Вирок № 39304468, 17.06.2014, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/445/14-к

№ провадження 1-кп/624/49/14

В И Р О К

Іменем України

смт. Кегичівка 17 червня 2014 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючої судді Куст Н.М., за участю секретаря Сліпко Л.В., сторін: прокурора Сліпака О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, за яким

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Петрівка Красноградського району Харківської області, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, працює водієм СОБ "Румега", проживає АДРЕСА_1, відповідно до ст.89 КК України не засуджений, -

- обвинувачується за ч.1 ст.185 КК України

В С Т А Н О В И В:

04.03.2014 року, близько 19 години, ОСОБА_1, таємно, умисно, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку бетонних секцій з паркану сміттєзвалища, розташованого поблизу дороги смт. Кегичівка - с. Крутоярівка Кегичівського району Харківської області, а саме, 7 бетонних плит, вартістю 75 грн., кожна та 3 бетонних стовпчиків, вартістю 75 грн. кожний, чим спричинив матеріальну шкоду Кегичівській селищній раді на загальну суму 750 грн.

У судовому засіданні обвинувачений повідомив, що обвинувачення за ч.1 ст.185 КК України йому зрозуміле, винним себе визнав повністю, дати показання погодився.

Визначаючи обсяг досліджуваних доказів, з'ясувавши думку учасників та відсутність заперечень, суд, відповідно до ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням документів про дані, щодо особи обвинуваченого, речових доказів та вартості викраденого майна. При цьому з'ясовано, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин і не мають сумнівів у добровільності своєї позиції, а також їм зрозуміло, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що 04.03.2014 року їхав на велосипеді повз сміттєзвалища смт. Кегичівка. Побачив, що паркан навколо нього частково повалений, вирішив забрати його частини. На власному автомобілі приїхав до сміттєзвалища, завантажив 7 плит, одна з яких була пошкоджена та 3 бетонні стовпчики. Збитки відшкодував, щиро розкаявся у вчиненому, про те, що вчинив крадіжку нікому не говорив.

Представник потерпілого ОСОБА_3, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, натомість подала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, претензій до обвинуваченого не має, збитки селищній раді відшкодовані. Заслухавши думку учасників судового провадження, враховуючи можливість з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, суд, на підставі ст.325 КПК України, визнав можливим провести цей розгляд без представника потерпілого.

У судовому засіданні, згідно з визначеним обсягом, досліджені документи кримінального провадження: довідка про те, що вартість одного стовпчика - 75 грн., однієї плити - 75 грн. (а.с.45); копія паспорта з підтвердженням анкетних даних обвинуваченого (а.с.74); довідка про судимості, копії вироку від 30.05.2005 року, постанови від 15.07.2005 року, відповідно до яких ОСОБА_1 раніше засуджений Красноградським районним судом Харківської області: 1). 23.06.1992 року за ч.3 ст.140, ст.44 КК України до одного року виправних робіт з утриманням 20% заробітку з конфіскацією 1/2 частини майна, 2). 14.06.1999 року за ст.17, ч.1 ст.222 КК України до двох років позбавлення волі із застосуванням ст.46-1 КК України, виконання вироку відстрочено на 1 рік, штраф 170 грн., 3). 30.05.2005 року за ч.1 ст.213 КК України до 150 годин громадських робіт, за постановою того ж суду від 15.07.2005 року звільнений від відбування даного покарання у зв'язку з застосуванням акту амністії (а.с.76,79,80); довідки з Красноградської РП про те, що ОСОБА_1 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.77); постанова про визнання в якості речових доказів семи бетонних плит та трьох бетонних стовпчиків та передачу їх на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_3 (а.с.98); її розписка, щодо цього (а.с.99); заява представника потерпілого.

Зазначені документи сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними для прийняття процесуального рішення.

Заслухавши показання, дослідивши докази, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.

Суд вважає доведеним, що викладені в обвинуваченні діяння мали місце і містять склад кримінального правопорушення.

Встановлено, що обвинувачений, умисно, таємно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку чужого майна, отже, ці дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.

Він є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, і підлягає покаранню.

Визначаючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, суд вважає, що згідно із класифікацією за ст. 12 КК України він є середньої тяжкості, його негативні наслідки усунені, потерпілий претензій не має.

Як обставини, що пом'якшують покарання, відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.66 КК України, визнається щире каяття, що підтверджується поведінкою обвинуваченого під час цього кримінального провадження та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що його обтяжує, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи вид та розмір покарання у межах санкції закону, також береться до уваги, що наслідки кримінального правопорушення не є непоправними, потерпілий претензій не має, збитки відшкодовано, обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, в силу ст. 89 КК України не засуджений, працює.

Суд визнає за необхідне призначити покарання запропоноване прокурором, оскільки обвинувачений з ним погодився.

Суд визнає зазначене покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід не застосовування.

Речові докази по справі - 7 бетонних плит та 3 бетонні стовпчики, що передані на зберігання ОСОБА_3, згідно зі ст. 100 КПК України, визнано правильним повернути Кегичівській селищній раді Харківської області, як законному володільцю.

Процесуальні витрати по справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн.

Штраф перерахувати на розрахунковий рахунок 31113106700277, одержувач - УДКСУ у Кегичівському районі, код одержувача 38008619, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку 37874947, код класифікації доходів бюджету 21081100.

Речові докази - 7 бетонних плит та 3 бетонні стовпчики, повернути Кегичівській селищній раді Харківської області (вул. Волошина, 33, смт. Кегичівка Харківської області), як законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.

Суддя Н.М. Куст