Рішення № 39318872, 19.06.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.2014 Справа № 920/865/14

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 17 978 грн. 93 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - представник Ткаченко Р.Ю. (довіреність № 2/10 від 08.01.2014року);

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 17 978 грн. 93 коп., в тому числі 14073 грн. 24 коп. 3% річних, 3905 грн. 69 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, яке виникло з рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012року у справі № 5021/1021/12, яке набрало законної сили 31.10.2012року.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 10.09.2012року у справі № 5021/1021/12 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", м. Шостка, Сумська область, про стягнення 2820982 грн. 88 коп., позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 2 363 260,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2605БО-23 від 20.12.2010року, 178 794,84 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати природного газу відповідно до п. 7.3.1 договору, 149 323,45 грн. інфляційних збитків, 129 604,00 грн. 3% річних, 56 420,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012року, рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012року у справі № 5021/1021/12 залишено без змін.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012року у справі № 5021/1021/12 набрало законної сили 31.10.2012року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно виконав судове рішення від 10.09.2012року у справі № 5021/1021/12, яке набрало законної сили 31.10.2012року, сплативши грошову суму присуджену до стягнення у повному обсязі тільки 22.01.2013року, у зв'язку з чим останньому відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України згідно з поданим розрахунком нараховано 14073 грн. 24 коп. 3% річних, 3905 грн. 69 коп. інфляційних збитків.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа пені зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, пеня носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Викладене дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України (постанова від 18.02.2014року у справі № 905/909/13-г).

Те ж саме стосується інфляційних збитків, 3 % річних та судового збору, оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов'язальні відносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.. 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Рішення суду про стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних, витрат по сплаті судового збору не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір. Чинне законодавство в той же час не передбачає нарахування індексу інфляції та 3 % на вказані суми, які стягнуті з відповідача за рішенням суду у справі N 5021/1021/12, оскільки їх правова природа з прийняттям судового рішення не змінилася.

З огляду на викладене, нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012року у справі № 5021/1021/12 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 178 794,84 грн. пені, 149 323,45 грн. інфляційних збитків, 129 604,00 грн. 3% річних, 56 420,00 грн. витрат по сплаті судового збору є неправомірним та необґрунтованим.

Разом з цим, враховуючи, що зобов'язання з оплати 2 363 260,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2605БО-23 від 20.12.2010року, яке з урахуванням викладених вище норм чинного законодавства, є грошовим зобов'язанням, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, було виконано відповідачем тільки 27.12.2012року, саме лише прийняття господарським судом рішення від 10.09.2012року у справі № 5021/1021/12 про задоволення вимог позивача в цій частині, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних за несвоєчасну сплату 2 363 260,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2605БО-23 від 20.12.2010року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 10683 грн. 23 коп. 3 % річних, 2363 грн. 26 коп. інфляційних збитків за період з 02.11.2012року по 26.12.2012року, виходячи з суми боргу 2 363 260 грн. 59 коп., сукупний індекс інфляції 1,001.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 1542 грн. 43 коп. та 3 % річних в сумі 3390 грн. 01 коп. суд відмовляє на підставах викладених вище, за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1325 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, код ЄДРПОУ 34113412) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 31301827) 10683 грн. 23 коп. 3 % річних, 2363 грн. 26 коп. інфляційних збитків, 1325 грн. 77 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.06.2014року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна