Рішення № 39320893, 17.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" червня 2014 р. Справа № 906/445/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" (м. Баранівка Житомирська область)

про стягнення 66049,52 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 66049,52грн., з яких: 57600,00грн. - основний борг, 2864,48грн. - пеня, 4942,00грн. - 7% штрафу, 661,04грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.06.2014р. (а.с.74). 26.05.2014р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких останній повідомляє суд, що станом на 20.05.2014р. відповідач основну заборгованість в сумі 57600,00грн. сплатив, в зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС": 2864,48грн. - пені, 4942,00 - 7% штрафу, 661,04грн. - 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" (замовник/відповідач) було укладено договір про надання послуг №КО-ЖТ-7/13 (а.с.10-11).

Згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору виконавець зобов'язався в порядку та на умовах даного договору на території сільськогосподарських угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги. Сторони домовилися, що виконавець надаватиме послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на умовах та в обсягах, зазначених в п.1.2 договору. Загальний обсяг послуг по збиранню врожаю складає 260 га. Сторони домовилися, що плановий строк (місяць) закінчення надання послуг по збиранню врожаю становить - листопад.

В п.п. 3.3, 3.4, 3.5 договору сторони домовилися, що загальна вартість наданих послуг (сума до сплати замовником) обчислюється виходячи з актів передачі - приймання наданих послуг, що підписані сторонами. Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі - приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту. Сторони домовилися, що їхні повноважні представники здійснюватимуть щоденний облік обсягу наданих послуг шляхом підписання актів звірки зібраної продукції, на підставі яких представники сторін підписують акт передачі - приймання наданих послуг за кожних зібраних 200 га врожаю або при закінченні обсягів наданих послуг протягом трьох календарних днів з моменту настання відповідної події.

Відповідно до п.7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач на виконання умов договору про надання послуг №КО-ЖТ-7/13 від 14.06.2013р. надав відповідачу послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на загальну суму 97600,00 грн., що стверджується підписаними сторонами актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №8848 від 14.11.2013р. та №10131 від 16.12.2013р. (а.с.12-13).

Відповідач умови договору про надання послуг №КО-ЖТ-7/13 від 14.06.2013р. щодо оплати за отримані послуги виконав частково на суму 40000,00грн..

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на день звернення до суду складав 57600,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову до суду сплачено основний борг в сумі 57600,00грн., що підтверджується наданими представником позивача банківськими виписками по рахунку ТОВ "ДПЗКУ-МТС" від 08.05.2014р. та від 12.05.2014р. (а.с.41-42).

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо своєчасної оплати заборгованості за отримані послуги, позивач просить стягнути з відповідача 2864,48грн. - пені, 4942,00грн. - 7% штрафу та 661,04грн. - 3% річних.

З огляду на предмет і характер зобов'язань, взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст. 901, 903 ЦК України (договір про надання послуг).

Відповідно до вказаних статей за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї статі застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Господарські зобов'язання можуть виникати, відповідно до ст. 174 ГК України, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610, 612 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статті 628, 629 ЦК України передбачають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно ст. 549, 550 ЦК України передбачено сплату боржником кредитору неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Видами господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

В п.5.2 договору сторони домовилися, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання взятих на себе грошових зобов'язань, позивачем правомірно нараховано 7% штрафу , який згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, становить 4942,00грн. по актам від 14.11.2013р. та від 16.12.2013р. (а.с.4).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням часткової сплати суми основного боргу, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в загальній сумі 2832,57грн., зокрема, нарахованої:

1) по акту №8848 від 14.11.2013р.:

- в сумі 574,42грн. за період з 22.11.13р. по 09.12.13р. на суму заборгованості 89600,00грн.;

- в сумі 30,84грн. за період з 11.12.13р. по 11.12.13р. на суму заборгованості 86600,00грн.;

- в сумі 88,26грн. за період з 13.12.13р. по 15.12.13р. на суму заборгованості 82600,00грн.;

- в сумі 646,58грн. за період з 17.12.13р. по 14.01.14р. на суму заборгованості 62600,00грн.;

- в сумі 149,87грн. за період з 16.01.14р. по 23.01.14р. на суму заборгованості 52600,00грн.;

- в сумі 1077,61грн. за період з 25.01.14р. по 26.03.14р. на суму заборгованості 49600,00грн.

2) по акту №10131 від 16.12.2013р.:

- в сумі 264,99грн. за період з 24.12.13р. по 26.03.14р. на суму заборгованості 8000,00грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2832,57грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 31,91грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив також до стягнення 3% річних у розмірі 661,04грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням часткової сплати суми основного боргу, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в загальній сумі 653,65грн., зокрема, нарахованих:

1) по акту №8848 від 14.11.2013р.:

- в сумі 132,56грн. за період з 22.11.13р. по 09.12.13р. на суму заборгованості 89600,00грн.;

- в сумі 7,11грн. за період з 11.12.13р. по 11.12.13р. на суму заборгованості 86600,00грн.;

- в сумі 20,36грн. за період з 13.12.13р. по 15.12.13р. на суму заборгованості 82600,00грн.;

- в сумі 149,21грн. за період з 17.12.13р. по 14.01.14р. на суму заборгованості 62600,00грн.;

- в сумі 34,58грн. за період з 16.01.14р. по 23.01.14р. на суму заборгованості 52600,00грн.;

- в сумі 248,68грн. за період з 25.01.14р. по 26.03.14р. на суму заборгованості 49600,00грн.

2) по акту №10131 від 16.12.2013р.:

- в сумі 61,15грн. за період з 24.12.13р. по 26.03.14р. на суму заборгованості 8000,00грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 653,65грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7,39грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати решти заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в частині стягнення 2832,57грн. - пені, 653,65грн. - 3% річних та 4942,00грн. - штрафу. В частині стягнення 57600,00грн. основного боргу провадження у справі суд припиняє на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку зі сплатою. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся -10" (12700, Житомирська область, м. Баранівка, вул. Шевченка, 178, код 36575849)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, 15, літ.А, н/п 17, код 37702357) - 8428,22грн., з яких: 2832,57грн. - пеня, 653,65грн. - 3% річних, 4942,00грн. - штраф, а також 1826,40грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 57600,00грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20 червня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід.: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 143)

3 - відповідачу (рек. з повід.)