Постанова № 39306045, 06.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2014 року 810/2209/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГоловногоуправлінняМіндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" (надалі - позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2014 № 0001232204.

Ухвалами суду від 06.05.2014 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.05.2014.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи. Надав суду заперечення в якому посилається на Акт перевірки та стверджує про порушення позивача в здійсненні ним господарської діяльності та неподання податкової декларації по окремому контрагенту. Також, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника податкового органу в порядку письмового провадження.

Приписами ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених сторін та у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що господарська діяльність з контрагентом ТОВ «Нік» була здійснена на основі договору на виконання робіт зі створення каналів зв'язку для передавання даних між підстанціями. Всі господарські операції підтверджені первинними документами, які оформлені належним чином та проведені в бухгалтерському обліку вчасно. Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області була проведена позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» з питань правильності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НІК» за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011р.

За результатами вказаної перевірки, відповідачем встановлено вчинення позивачем наступних порушень, а саме: п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість по періодах: за червень 2011 року на загальну суму 652047 грн.

Як слідує із матеріалів справи, вказаних висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, відповідач дійшов на підставі Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.12.2013 № 733/26-55/22-01/31305795 та довідки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.02.2012 року №3/233/36295944, в якій зазначено, що ПП «Капавтостар» за юридичною адресою не знаходиться, а тому, правовідносини контрагента з ДП «РЕМ» - і є такими, що згідно з ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Вважаючи правочин, укладений між позивачем та ТОВ «НІК» недійсними, позивач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 № 0001232204 відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 652 047 грн.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме: копіям податкових накладних; копіям платіжних доручень; та копіями банківських виписок;

Із матеріалів справи слідує, що між позивачем та контрагентом ТОВ «НІК у підзвітний період було здійснено господарські операції, за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми по таких господарських операціях до валових витрат.

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «НІК» позивачем було подано до суду наступні документи, а саме:

- копію розрахунку фінансових санкцій;

- копію податкового повідомлення-рішення від 14.03.2014 року;

- копію заперечення на акт Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.02.2014р.;

- копію відповіді податкового органу;

- копію контракту №08-е/04;

- копію додаткової угоди до умов контракту;

- копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних;

- копії платіжних доручень № 4243, № 988 та №2266;

- копію податкової накладної;

- копію видаткової накладної;

- копію договору №33/10;

- копію кошторису на виконання робіт.

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність зазначених операцій між позивачем та його контрагентом, які були досліджені податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення та нараховуючи позивачу податок на додану вартість, застосував санкцію за порушення в сфері податкових правовідносин на підставі статей 198 та 57 Податкового кодексу України, однак обгрунтовує застосування такої податкової санкції порушенням норм цивільного права, а саме - вчиненням нікчемного правочину, визначення та відповідальність за який регулюється вийнятково нормами Цивільного кодексу України.

Податковим кодексом не передбачено можливості застосування санкцій за порушення, вчинені межах не податкових, зокрема, і цивільних, правовідносин. Враховуючи норму статті 19 Конституції України, відповідач, застосовуючи податкову санкцію у вигляді нарахування податку на додану вартість за вчинення позивачем нікчемного правочину - вийшов за межі своєї компетенції та порушив зазначену статтю Конституції України та норми статей 198, 57 Податкового кодексу України.

Щодо правового регулювання визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що позивачем, всупереч Закону, було сформовано податковий кредит за операціями з постачання та закупівлю товарів в рамках господарських правовідносин з контрагентом ТОВ «НІК», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 652 047 грн. Однак, відповідачем при цьому ніяким чином не доведено неналежність податкової звітності чи недостовірність відомостей в первинних бухгалтерських документах позивача щодо досліджуваних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Нік".

Відповідно до ст. 71 КАС України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч зазначеній нормі процесуального Закону, відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 № 0001232204 прийняте Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

2. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.