Постанова № 39314907, 03.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

03 березня 2014 року Справа № 814/5295/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доРеєстраційної служби Снігурівського районного управління Юстиції Миколаївської області, вул. Жовтнева, 122, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57301

треті особиПублічне акціонерне товариство "Державний Ощадний Банк України" в особі ТВБВ № 10014/094, вул. Леніна, 198, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 провизнання недійсним запису від 02.08.1984, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання недійсним запису в реєстрі для реєстрації заборони (арешту) від 02.08.1984 щодо заборони на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та зобов'язати Реєстраційну службу Снігурівського районного управління Юстиції Миколаївської області (далі - відповідач) внести дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про недійсність запису заборони на житловий будинок АДРЕСА_1.

Сторонами подано заяви про слухання справи в порядку письмового провадження без участі їх представників.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до листа нотаріальної контори від 20.09.2013 згідно запису в реєстрі для реєстрації заборони (арешту) від 02.08.1984 накладено заборону на майно ОСОБА_3, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1. Підставами для внесення заборони було укладання ВАТ Державний ощадний банк України кредитного договору ОСОБА_3 Позивач вважає, що зазначені записи внесені безпідставно.

Відповідач, Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, надав суду заперечення, де зазначив, що 07.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції з заявою про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу. За результатом її розгляду державним реєстратором при здійсненні пошуку відомостей у Державному реєстрі прав отримана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у Єдиному реєстрі заборону відчуження об'єктів нерухомого майна виявлена інформація про заборону з реєстраційним номером обтяження, зареєстрованого Снігурівською державною нотаріальною конторою на підставі листа Снігурівського відділення госбанк, об'єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1, власник ОСОБА_3.

Перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Право власності відповідно до ст. 41 Конституції України є непорушним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно із п. 9 ст. 16, п. 2 ч. 1 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, в тому числі, свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи повинні повідомити орган державної реєстрації прав про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна. При цьому, підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути подача заяви про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, уповноваженої ними особи.

Згідно з частиною 4 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" єдиною підставою для відмови у прийнятті заяви є відсутність документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відтак позивач не був позбавлений права подати заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень.

З урахуванням зазначеного та у відповідності до ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" першим етапом і єдиною можливістю проведення будь-яких реєстраційних дій - є прийняття заяви від заявника, про що свідчить її реєстрація у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. І лише за результатами розгляду заяви державним реєстратором приймається одне із трьох рішень, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач скористався своїм правом та звернувся до державного реєстратора з відповідною заявою а також надав заяву третьої особи, де зазначено, що заборона банком накладалася на житловий будинок по АДРЕСА_1, який не є житловим будинком ОСОБА_1

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як наслідок, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо заборони відчуження об'єкту нерухомого майна на житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1.

3. Зобов'язати внести данні про недійсність запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо заборони на житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати із Державного бюджету України в сумі 68,82 грн., шляхом їх безспірного списання з рахунку Реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич