Ухвала суду № 39321341, 11.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 р.Справа № 816/675/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Полтавщини" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 816/675/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Полтавщини"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Полтавщини» до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 14,193,198,201 Податкового кодексу України та вимоги ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та у відповідності до ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2013 року ДПІ у м.Полтаві видано наказ № 1884 про проведення на підставі п.п.78.1.1., п. 79.1, п. 82.2 Податкового кодексу України позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Бетон Полтавщини" з питань взаємовідносин із ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава".

17.12.2013 року ДПІ у м.Полтаві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Бетон Полтавщини" з питань взаємовідносин з ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" за травень, червень, липень 2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 23.12.2013 року за № 2992/16-01-22-06/31618464.

За висновками Акту ТОВ "Бетон Полтавщини" у липні 2013 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 85 925 грн. внаслідок порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таке порушення виразилося у незаконному включенні до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2013 року суми ПДВ по операції з придбання основних засобів по договору дарування. Такі основні засоби були отримані безоплатно, без будь-якої компенсації їхньої вартості, тому за наслідком безоплатного отримання активів платник не має права включити їхню вартість до складу податкового кредиту, оскільки не поніс витрат на їхнє придбання.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052312 від 21 січня 2014 року, яким даному Товариству донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 85 925,00 грн. та застосовано штрафні "фінансові" санкції у сумі 21 481,25 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки є обгрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 15 травня 2013 року ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" та ТОВ "Бетон Полтавщини" укладено договір дарування, за яким ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" безоплатно передає у власність обдарованого ТОВ "Бетон Полтавщини", а останнє приймає як дарунок 19/25 часток нежитлових будівель і споруд заводу по виробництву бетона, що знаходиться у м.Полтава, вул. Ковпака, 37 "Б". Ринкова вартість даного об'єкта, згідно звіту про незалежну оцінку майна, становить 516 300 грн.

Дану операцію реалізовано шляхом укладення акту прийому-передачі майна від 31.05.2013 року, згідно якого вартість переданого майна становить 516 300,0 грн., в тому числі ПДВ 86 050,0 грн.

На підставі даного акту дарувальником, ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" виписано в адресу обдарованого, ТОВ "Бетон Полтавщини", податкову накладну № 20 від 31.05.2013 року на загальну суму 515 549,99 грн., в т.ч. ПДВ 85 925,0 грн.

Дану податкову накладну ТОВ "Бетон Полтавщини" включило до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, 198.1. право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 та п. 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відтак, з процитованих норм Податкового кодексу України, слід зробити висновок, що за наслідком господарської операції з дарування майна, у обдарованого відсутнє право на включення сум за наслідками такої операції до складу податкового кредиту, на відміну від дарувальника, який має обов'язок включити відповідні суми до складу зобов"язань з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет.

В даному випадку, сума коштів була включена до складу податкового кредиту обдарованим.

Таким чином, включення відповідної суми до складу податкового кредиту, суперечить нормам податкового законодавства України і тягне за собою незаконне зменшення сум ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у відповідному звітному періоді, про що судом першої інстанції зазначено в оскаржуваній постанові.

Доводи апеляційної скарги позивача про не вірне застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 14,193,198,201 Податкового кодексу України та вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Полтавщини" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 816/675/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2014 р.