Рішення № 39322372, 20.05.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/92/13 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/1181/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретаря Гацій І.І.

з участю представника позивача Швед В.Я., представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

встановила:

В липні 2011 року позивач ПАТ "Фольксбанк" звернувся з позовом в суд до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд стягнути солідарно з відповідачів в користь Банку заборгованість за кредитним договором № KF 50638 від 07.07.2008 року в розмірі 229771,55 дол. США, що еквівалентно станом на 17.10.2013 року 1836564,00 грн. (а.с. 1-3, 163).

В обґрунтування вимог покликався на те, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_4 07 липня 2008 року укладено кредитний договір № КF 50638, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 340 000 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 7 липня 2023 року, під 13,5% річних. 25 вересня 2009 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки № 96857, у відповідності до якого останній взяв на себе зобов'язання перед позивачем по зобов'язаннях ОСОБА_4, за кредитним договором від 07.07.2008 року.

Відповідачі договірні зобов'язання не виконали, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком на суму 229771,55 дол. США, що еквівалентно станом на 17.10.2013 року 1836564,00 грн.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2013 року позовну заяву задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в користь ПАТ "Фольксбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 19358632) 229771,55 дол. США, що на день ухвалення рішення становить в гривневому еквіваленті, у відповідності до встановленого Національним Банком України офіційного курсу гривні до іноземної валюти, 1836564,00 грн.

Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В апеляційній скарзі вказують на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим за неповного з"ясування всіх обставин справи.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 та ПАТ "Фольксбанк" вирішили мирно врегулювати спір, було прийнято рішення про погашення ОСОБА_4 суми заборгованості у розмірі 119400 дол. США перед ПАТ "Фольскбанк" та укладення банком Договору про відступлення права вимоги до ТзОВ "АУЗ Факторинг".

На реалізацію досягнутих домовленостей 25.09.2013 року ОСОБА_4 перерахувала грошові кошти в розмірі 119400 дол. США на рахунок Банку, а ще 18.09.2012 року ПАТ "Фольксбанк" та ТзОВ "АУЗ Факторинг" підписали договір про відступлення права вимоги № 2.

В свою чергу, 25.09.2013 року ТзОВ "АУЗ Факторинг" та ОСОБА_4 уклали договір про погашення заборгованості, в якому визначили порядок погашення та розмір суми заборгованості ОСОБА_4

Окрім цього, ПАТ "Фольскбанк" надав ОСОБА_4 повідомлення від 25.09.2013 року за вих. № 10-3/23548, в якому банк вказав, що право вимоги заборгованості було відступлено ним на користь ТзОВ "АУЗ Факторинг" на підставі договору № 2 від 18.09.2013 року, а тому всі суми заборгованості повинні сплачуватися на рахунок цього товариства.

Всі подальші платежі в розмірі 112351,25 дол. США ОСОБА_4 сплачувала вже на рахунок ТзОВ "АУЗ Факторинг".

Представники ПАТ "Фольскбанк" запевнили ОСОБА_4, що претензій до неї банк вже немає, а тому подали заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв"язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором.

Вказує на те, що станом на сьогодні заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ "Фольскбанк" та ТзОВ "АУЗ Факторинг" вже погашена, тому немає підстав для стягнення вказаних сум повторно на користь Банку.

Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, даючи свою оцінку набуття чинності договору про відступлення права вимоги від 19.09.2013 року, а також суд неправомірно прийшов до висновку, що ТзОВ "АУЗ Факторинг" не набув права нового кредитора, адже цей факт не заперечували представники позивача, а лише підтвердили про часткове невиконання товариством своїх зобов»язань по договору про відступлення права вимоги від 18.09.2013 року, виконання чи невиконання яких не входить в предмет поданого банком позову.

Просить суд оскаржуване рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2013 року скасувати.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засідання апеляційну скаргу підтримала, в обгрунтування наддала пояснення, аналогічні викладеним у скарзі, додатково повідомила, що станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції у ОСОБА_4 була відсутня заборгованість перед ПАТ "Фольскбанк". В свою чергу, станом на 31.12.2013 року ОСОБА_4 виконала свої зобов"язання і перед ТзОВ "АУЗ Факторинг", на що вказує гарантійний лист товариства від 04.12.2013 року. Апеляційну скаргу просить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача ПАТ "Фольксбанк" Швед В.Я. в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, в обґрунтування повідомив, що в грудні 2013 року назва ПАТ "Фольксбак" змінена на ПАТ "ВіЕс Банк", який є правонаступником усіх прав та обов"язків попереднього товариства. На даний час ПАТ "ВіЕс Банк" немає жодних претензій до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки право вимоги відступив ТзОВ "АУЗ "Факторинг". На думку представника позивача, станом на листопад 2013 року банк мав право вимоги до відповідачів, оскільки договір відступлення вимоги на той час не набрав чинності. З наведених підстав апеляційну скаргу просить відхилити.

Представник ТзОВ "АУЗ "Факторинг" в судове засідання на розгляд апеляційної скарги не прибув, не повідомив суд про причину неявки (а.с. 226, 236).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Колегія суддів приходить переконання, що дане рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Фольксбанк" суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили умови кредитного договору № KF 50638 від 07.07.2008 року, що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобов"язань.

Крім цього, суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_4 про те, що ПАТ "Фольксбанк" не має права вимоги до неї, оскільки відступив право вимоги ТзОВ "АУЗ Факторинг", з тих підстав, що відповідно до договору відступлення права вимоги № 2 від 18.09.2012 року, укладеного між ПАТ "Фольскбанк" та ТзОВ "АУЗ Факторинг" вбачається, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту здійснення оплати коштів, передбачених у п. 7.1 договору та підписання акту прийому-передачі відповідних документів по боржнику, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника, який зазначений у відповідному додатку до цього договору. Оскільки станом на 25.11.2013 року акт прийому-передачі документів по ОСОБА_4 між ПАТ "Фольскбанк" та ТзОВ "АУЗ Факторинг" не підписано, винагорода по договору в повному обсязі не сплачена, тому ТзОВ "АУЗ Факторинг" не набуло прав нового кредитора, відповідно ПАТ "Фольксбанк" є належним позивачем у справі.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 липня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк" (правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», ПАТ "ВіЕс Банк") і відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № КF 50638, згідно умов якогоостання отримала кредит в розмірі 340000 доларів США (меморіальний ордер від 07.08.2008 року), з кінцевим строком погашення, враховуючи укладені додаткові угоди, не пізніше 07 липня 2023 року, із встановленим процентом за користування кредитом в розмірі 13,5% річних (а.с. 5-26, 30-34,125-128).

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 цього ж Кодексу передбачено, що якщо в зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У п. 5.3.1. Кредитного договору передбачено, що Банк має право, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором списати з рахунків Позичальника суми боргу на підставі свого наказу про примусову сплату боргового зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) інше забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).

Судом також встановлено, що в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору, 25.09.2009 року між позивачем ВАТ «Фольксбанк» і відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки № 96857, відповідно до умов якого, останній взяв на себе зов'язання відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх її зобов"язань, що виникли з Кредитного договору і додаткових угод до нього в повному обсязі (а.с. 27-29, 129, 130).

У ст. 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У з в'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором № КF 50638 від 7 липня 2008 року в останньої утворилась заборгованість в розмірі, яка станом на 17.10.2013 року складала 229 771,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті, згідно офіційного курсу НБУ, становило 1836564 грн. (а.с. 164).

Позивач звертався до відповідачів з вимогами про добровільне погашення заборгованості за кредитним договором, однак такі відповідачами не виконані (а.с. 35, 36).

Також, позивачем вимога до поручителя пред"явлена одночасно із вимогою до боржника в межах строків, передбачених ст. 559 ЦК України.

Разом з тим, 18.09.2012 року між ПАТ "Фольксбанк" та ТзОВ "АУЗ "Факторинг" укладено договір відступлення прав вимоги № 2, відповідно до умов якого Банк передав новому Кредитору за плату права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками, переліки та умови відступлення яких будуть визначатися окремими додатками до цього договору.

25.09.2013 року представник ПАТ "Фольксбанк" направив на адресу ОСОБА_4 повідомлення про те, що на підставі договору відступлення права вимоги № 2 від 18 вересня 2013 року між ПАТ "Фольксбанк" та АУЗ "Факторинг" право вимоги її заборгованості відступлене на користь ТзОВ "АУЗ Факторинг". Звернуто увагу на те, що заборгованість в сумі 229771,55 дол. США необхідно сплатити не пізніше ніж до 31.12.2013 року, а також зазначено реквізити рахунку ТзОВ "АУЗ Факторинг", на який слід перераховувати суму заборгованості.

Положення гл. 73 ЦК України передбачають можливість укладення договору факторингу, за умовами якого одна сторона передає або зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов"язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

При цьому, в силу приписів ст. 1082 ЦК України, боржник зобов"язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначення грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов"язку перед клієнтом (Банком).

В свою чергу, 25.09.2013 року між ТзОВ "АУЗ "Факторинг" та ОСОБА_4 укладено договір про погашення заборгованості, за умовами якого сторони погодили, що ТзОВ "АУЗ "Факторинг" має право вимагати від позичальника повернення заборгованості по кредитному договору № КF50638 від 07.07.2008 року, яка станом на 25.09.2013 року складає 229771,55 дол. США, що еквівалентно 1836564,00 грн.

У випадку надходження не пізніше 31.12.2013 року коштів в сумі 55000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 449405 грн., кредитор бере на себе зобов"язання звільнити позичальника від обов"язку погашення залишку заборгованості по кредитному договору № КF50638 від 07.07.2008 року.

У п. 3.1. Договору зазначено, що цей договір набирає чинності з 25.09.2013 року.

На виконання зазначених вище умов договору, а також відповідно до повідомлення ПАТ "Фольксбанк" від 25.09.2013 року, позичальник ОСОБА_4 провела оплату на рахунок ТзОВ "ФУЗ Факторинг" заборгованості по кредитному договору від 07.07.2008 року в розмірі 449405 грн., що підтверджується квитанціями від 10.10.2013 року по сплату 112351,25 грн., від 23.10.2013 року по сплату 112351,25 грн., від 28.11.2013 року про сплату 112351,25 грн., від 05.12.2013 року по сплату 112351,25 грн. (а.с. 218-221).

04.12.2013 року ТзОВ "АУЗ "Факторинг" направило на адресу ОСОБА_4 гарантійний лист № КФ/0312/69, у якому повідомило, що станом на день подання листа у ОСОБА_4 відсутня заборгованість по кредитному договору № КF 50638 від 07.07.2008 року і претензій щодо виконання умов договору за кредитним договором ТзОВ "АУЗ "Факторинг" немає.

Беручи до уваги положення ст. 1082 ЦК України, а також враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів приходить висновку, що з 25.09.2013 року ПАТ «Фольксбанк» не мав права вимоги до ОСОБА_4 по кредитному договору КF50638 від 07.07.2008 року, оскільки відступив таке ТзОВ «АУЗ Факторинг» згідно договору № 2 від 18 вересня 2012 року.

Відтак, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції на вказані обставини не звернув, тому дійшов помилкового висновку про підставність позовних вимог.

За таких обставин апеляційна скарга відповідачів підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати як таке, що ухвалене внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк" про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № KF 50638 від 07.07.2008 року в розмірі 229771,55 дол. США, що еквівалентно станом на 17.10.2013 року 1836564,00 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин