Рішення № 39287841, 06.06.2014, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1435/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника звернулась до суду з позовною заявою до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій нотаріуса, в якій зазначає, що 08.06.2011 року нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого позивач придбала квартиру, однак надалі право власності позивача на цю квартиру було не зареєстровано через порушення законодавства при його посвідченні, тому позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 160 000 грн., моральну шкоду в розмірі 110 000 грн.

Під час судового розгляду позовні вимоги було збільшено, доповнено вимогою про визнання неправомірними дій відповідача під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 08.06.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 544.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала повністю, посилаючись на неправомірність дій нотаріуса по посвідченню договору, яке полягало у неприйнятті до уваги примітки у витязі з реєстру БТІ та технічному паспорті, внаслідок чого листом БТІ було відмовлено у реєстрації права власності, матеріальна шкода за позовом складається із витрат, понесених позивачем на придбання квартири та оплату пов'язаних із цим витрат, моральну шкоду позивач оцінює в 110 тис. грн.

Відповідач в судовому засіданні проти позову із врахуванням доповнень заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що договір було посвідчено за вільним волевиявленням сторін, перед його підписанням позивач йому повідомила про обізнаність і згоду зі всіма умовами угоди, достатність інформації про стан інженерних мереж, право власності продавця посвідчувалось рішенням суду та було зареєстровано державою, тому підстав для відмови у посвідченні договору у нього не було, законодавство не передбачало необхідності перевірки статусу земельної ділянки, оскільки відчуджувалась квартира у багатоквартирному будинку, порушень закону він не допускав.

Вислухавши представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

08 червня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстрованим № 544 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором, витягом із Державного реєстру правочинів. При цьому належність продавцеві права власності підтверджена рішенням Голосіївського районного суду м.Києва, зареєстрованого БТІ, що підтверджується договором, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, технічним паспортом, рішенням суду, державним актом на право власності на земельну ділянку.

28.10.2011 року за вих.№ 48580 (И-2011) Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується листом.

09.12.2011 року листом начальника управління нотаріата Головного управління юстиції у м.Києві було повідомлено ОСОБА_1 про наслідки перевірки її звернення, зокрема щодо порушення приватним нотаріусом ОСОБА_2 вимог п.64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема повідомлено про відсутність правових підстав для застосування до нотаріуса заходів реагування, рекомендовано звернутись до Держархбудінспекції для введення в експлуатацію належної позивачеві квартири, роз'яснено право звернутись до суду із позовом про визнання недійсним договору, що визнається сторонами та підтверджується копією листа.

09.12.2012 року листом Головного управління юстиції у м.Києві за вих.№ 39371/0/11-13 відповідачеві було роз'яснено відсутність повноважень управлінь юстиції щодо тлумачення чинного законодавства.

01.04.2013 року листом Інспекції ДАБК у місті Києві представника позивача було повідомлено про відсутність дозвільних документів стосовно будівництва будинку, а також реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

18.10.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, наслідки розслідування суду не повідомлено, що визнається сторонами та підтверджується витягом з кримінального провадження.

Відповідач є приватним нотаріусом, що підтверджується свідоцтвом, посвідченням договором страхування, листом ГУЮ у м.Києві.

При наданні правової оцінки позову суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріусами при посвідчені договорів перевіряється , чи відповідає їх зміст вимогам закону та дійсним намірам сторін.

Згідно з ч. 1 ст.55 Закону України «Про нотаріат» угода про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчується за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

Диспозиція ст. 27 Закону України "Про нотаріат", яка передбачає можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди при наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі необережності та у вигляді недбалості, не виключає необхідність встановлення решти складових правопорушення, при наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду.

На думку позивача, неправомірність дій приватного нотаріуса виявилася у тому, що він не звернув увагу на примітки у витязі БТІ та технічному паспорті на вищезазначену квартиру, незважаючи, на наявність сумніву у законності будівництва, відповідач все ж таки посвідчив договір купівлі-продажу квартири.

Разом із тим, витяг з інвентаризаційної справи відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року.

Крім того, згідно з п. 13, 38, 61-63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) технічний паспорт не є документом, який повинен вимагатися нотаріусом для вчинення такого правочину.

Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно також відповідає змісту і формі, установленим чинним на той час законодавством.

У матеріалах справи відсутні докази встановлення органами досудового слідства у діях нотаріуса будь-яких порушень чинного законодавства.

Сторонами визнається, матеріалами справи підтверджується, що підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії в даному випадку не було, продавець мав зареєстроване державою право власності на квартиру, тому мав достатні обсяг прав по її відчудженню, обмежень чи обтяжень стосовно квартири не існувало, позивач була повністю обізнана із особливостями технічного стану та правового статусу об'єкту купівлі-продажу, що вплинуло в тому числі і на зниження вартості майна (зі слів учасників процесу), позивач погодилась на придбання майна із відомими їй особливостями, до цього часу не ініціювала питання про розірвання або визнання недійсним договору, до виникнення цього спору не оспорювала дії нотаріуса у встановленому законом порядку і строки.

За таких обставин доводи про те, що неправомірність дій приватного нотаріуса виявилася у тому, що ним було посвідчено договір купівлі-продажу на підставі документа, який не відповідав вимогам чинного законодавства, є безпідставними.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про нотаріат» нотаріус притягується до відповідальності в разі шкоди, завданої особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса. При цьому шкода, заподіяна особі, відшкодовується в повному розмірі.

В обґрунтування позову позивач посилається на спричинення шкоди внаслідок неправомірних дій нотаріуса, однак судом встановлено, що посвідчений ним договір у судовому порядку не оспорювався та є чинним, укладений за вільним волевиявленням сторін договору, у договорі ОСОБА_1 своїм особистим підписом та її представник у судовому засіданні підтвердили, що посвідчений нотаріусом договір відповідає інтересам позивача, жодних претензій до іншої сторони договору - продавця, ОСОБА_1 не має.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичною особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її завдала за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Під час судового розгляду суду не подано належних і допустимих доказів наявності шкоди, її заподіяння саме з вини відповідача, безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та шкодою.

Доводи позову про неналежну перевірку документів на нерухоме майно, незаконність посвідчення нотаріусом договору та заподіяння матеріальної шкоди у розмірі вартості предмета купівлі-продажу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Крім того, суд звертає увагу на неусунуті навіть при уточненні позову під час судового розгляду неузгодженості змісту і обґрунтування позовних вимог в частині об'єкту купівлі-продажу, оскільки за твердженнями позивача шкода заподіяна неправомірними діями нотаріуса при посвідченні договору відчудження квартири в будинку АДРЕСА_1, однак фактично таких дій судом не встановлено, оскільки відповідно до матеріалів справи договір стосувався відчудження квартири в іншому будинку - АДРЕСА_1 Вказані обставини суд розцінює як такі, що вказують на необґрунтованість і безпідставність позовних вимог.

При оцінці доказів суд приймає до уваги відсутність належних підтверджуючих документів (квитанцій, касових ордерів, чеків чи іншої фінансово-господарської документації) понесення позивачем додаткових витрат, крім тих які обумовлені п.11 договору купівлі-продажу, а наявні у матеріалах справи розписки від імені окремих представників юридичних осіб є недопустимими доказами та не мають правового значення для вирішення справи, оскільки вимог про їх відшкодування позов не містить.

Вирішуючи спір на засадах диспозитивності цивільного судочинства суд вважає, що позивач не надав суду доказів неправомірності дій приватного нотаріуса та не навів інших обставин, які б мали істотне значення при вирішенні спору, не зазначив будь-яких обставин або фактів, що б свідчили про існування у нього будь-якої шкоди в розумінні ст. ст. 22, 1166 ЦК України, оскільки понесені позивачем витрати на користь інших осіб, які не є суб'єктами спірних правовідносин, але з якими у позивача без участі відповідача виникли цивільно-правові відносини, не можуть вважатись саме шкодою.

Також позивачем не надано доказів того, що він звертався до страхової компанії і зазначений вище випадок визнаний чи не визнаний страховим випадком.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 5 від 31.03.1995 р., у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем неправомірних дій, якими заподіяно шкоду позивачеві, не доведено наявність моральної шкоди, не конкретизовано в чому саме вона полягала, не обґрунтовано її розмір в грошовому виразі.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Під час розгляду справи судом не встановлено достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити визначені позовом кошти позивачеві.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 61, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 27, 46, 54, 55 Закону України «Про нотаріат», суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, відшкодування шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко