Постанова № 39321303, 29.05.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1583/14

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р. О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" про стягнення заборгованості в сумі 102225,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" про стягнення заборгованості в сумі 102225,53 грн.

29.05.2014 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними у справі доказами, в якому також зазначає, що позов підтримує та просить суд його задовольнити.

Відповідач заперечення проти позову не подав, у судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищезазначене та у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою від 24.12.2010 по справі № 16/80 Господарським судом Закарпатської області було затверджено мирову угоду між сторонами, по якій заборгованість Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства "Закарпатагроліс" (на сьогодні - державне підприємство "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", ЄДРПОУ - 32434750) перед управлінням Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області становила 131432,33 грн. При цьому, відповідач зобов'язувався у період з 01.02.2011 по 01.02.2014 частковими платежами погасити цю заборгованість у повному обсязі шляхом щомісячного перерахування грошових коштів позивачеві, зокрема, у період з 01.02.2011 по 01.01.2014 в сумі 3650,90 грн. щомісяця та від 01.01.2014 по 01.02.2014 в сумі 3650,83 грн.

Але відповідач не сплатив всю суму боргу по мировій угоді, строк сплати по якій закінчився 01.02.2014. Загальна сума коштів, яка надійшла щодо сплати заборгованості від відповідача на користь позивача становить 29207,20 грн. У зв'язку з цим, залишок боргу державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" перед управлінням Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області становить 102225,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Згідно ч. 1 ст. 79 цього ж Закону мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до ч.ч. 1 та 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки ухвалою від 24.12.2010 по справі № 16/80 Господарським судом Закарпатської області було затверджено мирову угоду, якою визнано заборгованість Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства "Закарпатагроліс" (на сьогодні - державне підприємство "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств") перед управлінням Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області в сумі 131432,33 грн., то згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України ці обставини не потребують доказування.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно ч.ч. 10 та 12 ст. 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так як в добровільному порядку відповідач заборгованість в сумі 102225,53 грн. не погашав, а також у зв'язку із закінченням строків сплати по мировій угоді та неналежним виконанням мирової угоди, управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області звернулося до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку, оскільки ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

На час розгляду даної адміністративної справи відповідач заборгованість не сплатив.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" про стягнення заборгованості в сумі 102225,53 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" (вул. Гагаріна, 42/1, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 32434750) на користь управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області (пл. Народна, буд. 6, м. Перечин, Закарпатська область, 89200) заборгованість в сумі 102225,53 (сто дві тисячі двісті двадцять п'ять гривень п'ятдесят три копійки) грн.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін