Ухвала суду № 39308711, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15411/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латера-Комунікейшнс Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013 року № 000045220,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латера-Комунікейшнс Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013 року № 000045220.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що зявилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Латера-Комунікейшнс Груп» щодо підтвердження господарських відносин платників податків із ТОВ "Сігма 777" за період з 01.02.2012 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.05.2013 року №35/1-22-20-36204464.

Актом перевірки встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Латера-Комунікейшнс Груп» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та заниження ПДВ за квітень 2012р. на суму 9810 грн.

21 червня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем Державною податковою інспекцією у Голосіївькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №000045220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 12263 грн. (у т.ч.: основний платіж - 9810 грн., штраф - 2453 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Латера-Комунікейшнс Груп» (Замовник) і ТОВ "Сігма 777" (Виконавець) укладено договір від 02.04.2012 року №02/04, предметом якого є виконання останнім послуг з оформлення приміщення для проведення заходу, що відбудеться 24-25 квітня 2012 року у м. Києві. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігма 777" виготовлялися рекламні розтяжки та банери, які використовувались в подальшому при оформленні залів в рамках проведення 24-25 квітня 2012 у приміщенні Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" конференції Асоціацією акушерів-гінекологів України.

На виконання умов договору сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.04.2012 року №02/04 та виписано податкову накладну №3014 на суму 58860 грн. (у т.ч. ПДВ - 9810 грн.).

Крім того, ТОВ «Латера-Комунікейшнс Груп» надано угоду №1704, укладену з Асоціацією акушерів-гінекологів України а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.04.2012 №ОУ-0000007 до вказаної угоди, згідно з яким позивачем забезпечено виконання за замовленням Асоціації акушерів-гінекологів України ряду послуг по організації заходу 24-25 квітня 2012 загальною вартістю 322416,37 грн. (у т.ч. ПДВ - 53736,06 грн.), у тому числі і послуги з оформлення приміщень на суму 58860 грн. (у т.ч. ПДВ - 9810 грн.), придбаних у ТОВ "Сігма 777". При цьому позивачем отримано комісійну винагороду в розмірі 5066,37 грн. (у т.ч. ПДВ - 844,39 грн.).

Відповідно до договору про надання послуг від 02.03.2012 року №35, укладеного між позивачем (Замовник) із Державним підприємством "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" (Виконавець), останній зобов'язується виконати послуги по забезпеченню проведення 24 та 25 квітня 2012 конференції у належних йому приміщеннях.

Окрім цього, з метою забезпечення виконання послуг за договором від 17.04.2012 року №1704 позивачем здійснювалось придбання канцелярських товарів у ТОВ "АртСтайл" та меблів у ТОВ "Консоль", про що свідчать рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні за результатами договірних відносин із вказаними підприємствами.

Надаючи правову оцінку обставинам які виникли між сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг: г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо нікчемності правочину, то колегія суддів повністю погоджується із доводами суду, викладеними в оскаржуваній постанові.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може прийняти до уваги посилання апелянта на акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, щодо неможливість проведення зустрічної перевірки TOB «Сігма 777», оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених TOB «Сігма 777» первинних документів. Апелянт не надав до суду доказів, які б свідчили, що TOB «Сігма 777» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи, позивачем надано на вимогу суду додаткові докази, які підтверджують факт реальності господарських операцій, які здійснювалися позивачем та його контрагентами на виконання умов договорів, зокрема: заява від 09.04.2012 року ТОВ «Латера-Комунікейшнс Груп» до ПП «НАНТ» про організацію технічного забезпечення заходу, що відбудеться 24-25.04.2012 року, гарантійний лист ТОВ «Сігма 777» в якому позивач гарантував оплату за послуги з оформлення приміщення банерами, заява ГО «Асоціація акушерів-гінекологів України» від 24.02.2012 року на ім'я позивача щодо надання послуг по організації заходу, акт прийому-передачі послуг від 25.04.2012 року підписаного між позивачем та ПАТ «ГотельДніпро», витяги з банківських рахунків позивача щодо проходження грошових коштів по разунку позивача в рахунок оплати за надані послуги по договорах.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно пп.пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання робіт (послуг), а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у сумі 9810 грн. за квітень 2012 року

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 18 червня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.