Постанова № 39321282, 02.04.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/607/14

02 квітня 2014 року 10год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Степанюк Е.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідачів: представники не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватний підприємець ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про стягнення помилково сплачених сум єдиного внеску, -ВСТАНОВИВ :

Приватний підприємець ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне, Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про повернення помилково сплачених сум єдиного внеску.

Позовні вимоги в повному обсязі були підтримані представником позивача в судовому засіданні 27 березня та 2 квітня 2014 року, який на їх обґрунтування покликався на ту обставину, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, ОСОБА_3, як платник єдиного податку та пенсіонер за віком, з 06.08.2011 року звільнена від сплати за себе єдиного внеску. Оскільки ж за період з 06.08.2011 року по 31.10.2013 року вона помилково продовжила сплачувати єдиний соціальний внесок, то загальна сума такого помилково сплаченого внеску в розмірі 10153,64 грн. підлягала поверненню. З огляду на відмову УПФ в м.Рівне та ДПІ у м.Рівному в добровільному порядку повернути позивачу такі кошти, просив їх стягнути через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №450 від 09.09.2013 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 року за №1601/24133.

Представник Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області в судове засідання 2 квітня 2014 року не прибув. В судовому засіданні 27 березня 2014 року позов не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_3 є платником єдиного податку, і оскільки доказів того, що пенсія їй призначена саме за віком, а не на інших правових підставах, не надала, то вважати її звільненою від сплати за себе єдиного соціального внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, не можна. Також зауважив, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, і на таких підставах просив в позові відмовити.

Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне участь представника в судовому засіданні не забезпечило, хоча своєчасно та належним чином повідомлялося про дату та час судового розгляду. Згідно з поданими письмовими запереченнями (а.с.44) вказаний відповідач позов не визнав з тих підстав, що сплачені ОСОБА_3 суми єдиного внеску за 2011-2012 роки включені до страхового стажу та в підрахунок при перерахунку пенсії, а тому не можуть бути повернуті. Що стосується суми єдиного внеску за 2013 рік, зазначив, що такі можуть бути повернуті при умові не включення цього періоду в базу даних персоніфікованого обліку. За наведеного, просив в позові відмовити.

Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області участь представника в судовому засіданні не забезпечило, хоча своєчасно та належним чином повідомлялося про дату та час судового розгляду, заперечень на позов не подавало.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні, а тому з врахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено без участі відповідачів, на підставі наявних доказів.

Дослідженими у справі доказами судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (а.с.71-72).

З 24.12.2009 року їй було призначено пенсію за віком, що підтверджується копією довідки УПФ в м.Рівне №145 від 12.03.2010 року та копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2 (а.с.11,70).

Впродовж 2011 року - жовтня 2013 року позивач сплачувала за себе, як за фізичну особу - підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, єдиний соціальний внесок в розмірі, що дорівнює мінімальному страховому внеску. Згідно з долученими до матеріалів справи копіями квитанцій, позивачем сплачено на рахунок УПФ в м.Рівне єдиний соціальний внесок: за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 3661,91 грн., за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - 4527,33 грн., за період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року - 3975,59 грн. (а.с.13-23).

Вважаючи, що за період з 07.08.2011 року по 31.10.2013 року єдиний соціальний внесок в сумі 10153,64 грн. (1650,72 грн. - з 07.08 по 31.12.2011 року + 4527,33 грн. + 3975,59 грн.) нею сплачено помилково, 11.11.2013 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне з вимогою про повернення коштів. Кошти просила повернути відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 27.09.2010 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №955/18250, який діяв до 08.01.2014 року (а.с.24).

Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне надало відповідь №456/13 від 12.11.2013 року, в якій, покликаючись на передачу з 01.10.2013 року функцій щодо адміністрування єдиного внеску Державній податковій інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, рекомендувало звернутись до даного суб'єкта владних повноважень (а.с.25).

15.11.2013 року позивач подала даному відповідачу письмову заяву про повернення помилково сплачених сум єдиного внеску в розмірі 10153,64 грн.(а.с.26).

ДПІ у м.Рівному 21.11.2013 року надало відповідь №9194/17-16-17-04-09, в якій, покликаючись на те, що оскільки функції щодо адміністрування єдиного внеску передано органу доходів і зборів із 01.10.2013 року, то для здійснення відповідних коригувань в картці особового рахунку і повернення помилково сплачених сум єдиного внеску за період до 30.09.2013 року направлено запит до УПФ у м.Рівне, після чого заява буде підлягати перегляду (а.с.27).

З врахуванням такої відповіді, 27.11.2013 року позивач повторно звернулась до ДПІ у м.Рівному із письмовою заявою про повернення помилково сплачених сум єдиного внеску, перерахованих нею 14.10.2013 року в сумі 398,01 грн.(а.с.28), на що отримала відповідь №10074/17-16-17-04-07 від 03.12.2013 року, за змістом якої, в картці особового рахунку автоматично проведено нарахування єдиного внеску за III квартал 2013 року і відповідно переплата по рахунку відсутня, однак після проведення відповідних коригувань заява буде підлягати перегляду (а.с.29).

Згідно з долученими до матеріалів справи УПФ у м.Рівне документами, ДПІ у м.Рівному 22.11.2013 року зверталось до УПФ у м.Рівне з проханням надати картку особового рахунку ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року і підтвердити/скасувати неправомірну суму нарахованого єдиного соціального внеску, зазначаючи, що станом на 01.10.2013 року сума переданої переплати по єдиному внеску складає 796,04 грн. (а.с.45,50). 29.11.2013 року для ДПІ у м.Рівному надано відповідь, що підприємець ОСОБА_3 добровільно сплачувала єдиний внесок за період з серпня 2011 року по серпень 2013 року, а тому сплачений за період з 1 січня по 31 серпня 2013 року єдиний внесок в сумі 3184,08 грн. може бути повернутий заявниці при умові не включення цього періоду в базу даних персоніфікованого обліку, а єдиний внесок, сплачений нею за період 2011-2012 років не може бути повернутий, оскільки вказані роки на прохання ОСОБА_3 були включені в підрахунок страхового стажу при здійсненні перерахунку її пенсії з 1 грудня 2013 року (а.с.51-52).

За доводами представника позивача, які не спростовані представником ДПІ у м.Рівному, заяви позивача про повернення коштів, після отримання відповіді з УПФ у м.Рівне не переглядалися, фактично на даний час залишилися невирішеними і жодних інших відповідей позивачу не направлялось.

Також судом встановлено, що позивач цінними листами з описом вкладень 12.12.2013 року направила до Управління ПФУ у м.Рівне та ДПІ у м.Рівному уточнюючу звітність про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, в якій ОСОБА_3 зменшила суму єдиного внеску до 2376,54 грн. (тобто показала нарахування за період з 01 січня по 06 серпня 2011 року), а також уточнюючу звітність про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік з нульовими показниками (а.с.7-10,12).

Позивачем стверджено, а відповідачами не спростовано, що за 2013 рік звітність про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_3 не подавала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, які прибули та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

В силу вимог пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07.07.2011 року, який набрав чинності з 06.08.2011 року, статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року доповнено частиною четвертою такого змісту: "4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Оскільки ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, то з врахуванням відсутності між нею та органом Пенсійного фонду України договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбаченого статтею 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, вона з 06.08.2011 року звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно, перераховані нею на рахунок УПФ в м.Рівне за період з 06.08.2011 року по 31.10.2013 року кошти в сумі 10153,64 грн. в якості єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мають статус помилково сплачених.

До 11.08.2013 року діяла норма частини 13 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, яка у відповідній редакції, передбачала, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертають-ся платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. На реалізацію цієї норми діяв Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 27.09.2010 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №955/18250, який втратив чинність з 08.01.2014 року.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до пункту 5 даного Порядку оформила і подала 11.11.2013 року до УПФ у м.Рівне заяву із копіями квитанцій, які підтверджували помилкову сплату коштів на рахунок органу Пенсійного фонду. Вказаний відповідач не вирішив дану заяву у відповідності до пунктів 6-7 цього Порядку, натомість скерував позивача до ДПІ у м.Рівному з покликанням на те, що функції щодо адміністрування єдиного внеску передані органам доходів і зборів.

Передача таких функцій передбачена Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №404-VII від 04.07.2013 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII від 04.07.2013 року, які набрали чинності 11.08.2013 року.

Згідно з пунктами 4-5 Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII від 04.07.2013 року, Пенсійний фонд України протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цим Законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

В силу вимог частини другої статті 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, в редакції Закону України №406-VII від 04.07.2013 року, із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються такі операції:

перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум;

повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.

Відповідно до частини третьої цієї статті, кошти фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування обслуговуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на безоплатній основі.

На виконання статей 9, 11, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року наказом Міністерства доходів і зборів України №450 від 09.09.2013 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 року за №1601/24133, затверджено Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів.

В силу вимог пункту 4 цього Порядку, повернення коштів здійснюється у випадках: надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на неналежний рахунок органу доходів і зборів.

А відповідно до пункту 11 Порядку, кошти, помилково сплачені платником єдиного внеску на рахунок територіального органу Пенсійного фонду України, відкритий в органах Казначейства, підлягають поверненню на відповідний рахунок 3719, відкритий на ім'я органу доходів і зборів в органі Казначейства, згідно із реєстрами сум неповернутих коштів, отриманих від територіальних органів Пенсійного фонду України органами доходів і зборів відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII від 04.07.2013 року або зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску за згодою платника.

Даний Порядок передбачає, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів, яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску, до якої додано оригінал або завірену копія розрахункового документа, який підтверджує сплату коштів. На підставі такої заяви структурний підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше п'яти робочих днів проводить перевірку викладених у ній даних, складає висновок, на підставі якого, підрозділ фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів здійснює повернення надміру або помилково сплачених коштів шляхом оформлення розрахункових документів та направлення їх відповідним органам Казначейства. Органи Казначейства на підставі розрахункових документів органу доходів і зборів перераховують кошти за належністю за рахунок поточних надходжень за день з відповідних рахунків органу доходів і зборів. Повернення коштів здійснюється на рахунки платників єдиного внеску, відкриті в банках або органах Казначейства, зазначені в заяві платника. Платникам, які сплатили кошти готівкою, повернення коштів здійснюється на рахунки, вказані у заяві платника.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до даного Порядку 15.11.2013 року оформила і подала до ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відповідачу письмову заяву про повернення помилково сплачених нею сум єдиного внеску в розмірі 10153,64 грн. із копіями квитанцій, які підтверджували помилкову сплату коштів на рахунок органу Пенсійного фонду.

Даний відповідач жодного рішення по заяві позивача станом на день розгляду справи судом не прийняв.

З врахуванням того, що в ході судового розгляду повністю доведено, що перераховані фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та пенсіонером за віком - ОСОБА_3 на рахунок УПФ в м.Рівне за період з 06.08.2011 року по 31.10.2013 року кошти в сумі 10153,64 грн. в якості єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мають статус помилково сплачених, такі кошти підлягали поверненню позивачу.

Суд констатує, що оскільки УПФ у м.Рівне не розглянуло заяву позивача від 11.11.2013 року у відповідності до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 27.09.2010 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №955/18250, який діяв на час звернення ОСОБА_3, даний відповідач порушив вимоги законодавства. Також всупереч вимог Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №450 від 09.09.2013 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 року за №1601/24133, УПФ у м.Рівне не повернуло на рахунок, відкритий у органі Казначейства на ім'я органу доходів і зборів помилково сплачені нею суми єдиного внеску, а ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області не оформила розрахункових документів на повернення позивачу коштів та не направила їх Головному управлінню Державної казначейської служби України у Рівненській області у встановлені законодавством строки. Відповідно, обома вказаними відповідачами фактично порушено охоронювані законодавством права та інтереси позивача. Такі права позивач просила захистити шляхом примусового стягнення помилково сплачених нею сум єдиного внеску. Суд вважає, що позивачем вірно обрано спосіб захисту своїх прав, він відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові №21-587во08 від 17.06.2008 року. Також суд вважає належними відповідачами усіх заявлених позивачем суб'єктів владних повноважень, позаяк кошти фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування обслуговуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а кошти, помилково сплачені платником єдиного внеску на рахунок територіального органу Пенсійного фонду України, відкритий в органах Казначейства, підлягають поверненню на рахунок, відкритий на ім'я органу доходів і зборів в органі Казначейства, ДПІ у м.Рівному є контролюючим органом щодо сплати єдиного внеску, а УПФ у м.Рівне було таким контролюючим органом під час сплати позивачем відповідних сум єдиного внеску.

Таким чином, суд приходить до висновку, що помилково сплачені ОСОБА_3 суми єдиного внеску в загальному розмірі 10153,64 грн. слід стягнути з ДПІ у м.Рівному через Головне управління ДКС України у Рівненській області. При цьому, УПФ у м.Рівне зобов'язане повернути на рахунок, відкритий у органі Казначейства на ім'я ДПІ у м.Рівному вказану суму єдиного внеску.

Оцінюючи дії відповідачів критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, суд констатує, що такі дії не відповідають вимогам законності, обґрунтованості, розсудливості та добросовісності. Заперечуючи право позивача на повернення коштів, які сплачені в якості єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період, в який позивач не повинна була їх сплачувати, оскільки була звільнена від сплати єдиного внеску в силу Закону та не приймала договірної добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідачі порушують принцип рівності перед законом та принцип пропорційності, а також використовують свої повноваження всупереч тій меті, з якою ці повноваження їм надано.

Також суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідачі не довели правомірності та обґрунтованості своїх дій, відтак суд вважає вимоги позивача є підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується доводів УПФ у м.Рівне про те, що суми єдиного внеску за 2013 рік можуть бути повернуті ОСОБА_3 при умові не включення цього періоду в базу даних персоніфікованого обліку, суд зазначає наступне.

Системний аналіз статей 1, 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №16/98-ВР від 14.01.1998 року та статті 18 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року вказує, що ведення персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють органи доходів і зборів та органи Пенсійного фонду України, а підставою для внесення відповідних даних до даної системи щодо застрахованих осіб - фізичних осіб-підприємців, є відомості, надані безпосередньо такими фізичними особами-підприємцями. Відповідно до п.3.3. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №454 від 09.09.2013 року, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком звільняються від сплати за себе єдиного внеску і не подають звіт. Граничний строк подання звіту - 10 лютого 2014 року закінчився, а даних що СПД ОСОБА_3 подала такий звіт до ДПІ у м.Рівне, вказаний відповідач не надав. Представник позивача ствердив, що позивачем звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік не подавався. Відповідно до цього, у відповідачів підстав для внесення в базу даних персоніфікованого обліку відомостей про нараховані і сплачені позивачем суми єдиного внеску за 2013 рік не виникало. Отож, вказані суми є такими, що не включені в базу даних персоніфікованого обліку.

Що стосується доводів УПФ у м.Рівне про те, що сплачені ОСОБА_3 суми єдиного внеску за 2011-2012 роки не можуть бути їй повернуті, оскільки на її ж прохання включені до страхового стажу та в підрахунок при перерахунку їй пенсії з 1 грудня 2013 року, суд зазначає наступне.

Суми єдиного внеску за період з серпня 2011 по грудень 2012 року були відображені позивачем у звітах за відповідні періоди, що визнано представником позивача в судовому засіданні. Однак, з врахуванням того, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, ОСОБА_3, як платник єдиного податку та пенсіонер за віком, з 06.08.2011 року звільнена від сплати за себе єдиного внеску, а відтак, і від подачі звітності, такі звіти за відповідний період подані нею безпідставно. Відповідно, зазначені у них дані з 06.08.2011 року по 31.12.2012 року не підлягали внесенню в базу даних персоніфікованого обліку. Більше того, 12.12.2013 року позивач подала відповідачам уточнюючу звітність з прочерками за весь 2012 рік і за період з 06.08.2011 року по 31.12.2011 року, що слугувало підставою для внесення відповідних виправлень в базу даних персоніфікованого обліку. Залишивши без уваги та відповідного реагування таку уточнюючу звітність, відповідачі порушили право застрахованої особи на уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантоване частиною першою статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року. Що стосується включення періоду з 06.08.2011 року по 31.12.2012 року до страхового стажу ОСОБА_3 при перерахунку її пенсії з 01.12.2013 року, то згідно з розпорядженням №814334 від 31.10.2013 року такий період дійсно включений в перерахунок (а.с.47). Однак, крім цього, при перерахунку враховано її стаж роботи з моменту призначення пенсії - 24.12.2009 рік і до 06.08.2011 року, коефіцієнти підвищення, доплату та зростання величини середньої зарплати і т.і. При цьому, із заяви ОСОБА_3 від 28.10.2013 року про перерахунок пенсії не вбачається, що вона просила включити сплачені нею впродовж серпня-грудня 2011 року та впродовж 2012 року внески до страхового стажу та в підрахунок при перерахунку їй пенсії (а.с.46). Більше того, ОСОБА_3, дізнавшись про включення такого періоду в страховий стаж, 28.03.2014 року звернулась до УПФ у м.Рівне із письмовою заявою, в якій просила виключити з перерахунку пенсії помилково сплачені нею суми єдиного внеску за даний період (а.с.69). Таке звернення було підставою для внесення відповідних змін до системи персоніфікованого обліку, а саме в частині виключення зі страхового стажу ОСОБА_3 періоду з 06.08.2011 року по 31.12.2012 року, а відтак і надавало право УПФ у м.Рівне вимагати від позивача повернення суми пенсії, в частині коштів, на яку з 01.12.2013 року збільшилася її пенсія за віком у зв'язку із включенням до страхового стажу періоду з 06.08.2011 року по 31.12.2012 року.

Відповідно вказані заперечення відхилені судом, як безпідставні.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (38756471)через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ОСОБА_3 (НОМЕР_1) помилково сплачені суми єдиного внеску в загальному розмірі 10153,64 гривень

Присудити на користь позивача Приватний підприємець ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.