Ухвала суду № 39315009, 10.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.Справа № 820/12042/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. по справі № 820/12042/13-а

за позовом Приватного підприємства "ЗБК Буддеталь"

до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ЗБК Буддеталь" (далі - ПП "ЗБК Буддеталь"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000392200 від 08.11.2013р. на суму 21565,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та висновками акту перевірки податкового органу від 30.10.2013 року №7/20-20-22-08/36528826, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення. Позивач вважає, що при веденні ним господарської діяльності було дотримано всіх вимог чинного законодавства України, зокрема п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. При цьому, позивач вважає, що ним правомірно було включено до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суму податку на додану вартість згідно податкової накладної №16 від 19.08.2013 року на загальну суму ПДВ - 13657,89 грн., оскільки право включення до податкового кредиту суми ПДВ за цією накладною у нього існує протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Крім того, позивач зазначив, що ним було помилково включено до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суми податку на додану вартість за податковими накладними №66 від 27.08.2013 року та №69 від 28.08.2013 року на загальну суму ПДВ - 3593,97 грн., у зв'язку з чим ним було подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в бюджет на 3593,97 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 р. по справі № 820/12042/13-а частково задоволено адміністративний позов.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000392200 від 08.11.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства "ЗБК Буддеталь" з податку на додану вартість в розмірі 17072,50 грн., у тому числі за основним платежем - 13658,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3414,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 р. по справі № 820/12042/13-а та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ПП "ЗБК Буддеталь" діє на підставі Статуту (а.с. 8-17), зареєстровано 27.01.2010 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100270911 (а.с. 18-19).

Відповідачем було проведено невиїзну камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП "ЗБК Буддеталь" за вересень 2013 року, за наслідками якої складений акт від 30.10.2013 року №7/20-20-22-08/36528826 (а.с. 20-25).

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту та заниження суми, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 17251,86 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, 08.11.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392200 на суму 21565,00 грн., у тому числі за основним платежем - 17252 грн., за штрафними санкціями - 4313 грн. (а.с. 27).

Зі змісту акту перевірки від 30.10.2013 року №7/20-20-22-08/36528826 вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суму ПДВ у загальному розмірі 17251,86 грн. за податковою накладною №16 від 19.08.2013 року (сума ПДВ - 13657,89 грн.), яка виписана ТОВ "Українська Металургічна компанія" в серпні 2013 року, без подання додатку №8 до податкової декларації за серпень 2013 року; а також за податковими накладними №66 від 27.08.2013 року та №69 від 28.08.2013 року (загальна сума ПДВ - 3593,97 грн.), які виписані ТОВ "Промтест" та вже були включені позивачем до складу податкового кредиту серпня 2013 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині завищення суми податкового кредиту, що підлягає сплаті до бюджету підлягають скасування, а позовні вимоги щодо заниження суми податкового кредити є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суму ПДВ у розмірі 13657,89 грн. за податковою накладною №16 від 19.08.2013 року, яка виписана ТОВ "Українська Металургічна компанія" в серпні 2013 року, судовим розглядом встановлено наступне.

Згідно рахунку №СФ-1746 від 19.08.2013 року ПП "ЗБК Буддеталь" здійснило оплату ТОВ "Українська Металургічна компанія" за арматуру на загальну суму 81947,35 грн., у тому числі ПДВ 20% - 13657,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням №798 від 19.08.2013 року (а.с. 28). У свою чергу, ТОВ "Українська Металургічна компанія" видало позивачу податкову накладну №16 від 19.08.2013 року на загальну суму 81947,35 грн., у тому числі ПДВ 20% - 13657,89 грн. (а.с. 29).

Зазначену податкову накладну позивачем відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних підприємства за вересень 2013 року (а.с. 37-46).

Суму ПДВ по зазначеній вище податковій накладній позивачем віднесено до податкового кредиту вересня 2013 року, що підтверджується даними податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 32-36), тобто в межах передбачених законом 356 календарних днів. Разом з податковою декларацією, в якій відображено суму ПДВ за спірною податковою накладною, позивачем надано податковому органу додаток 8 "Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" та копію платіжного доручення №798 від 19.08.2013 року (а.с. 47-48, 59).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що покупець мав право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту вересня 2013 року за податковою накладною, виписаною в серпні 2013 року, а тому збільшення позивачу грошового зобов'язання в цій частині є необґрунтованим та безпідставним, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000392200 від 08.11.2013р. в розмірі 17072,50 грн., у тому числі за основним платежем - 13658 грн., за штрафними санкціями - 3414,50 грн., підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виняток із цього загального правила встановлено абз. 11 п. 210.10 статті 201 Податкового кодексу України. В такому разі слід керуватися нормою абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що суб'єкт господарювання, який є платником податку на додану вартість має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних в будь-який момент протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 210.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до абз.11 п. 210.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суму ПДВ у розмірі 3593,97 грн. за податковими накладними №66 від 27.08.2013 року та №69 від 28.08.2013 року, які виписані ТОВ "Промтест" та вже були включені позивачем до складу податкового кредиту серпня 2013 року, судовим розглядом встановлено наступне.

Податкові накладні №66 від 27.08.2013 року та №69 від 28.08.2013 року, які виписані ТОВ "Промтест", були включені позивачем до складу податкового кредиту серпня 2013 року та вересня 2013 року.

Керуючись приписами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, позивачем було подано до відповідача засобами електронного зв'язку уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітний період - вересень 2013 року, що підтверджується квитанціями №2 від 05.11.2013 року (а.с. 49-54).

08.11.2013 року позивачем було отримано лист відповідача №1310/10/20-20-15/28 від 05.11.2013 року про відмову у прийнятті зазначеного уточнюючого розрахунку та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Не погодившись з такими діями відповідача позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року по справі №820/12722/13-а у задоволенні адміністративного позову ПП "ЗБК Буддеталь" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови ПП "ЗБК Буддеталь" в неприйнятті зазначеного уточнюючого розрахунку та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено (а.с. 87-89).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Отже, правомірність дій податкового органу щодо неприйняття зазначеного уточнюючого розрахунку та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Рішення податкового органу про відмову у прийнятті зазначеної податкової звітності №1310/10/20-20-15/28 від 05.11.2013 року позивачем не оскаржувалось.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким також погоджується колегія суддів, що збільшення позивачу грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000392200 від 08.11.2013р. в розмірі 4492,50 грн, у тому числі за основним платежем - 3594 грн., за штрафними санкціями - 898,50 грн. є правомірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного рішення в розмірі 4492,50 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 р. по справі № 820/12042/13-а прийнята у відповідності до норм чинного права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. по справі № 820/12042/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О.