Рішення № 39303881, 17.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6530/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський Олександр Павлович

Категорія 57 Доповідач Жигановська О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Жигановської О.С.

суддів Коломієць О.С., Якухно О.М.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2013 року, -

встановила:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 24.04.2007 року в сумі 23063,61 грн.. Зазначало, що 24 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та відповідач отримала кошти у розмірі 2512,80 грн.. Позичальник умови кредитного договору тривалий час не виконувала і станом на 18.04.2013 року виникла заборгованість в сумі 23063,61 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2013 року в задоволені позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, посилається на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки договір діє до даного часу, а крім того, ОСОБА_1 не подавала заяву про застосування позовної давності.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.04.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, укладено кредитний договір, за яким відповідачка отримала кошти в розмірі 2512,80 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 12,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 24.04.2008 року.

Умови кредитного договору відповідачка не виконувала і станом на 18.04.2013 року утворилася заборгованість в сумі 23063,61 грн., з яких : 1505,62 грн. заборгованість за кредитом; 6286,54 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 203,52 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 13493,47 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина), 1074,46 грн. штраф (процентна складова).

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції із посиланням на норми п.7 ч.11 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Однак, висновок суду про можливість застосування строку позовної давності не відповідає обставинам справи.

Так, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

За змістом ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Згідно заяви позичальника від 24.04.2007 року кредит видано на строк по 24.04.2008 року. Ця заява із запропонованими Приватбанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір.

Під час апеляційного розгляду справи суду надано відповідні Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 якого визначена договірна позовна давність тривалістю у 5 років, що не суперечить вимогам ст.259 ЦК України.

П'ятирічний строк позовної давності сплив 24.04.2013 року, а позов подано до суду 12.07.2013 року.

Як зазначив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.2 постанови «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 7 від 07 лютого 2014 року при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Суд дійшов правильного висновку про пропуск строку позовної давності, однак помилково послався на п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка стосується позасудового вирішення спору.

Відповідач заперечень до суду не надавала і про сплив строку позовної давності не заявляла, а тому застосування останнього неможливе.

За вказаних обставин судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рах. № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2007 року в сумі 23063,61 грн. з них : 1505,62 грн. заборгованість за кредитом; 6286,54 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 203,52 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом;13493,47 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина), 1074,46 грн. штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рах. № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судові витрати в сумі в сумі 230,64 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: