Постанова № 39314911, 03.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

03 березня 2014 року Справа № 814/5440/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001

доУправління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54003

треті особиЦентральний відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020 провизнання дій неправомірними, скасування вимоги від 05.07.2013 № Ф-890/1, В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до відповідача, управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 05.07.2013 № Ф-890/1.

Ухвалою від 17.02.2014 суд залучив Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона отримує пенсію за віком, добровільної згоди на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не надавала, в зв'язку з чим вважає вимогу від 05.07.2013 № Ф-890/1 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав заперечення, в яких зазначив, що вимога № Ф-890/1 від 05.07.2013 прийнята на законних підставах, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в запереченні (арк. справи 38-41).

Третя особа подала пояснення (арк. справи 42-44).

Сторони та третя особа подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Позивач зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.04.2007 за № 25220000000029871 (арк. справи 13), є платником єдиного податку з 01.01.2012, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 (арк. справи 33).

Внаслідок порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В результаті чого, відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05.07.2013 № Ф-890/1, в якій зазначено, що станом на 01.07.2013 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 5 766, 45 грн. (арк. справи 8).

П.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 2-4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції від 27.10.2010 за № 994/18289, на позивача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплати в установлені строки та в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При цьому суд не може прийняти до уваги доводи позивача щодо того, що він є пенсіонером за віком, а відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається та позивачем у судовому засіданні підтверджено той факт, що вона (громадянка Росії, яка перебуває в Україні на підставі Закону України "Про імміграцію") отримує пенсію за віком, призначену з 25.01.2006 на підставі законодавства Російської Федерації при наявності можливості отримувати пенсію призначену на підставі законодавства України.

Ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію.

Разом з цим, згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко визначено, що звільняються від сплати єдиного внеску особи, які є пенсіонерами за віком та якщо їм призначено пенсію на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи, що позивач на теперішній час отримує пенсію, призначену на підставі законодавства Російської Федерації, право на звільнення від сплати єдиного внеску, як у пенсіонера, який отримує пенсію за віком, відсутнє, а посилання позивача на досягнення пенсійного віку, як на підставу для звільнення від сплати єдиного внеску не є вірним.

При прийнятті рішення суд виходив із того, що за змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прийнята відповідачем вимога, про сплату позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05.07.2013 № Ф-890/1 на суму 5766,45 грн. є правомірною. А отже позивні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич