Ухвала суду № 39305806, 11.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4180/14

Справа № 617/2244/13-ц Головуючий 1 інстанції Король Т.В.

Категорія: житлові Доповідач: Овсяннікова А.І

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Нестерцової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення в житлове приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення.

В обґрунтування позову вказав, що 13 березня 2013 року рішенням Вовчанського районного суду Харківської області було розірвано шлюб між ним та відповідачкою та до теперішнього часу остання проживає у житловому будинку АДРЕСА_1, який він отримав згідно свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4

Проживаючи у вказаному будинку відповідачка створює перешкоди в користуванні будинку та веденні господарства,знаходячись в ньому без достатніх правових підстав і не бажає його звільнити .

Вказує, що відповідачка систематично порушує його права та інтереси як власника будинку, а саме:

з лайками та образами не пускає в будинок та на подвір'я його найближчих родичів;

погрожує отруїти його;

умисно поневічила його корову;

навмисно залишає включеною газову горілку з їжею;

викрала його барсетку з документами і він їх відновлював;

постійно свариться з сусідами, чим псує його відносини з сусідами.

Просить виселити ОСОБА_3 з його будинку.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та посилаючись на ч.2 ст.107 ЖК УРСР просив суд визнати ОСОБА_3 такою,що втратила право користування житловим приміщенням в зв'язку з вибуттям з вказаного житлового приміщення на постійне місце проживання до іншого жилого приміщення .

Зазначено, що сама відповідачка стверджує, що не проживає в будинку з жовтня 2013 року.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та звернулась до суду з зустрічним позовом про вселення її в житловий будинок по АДРЕСА_1

Посилається на те, що з 1991 року вона зареєструвала шлюб з позивачем та з цього часу як член сім'ї проживала в спірному будинку.

У 2010 році вона захворіла, перенесла хірургічну операцію, після чого відношення до неї з боку позивача погіршилось. Він звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та рішенням суду від 14 березня 2013 року шлюб між ними було розірвано.

За період з 2010 по 2013 роки позивач чинив всілякі перешкоди для її проживання у вказаному будинку, а саме: не пускав її у будинок, неодноразово спричиняв їй тілесні ушкодження, зв'язку з чим вона вимушена з листопада 2013 року проживати по сусідам та знайомим, оскільки другого житла не має.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.

ОСОБА_3 вселено в житловий будинок , розташований по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати , ухвалити нове, яким визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняти її з реєстрації місця проживання, оскільки судом при постановленні рішення були неповно з'ясовані всі обставини справи, надані суперечливі висновки та порушені норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що в ході судового розгляду прийняте рішення, яке порушує права ОСОБА_1, як власника житла: на свій розсуд розпоряджатися власним майном та в примусовому порядку виділити невідомо яку за площею та за конкретним місцем знаходження частину житлового приміщення ОСОБА_3 -; не встановлені права сторін за сервітутом спільного проживання: оплата комунальних послуг, податку на землю і таке інше.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 1991 року, який розірвано рішенням суду 14 березня 2013 року.

Відповідачка вселилася в цей будинок як член сім'ї; з 22 листопада 1994 року і по теперішній час зареєстрована в цьому будинку.

Відповідно до вимог ст.. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.

У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Позивачем становиться питання про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком у зв'язку з її вибуттям в інше постійне місце проживання.

Відповідно до вимог ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначено, що відповідно до ст.107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Жодного доказу, що ОСОБА_3 вибула з спірного житлового будинку в інше постійне місце проживання не надано.

Позивач взагалі не вказує адресу, куди виїхала ОСОБА_3

Ним тільки зазначається, що вона має місце де проживати, оскільки її дочка має у власності частину житлового будинку.

Сторони не заперечують, що ОСОБА_3 дійсно не проживає в спірному будинку з вересня - листопада 2013 року.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 не проживає в будинку не з власної волі.

ОСОБА_3 зверталася у листопаді - грудні 2013 року до сільради, Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області щодо неналежної поведінки позивача відносно неї і з ним проводилася профілактична бесіда.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в позові ОСОБА_1 та вселення ОСОБА_3 в спірний будинок.

Що стосується пояснень позивача , що ОСОБА_3 вселялася не як член сім'ї і на цей час не є членом сім'ї позивача, оскільки шлюб між ними розірвано, то колегія виходить з наступного.

ОСОБА_3 вселялася, як вона зазначає, у грудні 1990 року, тобто, до реєстрації у червні 1991 року шлюбу з позивачем.

Однак, це не свідчить, що вона не була членом сім'ї і батьків позивача і його.

Після розірвання шлюбу вона є колишнім членом сім'ї власника житлового будинку.

Інші питання, на які посилаються сторони, а саме: чи проводилися якісь прибудови в житловому будинку спільно подружжям; в якій кімнаті проживати відповідачці; оплата комунальних послуг; податку на землю, встановлення сервітуту та інше - не були предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки такі вимоги сторонами не заявлялися.

Судом вирішувалися тільки позовні вимоги ОСОБА_1 про втрату ОСОБА_3 права користування спірним житловим будинком та позовної заяви ОСОБА_3 про вселення в будинок.

Саме з цих позовних вимог і ухвалено рішення.

Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: