Постанова № 39318817, 17.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа№ 910/12489/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційні скарги Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик-14" та Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013р.

у справі № 910/12489/13 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"

до Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик-14"

про стягнення 212 575,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик-14" (далі - відповідач) про стягнення 212 575,54 грн. за договором № 04981/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення, з яких: 171 695,91 грн. - основний борг, 2 199,64 грн. - збитки від інфляції, 3 769,50 грн. - 3% річних, 571,31 грн. - пеня та 34 339,18 грн. - штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/12489/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик - 14" на користь Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" 59 387,07 грн. основного боргу, 1 408,47 грн. збитків від інфляції, 3 045,53 грн. 3% річних, 571,31 грн. пені, 11 877,42 грн. штрафу, 1 525,80 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на обґрунтованість позовних вимог в частині неналежного виконання відповідачем умов договору № 04981/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.12.1997р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/12489/13 скасувати в частині стягнення з ЖБК ,,Шовковик-14" грошових коштів в загальній сумі 76 289,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів в загальній сумі 76 289,80 грн. відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував та порушив норми матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що судом не досліджено обставин щодо його обов'язку сплачувати позивачу кошти за холодну воду, що йде на підігрів, оскільки послуги з гарячого водопостачання відповідач отримує від іншої юридичної особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2013р. апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик - 14" на рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/12489/13 прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 05.11.2013р.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/12489/13 скасувати в частині відмови в стягненні з ЖБК ,,Шовковик-14" на користь позивача боргу в сумі 136 285,74 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що судом безпідставно застосовано до позовних вимог в розмірі 136 285,74 грн. строки позовної давності, оскільки протягом спірного періоду відповідач здійснював часткову оплату наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" на рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/12489/13 та об'єднано її для спільного розгляду з апеляційною скаргою Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик-14".

04.11.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив ЖБК ,,Шовковик-14" на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 05.11.2013р. від ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та просив відмовити в її задоволенні.

05.11.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. розгляд скарг у справі № 910/12489/13 відкладено на 10.12.2013р. у зв'язку з витребуванням від сторін додаткових документів, які необхідні для вирішення спору на підставі ст. 77 ГПК України. Зокрема, суд зобов'язував позивача подати суду обґрунтований розрахунок стягуваних сум за спірний період, де зазначити окремо, за кожен місяць, такі показники:

- обсяг води, розмежований окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- суми, що підлягають виставленню до сплати за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- знижки та інші відрахування , розмежовані окремо,

- сплачені суми за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- заборгованість за надані послуги з водопостачання, розмежована окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- відповідні нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені, штрафу.

Також суд зобов'язував відповідача надати суду докази оплати за договором за спірний період.

Крім того, вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача та відповідача звірити розрахунки за договором № 04981/4-14 від 26.12.1997р. на послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2006р. по 30.04.2013р. помісячно, розмежувавши окремо холодне водопостачання і стоки та водопостачання на підігрів і стоки. Обов'язок щодо звірки розрахунків покладено на позивача.

10.12.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли копії відомостей обліку споживання теплової енергії та води у складовій гарячого водоспоживання за позовний період, які суд не витребував, та розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника ЖБК ,,Шовковик - 14". Однак, розмежування обсягів холодної та гарячої води, та відповідних стоків позивачем виконано не було, звірку розрахунків не проведено.

Подані позивачем додаткові докази - Відомості обліку споживання теплової енергії (т. 2, а.с. 168 - 182, 205 - 218) не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції у якості доказів в силу вимог ст. 101 ГПК України, оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того, ці відомості складено без участі позивача, також вони не охоплюють всіх місяців спірного періоду.

Відповідачем надано на вимогу суду інформацію Комунального підприємства ,,Головний інформаційно - обчислювальний центр" про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води, водовідведення гарячої води та холодну воду для підігріву, від розщеплення сплат за спожиті житлово - комунальні послуги мешканців ЖБК ,,Шовковик-14" у період з 01 листопада 2008 року по 30 квітня 2013року включно.

10.12.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. розгляд скарг у справі № 910/12489/13 відкладено на 21.01.2014р. у зв'язку з повторним витребуванням додаткових документів, зазначених в ухвалі від 26.11.2013р. і не наданих позивачем, які необхідні для вирішення спору на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання 21.01.2014р. позивач повторно не подав витребувані судом документи, зокрема, обсяг води, розмежований окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки, обґрунтований розрахунок стягуваних сум згідно з вимогами ухвал суду, а також Акти звірки розрахунків з розмежуванням обсягів холодного водопостачання та питної води на підігрів.

Позивачем також не надано суду витребуваних письмових пояснень щодо строку оплати наданих послуг з водопостачання.

Письмових пояснень щодо причин невиконання вимог ухвали суду (п.2 ухвали, т.2, а.с. 244) позивач не надав. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що працівники позивача не мають можливості розмежувати обсяги води з огляду на значний обсяг періодів і показників.

21.01.2014р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2014р. для надання сторонами пропозицій щодо питань, які слід поставити судовому експерту для розрахунку суми заборгованості за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі № 910/12489/13 призначено судово - економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз та зупинено апеляційне провадження у справі до отримання висновку експерта.

На вирішення судово - економічної експертизи судом було поставлено наступні питання:

1) який обсяг води поставленої відповідачу згідно з Договором № 04981/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.12.1997р. за період з 01.06.2006р. по 01.05.2013р., з розмежуванням окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки, підтверджений документально?

2) яка загальна сума заборгованості відповідача за вказаним договором за період з 01.06.2006р. по 01.05.2013р., у тому числі окремо, за кожен місяць, із зазначенням наступних показників з врахуванням діючих за відповідний період тарифів:

- суми, що підлягали виставленню до сплати за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- знижки та інші відрахування , розмежовані окремо,

- сплачені суми за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- основна заборгованість за надані послуги з водопостачання, розмежована окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- обґрунтовані нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені, штрафу (виходячи з основної заборгованості).

Позивачем - ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" на адресу Київського науково - дослідного інституту судових експертиз та Київського апеляційного господарського суду надіслано лист від 22.04.2014р. № 908/12, у якому він, посилаючись на скрутне фінансове становище, зазначив про відсутність можливості оплатити вартість експертизи.

19.05.2014р. на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12489/13 з Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, ухвала суду від 04.02.2014р. про призначення судово - економічної експертизи залишена без виконання в зв'язку з неоплатою позивачем попередньої вартості експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. апеляційне провадження у справі № 910/12489/13 поновлено та призначено розгляд скарг на 17.06.2014р. Судом в ухвалі запропоновано відповідачу надати суду письмову згоду на оплату витрат з проведення судової експертизи.

17.06.2014р. від відповідача надійшла заява про відсутність фінансової змоги здійснити оплату витрат за проведення експертизи.

В судовому засіданні 17.06.2014р. представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивача, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411605290175.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду скарги за відсутності представника позивача.

При цьому, колегія суддів, враховуючи належне повідомлення представника позивача, з огляду на процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційних скарг, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити у зв'язку з таким.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.1997р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено договір № 04981/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (т. 1 а.с. 9-10), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язався сплатити за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р. (втратили чинність 18.10.2008р. у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190).

Згідно з п.п. 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з п.2.2 договору абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно - комунальних споруд міста. В разі зміни тарифів, діючих на час заключення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору.

Відповідно до п. 3.1 договору від 26.12.1997р. № 04981/4-14 кількість води що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться. (п.3.2 договору).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.1 Правил (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги. (п. 3.7 договору).

Пунктом 3.8 зазначеного договору передбачено, що абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати документи обґрунтовуючи таку відмову у 3-денний строк.

Із змісту п. 4.6 договору вбачається, що за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. За несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючого законодавства від суми платежу за кожен день прострочки.

Позивач звернувся до суду, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору, а саме неоплатою наданих позивачем у період з 01.06.2006р. по 30.04.2014р. послуг з водопостачання, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 171 695,91 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а саме за несвоєчасну сплату отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, позивач нарахував штрафні санкції, а саме: на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу збитки від інфляції в розмірі 2 199,64 грн. та 3% річних в розмірі 3 769,50 грн., а на підставі п. 4.2 та п. 4.3 договору від 26.12.1997р. №04981/4-14 - пеню в розмірі 571,31 грн. та штраф в розмірі 34 339,18 грн.

Так, відповідно до розгорнутого розрахунку позивача (т.1, а.с. 11 - 16), спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення становить 171 695,91 грн., з яких: за період з 01.06.2006р. по 30.04.2013р. - 157 542,66 грн. (за кодом 2-480), за період з 01.03.2012р. по 30.04.2013р. - 14 153,25 грн. (за кодом 2-50480), яка, за посиланнями позивача, підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг, реєстрами дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано акти про зняття показників з приладів обліку з січня 2009р. по квітень 2013р. (т.1, а.с. 47 - 59), платіжні вимоги-доручення на оплату послуг з водопостачання, якими, на думку позивача, підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, зокрема, про те, що постачання холодної води, що йде на підігрів, не є предметом укладеного між сторонами договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні акти про зняття показників з водолічильників, які б встановлювали обсяги постачання холодної води, яка йде на підігрів і відповідно стоки гарячої води. Відповідач також подав заяву про застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 76 289,80 грн., з яких: 59 387,07 грн. основний борг, 1 408,47 грн. збитки від інфляції, 3 045,53 грн. - 3% річних, 571,31 грн. пеня, 11 877,42 грн. штраф, оскільки позивач нарахував суму основного боргу, а також збитки від інфляції та 3% річних з порушенням строку позовної давності.

Проте, з таким висновком судова колегія погодитись не може та вважає його помилковим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким, в силу статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 2 статті 22 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.06.2006р. по 30.04.2013р., на підтвердження позовних вимог позивач надав акти про зняття показань з водолічильників, які є первинними документами, що підтверджують факт надання послуг з водопостачання, лише з січня 2009р., доказів надання послуг з 01.06.2006р. до 01.01.2009р. матеріали справи не містять.

При цьому, суд неодноразово, ухвалами від 26.11.2013р, від 12.12.2013р., витребовував у позивача наступні документи, необхідні для вирішення спору:

- обґрунтований розрахунок стягуваних сум за спірний період, де зазначити окремо, за кожен місяць, такі показники:

- обсяг води, розмежований окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- суми, що підлягають виставленню до сплати за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- знижки та інші відрахування , розмежовані окремо,

- сплачені суми за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- заборгованість за надані послуги з водопостачання, розмежована окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- відповідні нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені, штрафу.

Також на позивача покладався обов'язок надати суду письмові пояснення щодо строку оплати наданих послуг з водопостачання.

Вимоги ухвал про витребування додаткових документів позивачем виконано не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі № 910/12489/13 призначено судово - економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз та зупинено апеляційне провадження у справі до отримання висновку експерта. Дана експертиза була призначена виходячи з необхідності здійснення розрахунку заборгованості з розмежуванням обсягів холодної води і стоків та обсягів питної води на підігрів і стоків, оскільки для здійснення такого розрахунку необхідні спеціальні знання з огляду на значний обсяг показників та періодів.

19.05.2014р. на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12489/13 з Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, ухвала суду від 04.02.2014р. про призначення судово - економічної експертизи залишена без виконання, в зв'язку з неоплатою позивачем попередньої вартості експертизи.

Також, на адресу Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/12489/13 та лист директора даної експертної установи Рувіна О.Г. за № 1931/14-45 від 08.05.2014р. Так, у вищевказаному листі зазначено, що у зв'язку з тим, що ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" не була здійснена попередня оплата вартості експертизи, ухвала суду від 04.02.2014р. про призначення судово-економічної залишається експертною установою без виконання.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 ,,Про деякі питання практики призначення судової експертизи" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. апеляційне провадження у справі № 910/12489/13 поновлено та призначено розгляд скарг на 17.06.2014р., запропоновано відповідачу надати суду письмову згоду на оплату витрат з проведення судової експертизи.

17.06.2014р. відповідач подав заяву про фінансову неможливість оплати вказаної експертизи.

За таких обставин, враховуючи неможливість проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідачу надавались послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 2 - 480 в період з 01.06.2006р. по 30.04.2013р, та за кодом 2 - 50480 в період з 01.03.2012р. по 30.04.2013р., та відповідно нараховано заборгованість за вказаний період в сумі 171 695,91 грн.

Проте, встановити за допомогою належних доказів обсяги наданих послуг в період з 01.06.2006р. по 01.01.2009р. не вбачається можливим, оскільки первинні документи, які б підтверджували факт надання вказаних послуг, в матеріалах справи відсутні, ані суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надані. В розрахунках позивача за період з січня 2009 року по лютий 2012 року, де частково місячні обсяги послуг з водопостачання питної води підтверджується актами, вказано наданий обсяг води сумарно, як холодного водопостачання, так і питної води на підігрів, в зв'язку з чим суд зобов'язував останнього зробити розмежування поставленої холодної води та питної води на підігрів. Відповідне розмежування поставленого відповідачу обсягу води, як то холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки позивачем не надано, що унеможливлює встановлення відповідних обсягів наданих послуг та заборгованості з їх оплати.

До березня 2012р. постачання води відповідачу обліковувалося за єдиним кодом 2-480 (т.1, а.с. 11-15), проте, як вбачається з розрахунку позивача та пояснень його представника в судовому засіданні, до сумарного місячного обсягу послуг з водопостачання включено обсяги як холодної води, так і води, яка постачалася на підігрів. Враховуючи положення п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 - суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення, тобто розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися балансоутримувачем бойлеру (користувачем).

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 14 153,25 грн. за кодом 2-50480 (холодна вода, яка йде на підігрів) за період березень 2012р. - квітень 2013р.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

В силу приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Укладений між сторонами договір № 04981/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.12.1997р. не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що між відповідачем - Житлово - будівельним кооперативом ,,Шовковик - 14", як споживачем послуг (Абонент) та АК ,,Київенерго", як постачальником послуг (Енергопостачальна організація) укладено договір № 7560601 від 04.01.2000р. на постачання теплової енергії в гарячій воді (т.2, а.с. 111 - 113).

Оскільки договором № 04981/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.12.1997р. не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної (питної) води, що використовується для виготовлення гарячої води, доказів постачання води відповідачу на його теплопункти (бойлери) позивач суду не надав, колегія суддів вважає що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості питної води та відповідних стоків, що використовується для виготовлення гарячої води в розмірі 14 153,25 грн. за кодом 2-50480 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись названим п. 3.13 Правил, а також тим, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, ґрунтується на сумарному обсязі послуг водопостачання, в тому числі й води на підігрів у бойлері, який не належить відповідачу, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними доказами наявності заборгованості за фактичними обсягами послуг, що підтверджуються частково актами, враховуючи здійснення оплати мешканцями ЖБК ,,Шовковик - 14" послуг з водопостачання та водовідведення згідно з інформацією Комунального підприємства ,,Головний інформаційно - обчислювальний центр".

Аналізуючи вищенаведені норми та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, незважаючи на твердження відповідача щодо відсутності обов'язку сплачувати вартість холодної (питної) води, що використовується для виготовлення гарячої води, даного питання не дослідив, припустившись неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача в частині відсутності обов'язку сплачувати позивачу кошти за холодну воду, що йде на підігрів є обґрунтованими.

Оцінюючи надані позивачем акти про зняття показів з водолічильників за період з січня 2009р. по квітень 2013р., як докази надання позивачем послуг з водопостачання в спірний період, колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлення судом відсутності обов'язку відповідача сплачувати вартість питної води та відповідних стоків, що використовується для виготовлення гарячої води, та неможливість встановити обсяги поставленої холодної води за відповідний період, з підстав ненадання позивачем інформації щодо розмежування поставленого відповідачу обсягу води, як то холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки, вимоги про стягнення заборгованості за вказаний період задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими та недоведеними.

Зокрема, позивачем не подано письмових пояснень та відповідних доказів щодо строку оплати послуг згідно з умовами договору № 04981/4-14 від 26.12.1997р.

Відповідно до пункту 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні вимоги - доручення за спірний період, які, за твердженням позивача, було виставлено до оплати. Проте доказів виставлення їх банківській установі відповідача матеріали справи не містять, що унеможливлює встановлення обставин щодо строку виконання зобов'язань по сплаті послуг.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 2 199,64 грн., 3% річних в розмірі 3 769,50 грн., пені в розмірі 571,31 грн. та штрафу в розмірі 34 339,18 грн.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось раніше, позивачем не виконано вимоги судових ухвал, та не надано обґрунтованого розрахунку стягуваних сум за спірний період, з зазначенням, яка загальна сума заборгованості відповідача за договором за період з 01.06.2006р. по 01.05.2013р., у тому числі окремо, за кожен місяць, із зазначенням наступних показників:

- суми, що підлягали виставленню до сплати за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- знижки та інші відрахування , розмежовані окремо,

- сплачені суми за надані послуги з водопостачання, розмежовані окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- заборгованість за надані послуги з водопостачання, розмежована окремо: холодна питна вода та стоки, питна вода на підігрів та стоки;

- відповідні нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені, штрафу.

За таких обставин не вбачається можливим встановити, яка дійсна заборгованість відповідача, з якого часу виникло порушення зобов'язання, що унеможливлює встановлення обставин щодо строку виконання зобов'язань по сплаті послуг та відповідно нарахування господарських санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, та не підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував положення глави 19 ЦК України та застосував позовну давність до вимог позивача, з огляду на таке.

Відповідно до приписів частин 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в позові саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, проте при визнанні причини пропуску цього строку поважною, порушене право має бути захищене судом.

У даному випадку порушення права позивача є недоведеним, тому застосування позовної давності є безпідставним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача, які ґрунтуються на його твердженні про переривання строку позовної давності, та у зв'язку з цим безпідставне його застосування судом першої інстанції, оскільки відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання ним свого боргу є необґрунтованими.

Що ж до посилань відповідача у своїй апеляційній скарзі на те, що розпорядження КМДА, які застосовано позивачем у розрахунку, про встановлення тарифів, не пройшли державної реєстрації, то слід звернути увагу на висновок Вищого адміністративного суду України, зазначений в ухвалі від 27.09.2012р. № К/9991/16533/11 у справі про визнання протиправним та скасування розпорядження КМДА, де вказано, що судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що нормативно - правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово - комунальні послуги, прийняті в межах виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягають, а тому відсутність реєстрації оскаржуваних нормативно - правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними.

Доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими, а тому відхиляються колегією суддів, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, а також припустився неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал".

Зазначене, на думку колегії суддів, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013р. у даній справі та прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 41, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик-14" - задовольнити, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/12489/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (код 03327664) на користь Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик-14" (код 22933531) 860,25 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко

Повний текст складено та підписано 19.06.2014р.