Ухвала суду № 39314457, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/800/13502/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Блажівська Н. Є. Борисенко І. В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій областіна постанову та ухвалуГосподарського суду Запорізької області від 10.05.2007 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 рокуу справі№ 5/239-АП-11/115/07-АПза позовомПриватного підприємства «Орест»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжяпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.05.2007 року у справі № 5/239-АП-11/115/07-АП, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.08.2005 року № 0001592302/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Орест» за період з 01.04.2002 року по 31.03.2005 року складено акт № 140/23-1/31823813 від 12.08.2005 року, яким зафіксовано заниження суми податку на додану вартість в загальній сумі 1 459 255,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001592302/0 від 15.08.2005 року, яким ПП «Орест» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 188 882,50 грн., з них: 1 459 255,00 грн. - основного боргу, 729 627,50 грн. - штрафні санкції.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями подібними документами (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» податкова накладна, яка є звітним податковим та розрахунковим документом, повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач розрахувався за отриману від контрагентів продукції, а суми податку на додану вартість, що включені до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими документами.

Обґрунтовуючи правомірність свого рішення, відповідач також посилається на допущені позивачем порушення, що визначені в п. 2.2 акта перевірки («Валові витрати»), зазначаючи, що у зв'язку з названими порушеннями до складу податкового кредиту включено суми, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва.

Вказані доводи правомірно відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки постановою Господарського суду Запорізької області від 18.09.2006 року у справі № 02-7/1789-3/651-АП, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2009 року, визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.08.2005 року № 0001582302/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 4 126 630,00 грн., яке прийнято на підставі акту перевірки від 12.08.2005 року № 140/23-1/31823813.

При розгляді справи № 02-7/1789-3/651-АП судом встановлено обставини щодо належного ведення підприємством бухгалтерського та податкового обліку.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 10.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року у справі № 5/239-АП-11/115/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Блажівська

І. В. Борисенко