базувалися на припущеннях експерта та свідка, що призвело до невірного винесення рішення.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просив про їх задоволення.

Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили, вважають її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яке полягає у невиплаті страхового відшкодування за фактом настання страхового випадку.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.05.2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» укладено договір добровільного наземного страхування наземних транспортних засобів, строком на один рік, згідно якого страхова компанія при настанні страхового випадку, зобов'язана відшкодувати завдані збитки в межах 136000грн., а позивач зобов'язувався сплатити страхові платежі розміром 5168грн. Згідно довідки №9023469 від 10.09.2012 року, складеної співробітниками ВДАІ м. Івано-Франківська, 19.06.2012 року автомобіль «Volkswagen Transporter» д.н. НОМЕР_1, що належить позивачу зазнав пошкоджень внаслідок ДТП.

З листа ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» вбачається, що відповідачем відмовлено ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування, з підстав подання останнім неправдивих відомостей про застрахований транспортний засіб та про факт настання страхового випадку, посилаючись на висновок експертизи, складеної 09.07.2012 року ТзОВ «Українські незалежні судові експерти».

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи та не заперечуються сторонами.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.2 ст. 8 зазначеного закону, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої майну потерпілих, внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 28 зазначеного вище закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Отже судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, перевірено доводи і заперечення сторін, дано належну оцінку доказам та ухвалено рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено.

Колегія суддів вважає доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань щодо невиплати позивачу страхового відшкодування, а розмір страхової виплати, пеня, а також судовий збір стягнуті судом правильно та відповідають зібраним по справі доказам і вимогам закону.

За наведених обставин, враховуючи положення ч. 6 ст. 147, ст. 212 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, тому суд першої інстанції обґрунтовано віддав перевагу висновку експерта Радкевича Д.А., як більш повному, всебічному та об'єктивному, а також взяв до уваги покази свідка ОСОБА_6, тобто суд, не приймаючи до уваги один доказ, мотивував чому прийняв до уваги інший доказ.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - Стефківського Володимира Івановича відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

А.І. Шишко