Ухвала суду № 39317075, 10.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.Справа № 820/3944/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 820/3944/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАМП"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАМП" (далі - ТОВ "ДЖАМП", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Західна ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2013 року № 0001122212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальності "ДЖАМП" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.12.2013 року № 0001122212, яке було прийняте на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 712/20-33-22-01-07/31152349 від 16.10.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальності "ДЖАМП" (пров. Новожанівський, 11, м.Харків, 61071, код ЄДРПОУ 31152349) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ДЖАМП" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Корса Групп" за період березень 2013 року, травень 2013 року та подальшої їх реалізації.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 712/20-33-22-01-07/31152349 від 16.10.2013 року (а.с.13-42), в якому зафіксовані порушення ТОВ "ДЖАМП" вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями, "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, внаслідок неправомірного віднесення ТОВ "ДЖАМП" до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Корса Групп" за період березень 2013 року, травень 2013 року (а.с. 42).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 05.12.2013 року № 0001122212 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1740420 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 870210 грн. (а.с. 12).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ТОВ "ДЖАМП" (Покупець) та ТОВ "Корса Групп" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №01032013 від 01.03.2013 року.

За умовами укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року ( а.с. 43).

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується: видатковими накладними (а.с. 45-62), податковими накладними ( а.с. 63-80), актом звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "ДЖАМП" та ТОВ "Корса Групп" (а.с. 111).

Також, між ТОВ "ДЖАМП" (Покупець) та ТОВ "Корса Групп" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №15052013 від 15.05.2013 року.

За умовами укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року ( а.с. 44).

Доказами виконання позивачем зобов'язань по укладеному договору від 15.05.2013 року є: видаткові накладні (а.с. 81-95), податкові накладні (а.с. 96-110), акти звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "ДЖАМП" та ТОВ "Корса Групп" (а.с. 112-113).

На підтвердження поставки придбаного товару позивачем надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні (а.с. 187-219), а також копія довіреності на підтвердження повноважень представника ТОВ "ДЖАМП" ОСОБА_1 щодо отримання товару від ТОВ "Корса Групп" (а.с.220-221), що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача документів, які б підтверджували фактичне переміщення товару.

В оплату отриманих послуг за договорами з ТОВ "Корса Групп" позивач перерахував грошові кошти, що підтверджуються реєстром платіжних документів (а.с. 114-117).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Корса Групп" та подальшої реалізації придбаного товару, позивачем надано договір № 0503/01 від 05.03.2013 року, укладений з компанією OLEOS TRADING LIMITED, реальність якого підтверджується наявними в матеріалах справи вантажними митними деклараціями та валютними розрахунками (а.с. 127-132), що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача доказів використання придбаної олії у власній господарській діяльності.

Крім того, позивачем (замовник) укладено з ТОВ Миколаївське підприємство "Терминал-Укрпищесбыстрырье" (виконавець) договір № 03/2013-Д від 05.03.2013 року, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати чи організувати виконання з митного оформлення олії соняшникової з зовнішньоекономічного договору замовника, які переміщуються через митний кордон України в Миколаївській митниці та по оформленню сертифікатів походження при експорті товару (а.с.159-160).

Документи, що підтверджують якість товару, були отримані позивачем від ТОВ "Корса Групп" відповідно до договору купівлі-продажу і в повному обсязі передані до покупця OLEOS TRADING LIMITED згідно з контрактом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "ДЖАМП". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "ДЖАМП" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Корса Групп", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Корса Групп", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках актів ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №694/26-58-22-02-18/38316824 від 23.08.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Корса Групп" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість", яким зафіксовано відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій за період з 01.10.2012р. по 31.07.2013 року, та № 630/26-58-22-05-11/38316824 від 15.08.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Корса Групп" щодо підтвердження господарський відносин із ТОВ "Абамелек" та ТОВ "Дніпр-4".

Проте, необхідно зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів не приймає до уваги протоколи допиту свідків від 26.02.2014 року та від березня 2014 року, оскільки під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальності "ДЖАМП" податковим органом вказані протоколи допиту колишнього директора ТОВ "Дніпр-4" та Приватного підприємця ОСОБА_2 не були досліджені та не враховувались при складанні висновків акта перевірки.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "ДЖАМП" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "ДЖАМП" та ТОВ "Корса Групп" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 820/3944/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.