Рішення № 39305810, 11.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4295/14

Справа № 641/2681/14-ц Головуючий 1 інстанції Курганникова О.А.

Категорія: ст.заробітної плати Доповідач: Овсяннікова А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Нестерцової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову вказала, що вона працювала на ДП «Завод імені Малишева» на посаді електромонтера.

18 березня 2013 року її було звільнено з ініціативи роботодавця у зв'язку з скороченням штатів. Однак, на день звільнення з нею не було проведено остаточного розрахунку.

Остаточно ДП «Завод імені В.О. Малишева» розрахувався лише 30 грудня 2013 року.

Просить стягнути з ДП «Завод імені В.О. Малишева» на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні з 19 березня по 30 грудня 2013 року, в розмірі 13 761 грн. та доплату за індексом інфляції в розмірі 534,27 грн.,а всього 14 295,27 грн..

Представник відповідача ДП «Завод імені В.О. Малишева» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Пояснив, що сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 4207,34 грн. була виплачена позивачці 30 грудні 2013 року, що підтверджується довідкою № 384 від 28 березня 2014 року.

Згідно табелю робочого часу позивач був відсутній на робочому місці в день звільнення на протязі 4 годин 17 хвилин, а саме 18 березня 2013 року, що вважається прогулом відповідно до вимог КЗпП України. Затримки розрахунку при звільненні не було, оскільки ОСОБА_1 у день звільнення здійснила прогул та з письмовою заявою про виплату кінцевого розрахунку на адресу підприємства не зверталася.

Крім того, зазначена сума не є співмірною із сумою заборгованості по заробітній платі, яка складала 4207,34 грн. Позивачку було звільнено з підприємства ще в березні місяці 2013 року, і лише наприкінці березня місяця 2014 року вона звернулась до суду з відповідним позовом.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ДП «Завод імені В.О. Малишева» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні з урахуванням індексу інфляції в розмірі 14295 грн.. 27 коп.

Стягнуто з ДП «Завод імені В.О. Малишева» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2014 року виправлено описку в рішенні суду та зазначено,що :

«вказати вірним в резолютивній частині рішення суду суму середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні з урахуванням індексу інфляції як « 7 406,24 грн.»;

«вказати вірним в резолютивній частині вступної та резолютивної частини рішення , що позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково».

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити , мотивувальну частину рішення та надане в ній обґрунтування привести у відповідність до висновків , зазначених в правильній по суті і справедливій його резолютивній частині, оскільки судом при постановленні рішення були неповно з'ясовані всі обставини справи, надані суперечливі висновки та порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 працювала на ДП «Завод імені В.О. Малишева» електромонтером з 17 квітня 1973 року.

18 березня 2013 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України звільнена з роботи.

Відповідно до вимог ст.ст. 116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У день звільнення з позивачкою не було проведено остаточного розрахунку і тільки 30 грудня 2013 року їй була виплачена заборгованість , що підтверджується матеріалами справи і не оспорюється відповідачем.

З довідки , наданої відповідачем, вбачається, що середньомісячна заробітна плата становить 1 851,56 грн., а середньоденна - 90,32 грн.

За період затримки розрахунку стягненню підлягає 13 761 грн. - в межах позовних вимог та 534,27 грн. - компенсація, а всього 14 295,27 грн.

Що стосується заперечень відповідача, то вони судовою колегією не приймаються.

Посилання відповідача, що в день звільнення 18 березня 2013 року ОСОБА_1 була на роботі тільки 3 години, тобто, вчинила прогул і з заявою про видачу заборгованості по заробітній платі не зверталася - судовою колегією не приймається.

ОСОБА_1 була звільнена за скороченням штату, а не за прогул, а тому не можна вважати, що 18 березня 2013 року нею вчинено прогул.

Заборгованість по заробітній платі становила 4 208,24 грн. і ця заборгованість була виплачена тільки 30 грудня 2013 року, що представником заводу і не оспорюється.

Не приймаються судом і доводи відповідача, що заборгованість за затримку розрахунку також повинна вираховуватися , виходячи з дводенного робочого тижня.

Відповідачем особисто вираховано середньоденну заробітну плату і стягненню підлягає заборгованість за повні робочі тижні.

Відповідачем не надавалися докази встановлення скороченого робочого тижня після 18 березня 2013 року.

У будь - якому випадку такі накази не можуть стосуватися звільненого працівника і не можуть на нього розповсюджуватися.

Безпідставне посилання відповідача і щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Виплата заборгованості була здійснена 30 грудня 2013 року; з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 20 березня 2014 року, тобто, з дотриманням трьохмісячного строку, визначеного ст..233 КЗпП України.

Відносно невідповідності суми наявної заборгованості та стягнутої суми заборгованості колегія виходить з наступного.

Заборгованість становила 4 208 грн. при середньомісячній заробітній платі в розмірі 1 851,56 грн. , тому вважати ці суми невідповідними - не можна.

Стосовно необґрунтованості стягнення компенсації колегія виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивачкою представлено індекс інфляції за час затримки розрахунку і з урахуванням цих індексів розмір суми компенсації становить 534,27 грн.

Отже, вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія вважає необхідним скасувати рішення суду і ухвалити нове, оскільки мотивувальна частина рішення протирічить резолютивній частині .

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні та суму інфляції у сумі 14 295 (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 27коп.

Стягнути з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн..60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: