Ухвала суду № 39317100, 27.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р. Справа № 56711/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника відповідача Вітовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2011 № 0001471602, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243298,75 грн., в тому числі 194639,00 грн. за основним платежем та 48659,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» і ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» належно оформленими документами, які відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів, а саме видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які доводять факт передачі товару, що не позволяє кваліфікувати дані правочини як фіктивні. Податковий орган всупереч вимогам ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності договорів поставок, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами. Аналізуючи суть господарських угод, податковий орган не встановив в який спосіб здійснювалась поставка, чиїм транспортом, де придбавався товар позивачем, а також не встановив факту використання товарів, придбаних позивачем у даних контрагентів, у здійсненні його господарської діяльності, враховуючи, що згідно з даними державного реєстру одним із видів діяльності ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» є оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням. Крім того, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» і ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» були зареєстровані у встановленому порядку, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ході проведення перевірок ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» і ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» не встановлено фактів поставок та фактичної передачі ними товарів (робіт, послуг) їх контрагентам, в тому числі ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс», що свідчить про те, що правочини, укладені між ними, здійснені без мети настання реальних наслідків, тому відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, в ході проведення зазначених перевірок встановлено, що у ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» і ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

18-22.04.2011 року працівники Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції провели документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод Плюс» з питань перевірки правильності формування податкового кредиту по операціях з ТзОВ з «Максан» за вересень, жовтень та грудень 2010 року, з ТзОВ «Денвік» за листопад 2010 року та ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2011 року № 2374/16-02/33706300.

В акті перевірки зазначено про встановлення фактів порушення позивачем вимог пп. пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, на 194639,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року на 49347,00 грн., за жовтень 2010 року на 35659,00 грн., листопад 2010 року на 44123,00 грн. та за грудень 2010 року на 65510,00 грн.

Зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі того, що суми податку на додану вартість, віднесені позивачем до податкового кредиту, не підтверджені в податкових зобов'язаннях продавців товарів, а податкові накладні не виконують своєї законодавчо встановленої функції і їх оригінали не підтверджуються копіями. Зокрема, ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» та ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» виписали податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачали перехід права власності.

В акті перевірки відповідач посилається виключно на витяги з актів від 16.03.2011 року № 263/23-209/35854541 невиїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Денвік», від 08.02.2011 року № 86/23-118/23270601 невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Максан» та від 25.03.2011 року № 258/3-23-30/36644829 невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ТК«Поділля-Інвест», складених органами державної податкової служби за місцями їх реєстрації. Даними перевірками встановлено відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутність фінансово-господарської діяльності, а всі операції визнано транзитними, тобто спрямованими на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 № 0001471602, яким ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243298,75 грн., в тому числі 194639,00 грн. за основним платежем та 48659,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування підприємством валових витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дані обставини не тягнуть за собою нікчемність всіх правочинів, які вчинялися підприємством з моменту державної реєстрації та самі по собі не можуть свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Як встановив суд, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» та ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як встановив суд першої інстанції з інформації, наявної на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України, в листопаді-грудні 2010 року ТзОВ «Денвік» було зареєстровано платником податку на додану вартість (номер свідоцтва 100237542), а дане свідоцтво було анульоване лише 18.03.2011 року. У вересні-грудні 2010 року ТзОВ «Максан» також було зареєстроване платником податку на додану вартість (номер свідоцтва 100221312), а свідоцтво було анульоване лише 17.03.2011 року. ТзОВ «ТК«Поділля-Інвест» зареєстроване платником податку на додану вартість з 08.12.2009 року і було таким на час розгляду справи судом першої інстанції (номер свідоцтва 100258308). При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, причиною анулювання свідоцтв в обох випадках було неподання протягом 12 послідовних календарних місяців декларації з податку на додану вартість. Проте з акту перевірки позивача вбачається, що під час проведення невиїзних перевірок контрагентів позивача об'єктом дослідження були показники поданих декларацій з податку на додану вартість, що виключає можливість анулювання свідоцтв платників податків з підстави неподання декларацій, а акт перевірки містить суперечливі дані.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договори, укладені між ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» та ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» і ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест», фактично були виконані, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме наступними.

01.09.2010 року ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» (покупець) та ТзОВ Львівське виробниче підприємство «Максан» (постачальник) уклали договір поставки № 0109-01.

На виконання умов договору позивач отримав від постачальника товари, передбачені специфікаціями до договору, на підставі видаткових накладних: від 07.09.2010 року № 090101 електронні компоненти на загальну суму 190883,71 грн., в тому числі податок на додану вартість 31813,95 грн., від 27.09.2010 року № 270903 плати на загальну суму 105196,92 грн., в тому числі податок на додану вартість 17532,82 грн., від 08.10.2010 року № 081004 термостати та конденсатори на загальну суму 130870,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 21811,80 грн., від 12.10.2010 року № 121006 клеми на загальну суму 83081,09 грн., в тому числі податок на додану вартість 13846,85 грн., від 08.12.2010 року № 081203 конденсатори, роз'єми та інші товари на загальну суму 139509,6 грн., в тому числі податок на додану вартість 23251,60 грн.

Також на підставі зазначених операцій ТзОВ Львівське виробниче підприємство «Максан» виписало позивачу податкові накладні від 07.09.2010 року № 090101, від 27.09.2010 року № 270903, від 08.10.2010 року № 081004, від 12.10.2010 року № 121006, від 08.12.2010 року № 081203 на вказану суму.

Перевезення товару здійснив ПП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.09.2010 року № 090101, від 27.09.2010 року № 270903, від 08.10.2010 року № 081004, від 12.10.2010 року № 121006 та від 08.12.2010 року № 081203, в яких замовником та вантажоодержувачем зазначене ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс», а вантажовідправником ТзОВ Львівське виробниче підприємство «Максан».

22.10.2010 року ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» (покупець) та ТзОВ «Денвік» (постачальник) уклали договір поставки № 2210-1.

На виконання умов договору позивач отримав від постачальника товар, передбачений накладними договору, на підставі видаткових накладних: від 08.11.2010 року № 20811 конденсатори на загальну суму 137189,09 грн., в тому числі податок на додану вартість 22864,85 грн., від 15.11.2010 року № 51511 роз'єми, шунти та автоматичні вимикачі на загальну суму 127546,32 грн., в тому числі податок на додану вартість 21257,72 грн.

Також на підставі зазначених операцій ТзОВ «Денвік» виписало позивачу податкові накладні від 08.11.2010 року № 20811 та від 15.11.2010 року № 51511 на вказану суму.

Перевезення товару здійснив ПП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.11.2010 року № 20811 та від 15.11.2010 року № 51511, в яких замовником та вантажоодержувачем зазначене ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс», а вантажовідправником ТзОВ «Денвік».

10.09.2010 року ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» (покупець) та ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» (постачальник) уклали договір поставки № 100901.

На виконання умов договору позивач отримав від постачальника товар, передбачений накладними договору, на підставі видаткових накладних: від 03.12.2010 року № 031203 тримачі кабеля, кронштейни, скоби та фенол на загальну суму 195282,22 грн., в тому числі податок на додану вартість 32547,04 грн., від 22.12.2010 року № 221203 конденсатори на загальну суму 58266,72 грн., в тому числі податок на додану вартість 9711,12 грн.

Також на підставі зазначених операцій ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест» виписало позивачу податкові накладні від 03.12.2010 року № 031203 та від 22.12.2010 року № 221203 на вказану суму.

Перевезення товару здійснив ПП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.12.2010 року № 31203 та від 22.12.2010 року № 221203, в яких замовником та вантажоодержувачем зазначене ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс», а вантажовідправником ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Максан», ТзОВ «Денвік» і ТзОВ «ТК «Поділля-Інвест».

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач безпідставно не врахував, що одним з видів діяльності ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма Анод Плюс» є оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням, що свідчить про те, що товари, які позивач придбавав у зазначених вище контрагентів, використовувались ним у здійсненні власної господарської діяльності.

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України), правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентами.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а-1378/11/1970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 02.06.2014 року