Постанова № 39312096, 19.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.06.2014 справа №913/513/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Романовій А.О. від позивача:не з»явився;від відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Луганської областівід28.04.2014 рокуу справі№ 913/513/14 (суддя Старкова Г.М.)за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система», м. Запоріжжядо відповідача Виробничо - торговельного об'єднання «Будівельник», м. Луганськза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Луганській області, м. Луганськпроспонукання виконати певні дії та стягнення 30 918 грн. 04 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Виробничо - торговельного об'єднання «Будівельник», м. Луганськ про спонукання виконати певні дії та стягнення 30 918 грн. 04 коп.

Ухвалою від 20.02.2014 року господарський суд Луганської області за клопотанням позивача, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Луганській області, м. Луганськ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.14 р. у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система», м. Запоріжжя до Виробничо - торговельного об'єднання «Будівельник», м. Луганськ про спонукання виконати певні дії та стягнення 30 918 грн. 04 коп. було відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України та неповним з»ясуванням обставин справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 28.04.14 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа також надала відзив на апеляційну скаргу, яким просила рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Позивач на виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р. надав докази надсилання копії апеляційної скарги на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Луганській області, м. Луганськ, які долучені до матеріалів справи.

В судове засідання представники сторін та третьої особи не з»явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Явка сторін та третьої особи ухвалою суду від 04.06.2014 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/513/14.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2011 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та Виробничо - торговельним об'єднанням «Будівельник» (підрядник) був укладений договір підряду № 08/170-11, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик, власними засобами, зі своїх матеріалів виконати роботи з розчищення трас ПЛ 750 кВ ділянки опор №805-814 "ПУАЕС- Дніпровська 750" Кіровоградських МЕМ.

Згідно з п. 3.2 договору, замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи протягом 3-х робочих днів з моменту надання підрядником акта за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3, або протягом того ж строку направити мотивовану відмову від прийняття робіт.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість робіт за цим договором згідно договірної ціни (додаток № 1 до цього договору) складає 71 865 грн. 60 коп. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 договору, розрахунки за виконані підрядні роботи здійснюються замовником щомісячно, на протязі 15-ти банківських днів з дня підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, за умови одержання замовником податкової накладної та виставленого рахунку з урахуванням попередньої оплати.

У п.8.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 р., а в частині виконання гарантійних зобов»язань договір є чинним на весь час дії гарантії, зазначеної в п.5.1 договору.

Відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору виконав будівельні роботи, у зв»язку з чим сторонами були підписані уповноваженими представниками сторін в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №08/29-11 за липень 2011 року на суму 71 865 грн. 60 коп. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та затратах/ (форма КБ-3) за липень 2011 року на суму 71 865 грн. 60 коп. разом з ПДВ.

Позивач, в свою чергу, перерахував на адресу відповідача грошові кошти в якості оплати вартості робіт за договором у загальному розмірі 71 865 грн. 60 коп., що підтверджено платіжними дорученнями №1314 від 21.07.2011 р. на суму 21 559 грн. 68 коп., №1418 від 04.08.2011 р. на суму 50 305 грн. 92 коп.

Як зазначає позивач у своєму позові, Державною фінансовою інспекцією в Луганській області було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт №05-21/259 від 18.10.2013 р. Зокрема, встановлено, що нібито завищено вартість виконаних робіт з розчистки трас за договорами, в тому числі від 16.05.2011 р. №08-170-11, укладеними ВТО «Будівельник» на загальну суму 99 893 грн. 93 коп.

На підставі результатів вказаної ревізії Державною фінансовою інспекцією в Луганській області була складена вимога від 25.11.2013 р. № 05-14/1914, пунктом 11.5 якої зобов'язано позивача відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ВТО «Будівельник» та стягнути кошти у сумі 99 893 грн. 93 коп. з відповідача, у зв»язку з чим позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав від нього грошові кошти у розмірі 30 918 грн. 04 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про спонукання відповідача підписати відкориговані на суму 30 918 грн. 04 коп. непідтверджені витрати на застосування бульдозера, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року і акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року за договором підряду №08/170-11 від 16.05.2011 р. та стягнення з Виробничо - торговельного об'єднання «Будівельник», м. Луганськ 30 918 грн. 04 коп. на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отриманих.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов»язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зімни майнового стану цих осіб.

Зі змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов»язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов»язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 16.05.2011 року уклали договір підряду № 08/170-11, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик, власними засобами, зі своїх матеріалів виконати роботи з розчищення трас ПЛ 750 кВ ділянки опор №805-814 "ПУАЕС- Дніпровська 750" Кіровоградських МЕМ.

Так, сторони виконали свої договірні зобов»язання в повному обсязі шляхом виконання відповідачем робіт та їх прийняття позивачем в повному обсязі на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін, без заперечень та зауважень, в добровільному порядку акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №08/29-11 за липень 2011 року на суму 71 865 грн. 60 коп. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та затратах/ (форма КБ-3) за липень 2011 року на суму 71 865 грн. 60 коп. разом з ПДВ.

Частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Так, постановою Верховного Суду України №6-88цс13 від 02.10.2013 року встановлено, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов»язання повернути майно позивачу.

Таким чином, між сторонами існували господарські зобов»язальні правовідносини з виконання будівельних робіт і за виконання яких позивач перерахував відповідачу грошові кошти, вказавши як підставу їх перерахування укладений між сторонами договір. Нормами цивільного та господарського права України в розділі «зобов»язальне право» визначено, що зобов»язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов»язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов»язання (в тому числі, по неналежному оформленню будь-яких документів, що мають відношення до договору), вона має право звернутися до суду по захист своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 Цивільного кодексу України та розділу 5 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов»язання.

Як вбачається з позовної заяви, в даному випадку позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача нібито безпідставно отриманих коштів, посилаючись при цьому на акт ревізії фінансово - господарської діяльності №05-21/259 від 18.10.2013 року.

Судова колегія вважає, що позивач, звертаючись до суду із позовом, помилково в даному випадку визначив предмет та підставу позову, оскільки суд першої інстанції правомірно встановив, що правовідносини між сторонами виникли саме на підставі укладеного між сторонами договору підряду №08-170/11 від 16.05.2011 року, згідно умов якого позивач і перерахував без заперечень відповідачу грошові кошти в повному обсязі, тобто відсутні правові підстави для повернення позивачу сплачених ним відповідачу грошових коштів в якості оплати виконаних відповідачем підрядних робіт, як нібито безпідставно отриманих, що підтверджено матеріалами справи.

Тобто судова колегія дійшла висновку, що спірні грошові кошти отримані відповідачем в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі без доведення позивачем факту необхідності застосування положень ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України в частині повернення виконаного однією із сторін у зобов»язанні, тому що ці норми можуть застосовуватись тільки, якщо на підставі положень інших спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов»язального господарського права).

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з Виробничо - торговельного об'єднання «Будівельник», м. Луганськ 30 918 грн. 04 коп. на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України є вірним, але за мотивами, викладеними вище судом апеляційної інстанції.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач також просив суд спонукати відповідача підписати відкориговані на суму 30 918 грн. 04 коп. непідтверджені витрати на застосування бульдозера, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року за договором підряду №08/170-11 від 16.05.2011 р.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту свого цивільного права у разі його порушення з огляду на те, що нормами чинного законодавства України не передбачено такого способу захисту як зобов»язання підписати відкориговані на суму 30 918 грн. 04 коп. непідтверджені витрати на застосування бульдозера, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року за договором підряду №08/170-11 від 16.05.2011 р. Помилкове посилання суду на відсутність досудового порядку врегулювання спору в даному випадку шляхом відсутності доказів звернення до відповідача з пропозицією підписання вказаних документів (наявність таких доказів не змінила б висновок суду щодо невірно обраного способу захисту позивачем) не призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України висновок рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2014 р. у справі № 913/513/14 відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2014. у справі № 913/513/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2014 р. у справі № 913/513/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - 3 особі;

5 - ДАГС;

6 - ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.