Ухвала суду № 39314698, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/35028/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2011

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

у справі № 2а-9396/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз"

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Дніпропетровську;

2. Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області

за участю Прокуратури м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 (з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011) позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.10.2009 №0000618812/0, №0000628812/0 та №0000608812/0 в частині: за основним платежем у розмірі 46703,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23351,72 грн., всього в сумі 70055,17 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2009 №000060812/0 в частині за основним платежем у розмірі 46703,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23351,72 грн., всього у розмірі - 70055,17 грн. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 №000060812/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 289005 грн. В іншій частині постанову залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 06.10.2009 №1535/08-02/2-05393145, в якому встановлено, зокрема, порушення вимог:

- п.5.1 (з урахуванням п.1.32 ст.1), пп.4.2.3 п.4.2 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 192670,00 грн.;

- п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» на 23795,00 грн., що призвело до порушення: 1) абзацу « 2» пп.7.7.1 ст.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 3491,00 грн.; 2) абзацу «а» пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 14182,00 грн.; 3) абзацу «б» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 6120,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем-1 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 20.10.2009:

- №0000608812/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 289005,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1902670,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 96335,00 грн.;

- №0000618812/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5236,50 грн., у тому числі за основним платежем - 3491 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1745,50 грн.;

- №0000628812/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 14182,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5226,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Щодо прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень №0000618812/0 та №0000628812/0, колегією суддів слід зазначити наступне.

Так, в акті перевірки відповідачем-1 зазначено, що у зв'язку із порушенням п.4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» позивач за період з 01.07.2007 по 30.06.2009 не нараховував податкові зобов'язання при безоплатній передачі молока (спецхарчування) власним працівникам, ПДВ при придбанні якого було включено до складу податкового кредиту.

Отже, відповідачем зроблено висновок про те, що витрати на забезпечення працівників спецхарчуванням є необхідними витратами платника (позивача) на здійснення його господарської діяльності, тому останній має право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої (сплаченої) при придбанні молока, якщо такий платник здійснює оподатковувані операції.

Відповідно до абз. 1 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З аналізу даної норми вбачається, що операціями з поставки товарів є лише ті операції, що здійснюються в межах цивільного чи господарського обороту.

Безоплатна за встановленими нормами видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, передбачена імперативними нормами трудового законодавства (ч. 1 ст. 166 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про охорону праці»), тобто, не має цивільно-правового чи господарсько-правового характеру.

Порядок безоплатної видачі молока зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань та Президії Загальносоюзної Центральної Ради Професійних Спілок № 731/П-13 від 16.12.1987.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства, чим у даному випадку є безоплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару в розумінні Закону «Про податок на додану вартість», оскільки, здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000618812/0, прийнятого, зокрема, за порушення позивачем п.5.1 ст.5 (з урахуванням п.1.32 ст.1) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення позивачем до складу валових витрат збитків від надання туристичних послуг, які пов'язані з утриманням бази відпочинку «Сосновка», яка є його відокремленим підрозділом, судом враховано наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як було вірно встановлено судами, податковим органом не враховано той факт, що позивач напротязі перевіряємого періоду, від надання туристичних послуг, пов'язаних з базою відпочинку «Сосновка», не тільки ніс збитки, але й отримував доходи від її діяльності. Крім того, судами обґрунтовано зазначено, що, оскільки, вартість туристичних послуг не регулюється державою шляхом встановлення цін і тарифів, власник має право на свій розсуд встановлювати ціни за надання цих послуг.

Щодо висновку податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, ним до перевірки не було надано документи окремого аналітичного обліку ТМЦ, що отримані безкоштовно, то колегія суддів не може погодитися з таким висновком, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Матеріали справи свідчать, що позивачем були оприбутковані запаси, а саме: як надлишки, виявлені при проведенні інвентаризацій; як надлишки. виявлені при проведенні перевантажування придбаної сировини (катанки); отримані в межах імпортних угод, умовами яких передбачено безоплатну поставку; вартість металобрухту, отриманого від списання основних засобів, яке можливо було тільки лише за визначеною вартістю, яку при оприбуткуванні позивач відобразив у власному бухгалтерському обліку за справедливою вартістю у складі операційних доходів.

Таким чином, оскільки, позивач при оприбуткуванні запасів не порушував положення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування в цій частині податкового повідомлення-рішення №0000618812/0.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль