Рішення № 39312106, 10.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/1172/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ-ОБЕРІГ"

до відповідача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 86 543,24 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Дунаєвський Е.В. за довіреністю № 1-1/9 від 08.01.2014 року

Від відповідача: Дементьєва О.В., за довіреністю від 01.04.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ-ОБЕРІГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради 86 543,24 грн., де 84 555,60 грн. - основний борг, 1 987,64 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2014р. позовну заяву (вх.№1170/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1172/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 26.05.2014р. (вх.№2-20071/14) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 10.06.2014р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги визнає частково, однак письмовий відзив на позов не надав.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

20 серпня 2013р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Форпост-Оберіг" (Виконавець) було укладено договір №1-13/О, згідно умов п.1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг (код 80.10.1 - послуг, пов'язані з особистою безпекою (Охорона об'єктів незавершеного будівництва: жилого будинку (буд.№1), з вбудованими нежитловими приміщеннями та жилого будинку (буд. №1А) з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Одеса, мкр. ІІІ-4-1 житлового масиву ім. Котовського, жилих будинків (буд.№№18,27) за адресою: м. Одеса, мкр. ІІІ-4-2 житлового масиву ім. Котовського, жилого будинку (буд. №36) з нежитловими приміщеннями за адресою: м. Одеса, мкр. Південний "Д") за цінами, які зазначені у розділі ІІІ Договору та в Розрахунку вартості послуг охорони (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору до початку безпосереднього виконання Виконавцем обов'язків за цим Договором Сторони підписують Акт про прийняття об'єкту під охорону (Додаток №3) та Акт обстеження тану технічної укріпленості об'єкта (Додаток №4), які є невід'ємною частиною даного Договору.

Із змісту п.3.1. Договору вбачається, що ціна цього Договору становить 362 770,80 (триста шістдесят дві тисячі сімсот сімдесят) гривень 80 копійок, у тому числі податок на додану вартість (20%-60 461 грн. 80 коп.).

Згідно п.4.2. Договору розрахунку проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг з відстрочкою платежу 30 (тридцять) днів.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк (термін) надання послуг: з 20 серпня 2013р. - 31 грудня 2013р. включно.

За приписами п.7.3. Договору, у разі невиконання, або несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за Договором про закупівлі послуг за державні кошти Сторона, яка не дотрималась своїх зобов'язань за Договором, сплачує іншій Стороні за кожний день прострочення неустойку (пеню), у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується неустойка (пеня), від ціни ненаданих послуг з дня отримання бюджетних коштів.

Цей Договір вважається чинним: з 20 серпня 2013р. по 31 грудня 2013р. включно та до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язан (п.10.1. Договору).

20 серпня 2013р. позивач на підставі акту про прийняття об'єкта під охорону приступив до виконання умов Договору та надання послуг охорони.

На виконання умов вищенаведених договору позивач надав відповідачу охоронні послуги в сумі 84 555,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг №1449 на суму 84 555,60 грн., що підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідачем вартість отриманих послуг охорони залишена без оплати, у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг в розмірі 84 555,60 грн.

З підстав існування боргу позивач 21.01.2014р. звернувся до відповідача з вимогою №71, відповідно до якої вимагав сплату існуючої заборгованості протягом семи днів з дня отримання вимоги, яка відповідачем залишена без оплати.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №1-13/0 в частині оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з постачання електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведених договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг охорони не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 84 555,60 грн., але з підстав того, що позивачем до стягнення з відповідача заявлено суму боргу в розмірі 84 555,60 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу, заявлена позивачем в розмірі 84 555,60 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради 1 987,64 грн. - пені.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 1 987,64 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснено належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити пеню у розмірі 2 00,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ-ОБЕРІГ", у зв'язку з чим стягненню з Управління капітального будівництва Одеської міської ради на користь позивача підлягає сума боргу за отримані послуги охорони в розмірі 84 555,60 грн., пеня в розмірі 200,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ-ОБЕРІГ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, Одеська обл., м. Одеса. вул. Комітетська, буд. 10-А, код ЄДРЮОФОП 04056902) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ-ОБЕРІГ" (02660, Київська обл., м. Київ, вул. Червоноткацька, 59/2, код ЄДРЮОФОП 37312299) 84 555 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 60 коп. - боргу, 200 (двісті) грн. 00 коп. - пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 16.06.2014р.

Суддя Цісельський О.В.