Вирок № 39322117, 18.06.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2094/14-к

Провадження № 1-кп/307/247/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

з участю прокурора Варга І.В.

при секретарі Тиводар В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Макіївка Донецької області та мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, із вищою освітою, одружену, пенсіонерку, раніше не судиму, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2012 року, будучи службовою особою тимчасово наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, а саме, головою дільничної виборчої комісії № 210483, 72 виборчого округу, що знаходиться в смт. Дубове по вул. Миру 124, діючи умисно, із корисливих спонукань, скориставшись наданими їй повноваженнями, в порушення пункту 2 Порядку нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, обвинувачена ОСОБА_1 отримала в бухгалтерії окружної виборчої комісії бюджетні кошти в сумі 2945 грв. 74 коп. для преміювання членів вказаної ДВК, хоча достовірно знала, що рішення про преміювання членів ДВК № 210483, 72 виборчого округу, на засіданні цієї комісії не приймалось, внаслідок чого заволоділа коштами державного бюджету на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю. Пояснила, що у жовтні 2012 року вона була головою дільничної виборчої комісії в смт. Дубове по виборах у Верховну Раду України. 14.11.2012 р., відповідно до видаткового касового ордеру, отримала грошові кошти в бухгалтерії окружної виборчої комісії в сумі 2945 грв. 74 коп. По 500 грв. вона віддала ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 800 грв. - ОСОБА_5, а решту - залишила собі. Рішення про преміювання конкретних членів комісії членами комісії не приймалося. Грошима вона розпорядилася на власний розсуд. Чому деякі члени комісії не підтвердили факт отримання грошей їй не відомо. Цивільний позов визнає. Просить звільнити її від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю. Крім її особистого визнання це стверджується наступними доказами.

Згідно списку членів дільничної виборчої комісії № 210483 станом на 26.10.2012 р. ОСОБА_1 06.10.2012 р. була призначена головою ДВК (а.с. 6-7 т. 1).

Відповідно до платіжної відомості на видачу заробітної плати членам дільничної виборчої комісії № 210483 ОСОБА_1 було виплачено 749.75 грв., ОСОБА_4 - 848.08 грв., ОСОБА_3 - 749.75 грв. та ОСОБА_6 - 598.16 грв. (а.с. 8, 30 т. 1).

Видатковим косовим ордером від 14.11.2012 р. стверджено, що ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 2948.74 грв. (а.с. 31 т. 1).

Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі докази, які не суперечать один одному і повністю узгоджуються між собою, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_1 у листопаді 2012 р., перебуваючи на посаді голови дільничної виборчої комісії № 210483, 72 виборчого округу, отримала в бухгалтерії окружної виборчої комісії бюджетні кошти в сумі 2945 грв. 74 коп. для преміювання членів вказаної ДВК, однак, знаючи, що рішення про преміювання не приймалося, розпорядилася цими коштами на власний розсуд, чим спричинила державі матеріальну шкоду на загальну суму 2945 грв. 74 коп.

Пунктом 23 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" звернуто увагу суддів на те, що у статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби. Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК) може бути лише службова особа. Вирішуючи питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, викладеними в пунктах 1 і 2 примітки до статті 364 КК.

Дії ОСОБА_1 щодо заволодіння належними державі коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем в листопаді 2012-го року суд кваліфікує за ч. 2 ст. 191 КК України по кваліфікуючій ознаці - привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Обираючи обвинуваченій міру покарання суд враховує обставини, які його пом'якшують: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; обставин, які обтяжують покарання суд не знайшов.

Прокурором заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої на користь держави 2945.74 грв. у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Завдану матеріальну шкоду обґрунтовує тим, що обвинувачена завдала Державному бюджету України цю шкоду, вчинивши вказане вище кримінальне правопорушення, привласнивши грошові кошти скориставшись наданими їй повноваженнями.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

З огляду на викладене вище суд вважає, що цивільний позов прокурора в інтересах держави є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно ст. 1 п. «ґ» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р. звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно ст.12 КК України злочин передбачений ч. 2 ст.191 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості. Обвинувачена ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отже станом на 19.04.2014 р. їй виповнилося 56 років і 11 місяців. Тобто згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона досягла пенсійного віку, як особа, що народилася у період з 01.04.1957 р. по 30.09.1957 р.

Згідно ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією, не повертається.

Тому, керуючись ст. 12 КК України, ст.ст. 1 п. «ґ», 14 Закону України від 08.04.2014 р. «Про амністію у 2014 році», ст.ст.1, 3 Закону України від 27.02.2014 р. «Про застосування амністії в Україні», ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України і призначити їй покарання у виді обмеження волі на два роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях строком на один рік і шість місяців.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання у зв'язку з амністією.

Запобіжний захід щодо засудженої ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов прокурора Тячівського району задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 у державний бюджет (отримувач УК у Тячівському районі /24060300, р/р 311161115700248, код 38028923 МФО 812016) дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять грв. 74 коп. матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Головуючий: Гримут В.І.