Ухвала суду № 39285273, 10.06.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/869/13-к Провадження №11/773/36/14 Головуючий у 1 інстанції:Антонюк О.В. Категорія:ч.2 ст. 364-1, ч.4 ст. 190, ч.1 ст.209 КК України Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гапончука В.В.,

суддів - Польового М.І., Оксентюка В.Н.,

з участю

прокурора - Кухтей -Хилюк Л.В.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

представників потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, , ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи Кухтей -Хилюк Л.В., представника потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8 - ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.03.2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сніжне, Донецької області, українець, громадянин України, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, з середньою спеціальною освітою, не одружений, у відповідності до ст. 89 КК України судимості немає, засуджений за:

- ч. 2 ст. 364-1 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі 306000 (триста шести тисяч) гривень з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 роки.

За ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину.

За ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 скасовано .

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, виданий 20.05.2009 року, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданий 19.06.2009 року, що були здані на зберігання до Луцького районного сектора Управління міграційної служби України у Волинській області, повернуто ОСОБА_1.

Цивільні позови ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_13, ОСОБА_33, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 про стягнення майнової шкоди задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, на користь потерпілих: ОСОБА_23 - 211720 (двісті одинадцять тисяч сімсот двадцять) грн., ОСОБА_24 - 137070 (сто тридцять сім тисяч сімдесят) грн., ОСОБА_25 - 105000 (сто п'ять тисяч) грн., ОСОБА_10 223778 (двісті двадцять три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн., ОСОБА_26 - 360500 (триста шістдесят тисяч п'ятсот) грн., ОСОБА_27 - 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) грн., ОСОБА_28 - 90950 (дев'яносто тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн., ОСОБА_29 - 134400 (сто тридцять чотири тисячі чотириста) грн., ОСОБА_30 - 93443 (дев'яносто три тисячі чотириста сорок три) грн., ОСОБА_11 - 221250 (двісті двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят) грн., ОСОБА_12 - 174018 (сто сімдесят чотири тисячі вісімнадцять) грн., ОСОБА_20 - 209651 (двісті дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн., ОСОБА_31 - 233280 (двісті тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн., ОСОБА_32 - 69289 (шістдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн., ОСОБА_13 - 142000 (сто сорок дві тисячі) грн., ОСОБА_33 - 272958 (двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн., ОСОБА_8 - 219996 (двісті дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн., ОСОБА_14 - 118800 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот) грн., ОСОБА_34 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн., ОСОБА_35 - 99450 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн., ОСОБА_36 - 405600 (чотириста п'ять тисяч шістсот) грн., ОСОБА_37 - 256662 (двісті п'ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн.

Цивільні позови ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_19 в рахунок відшкодування майнової шкоди 276000 (двісті сімдесят шість тисяч) грн. та 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 412492 грн. 50 коп. (чотириста дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 50 копійок) у відшкодування майнової шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_17 в рахунок відшкодування майнової шкоди 276000 (двісті сімдесят шість тисяч) грн. та 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_38 у рахунок відшкодування майнової шкоди 245700 (двісті сорок п'ять тисяч сімсот) грн. та 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування майнової шкоди 107865 (сто сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. та 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Цивільні позови ОСОБА_39 та ОСОБА_40 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду та роз'яснено цивільним позивачам право на звернення з позовними вимогами у порядку цивільного судочинства.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд

В С Т А Н О В И В :

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що будучи у зв'язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій по займаній посаді службовою особою підприємства, виконуючи з 20 травня 2005 року обов'язки та функції директора товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат" (далі ТОВ "Ковельський ЖБК"), на якого, згідно зі ст. 8 Статуту ТОВ "Ковельський ЖБК", затвердженого рішенням учасників товариства 12.05.2005 року покладено обов'язки: здійснювати управління поточною діяльністю ТОВ "Ковельський ЖБК"; не перевищувати своїх повноважень; вирішувати всі питання діяльності товариства; діяти без довіреності від імені товариства, представляти його перед третіми особами; вчиняти від імені товариства правочини і забезпечувати їх виконання, - здійснюючи фінансово-господарську діяльність ТОВ "Ковельський ЖБК", пов'язану із веденням будівництва, вчинив злочин при наступних обставинах.

Так, він у 2006-2008 роках уклав та особисто підписав як директор ТОВ "Ковельський ЖБК" договори підряду на капітальне будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з фізичними особами: ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_27, ОСОБА_41, ОСОБА_25, ОСОБА_42, ОСОБА_5, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_45, ОСОБА_23, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_46, ОСОБА_29, ОСОБА_19, ОСОБА_47, ОСОБА_7, ОСОБА_48, ОСОБА_39, ОСОБА_49, ОСОБА_28, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_33, ОСОБА_32, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_52, ОСОБА_12, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_20, ОСОБА_55, ОСОБА_40, ОСОБА_36, ОСОБА_14, ОСОБА_34, ОСОБА_11С, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63

Згідно з умовами укладених договорів ОСОБА_1 від імені ТОВ "Ковельський ЖБК", як підрядник, зобов'язався своїми силами та засобами, на належних товариству земельних ділянках, збудувати за кошти замовників і здати в експлуатацію у встановлений строк, з подальшою передачею замовникам, нерухомі об'єкти - квартири та нежитлові приміщення у багатоповерхових житлових будинках у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Фізичні особи - замовники будівництва - на виконання умов договорів, укладених з ТОВ "Ковельський ЖБК", у період з липня 2006 року по липень 2009 року сплатили на рахунок ТОВ "Ковельський ЖБК" № 26008150079001, відкритий у філії ВАТ КБ "Надра", та на рахунок ТОВ "Ковельський ЖБК" № 26008001325960, відкритий у відділенні АТ "ОТП Банк" у м. Ковелі, грошові кошти на будівництво вказаних будинків на загальну суму 8580224,90 грн., а саме, ОСОБА_17 - 226780 грн.; ОСОБА_9 - 412491 грн.; ОСОБА_27 - 234000 грн.; ОСОБА_41 - 420750 грн.; ОСОБА_25 - 105000 грн.; ОСОБА_42 - 74025 грн. 90 коп.; ОСОБА_5 - 107865 грн.; ОСОБА_43 - 90000 грн.; ОСОБА_44 - 123430 грн.; ОСОБА_24 - 137070 грн.; ОСОБА_22 - 245700 грн.; ОСОБА_21 - 234000 грн.; ОСОБА_45 - 100300 грн.; ОСОБА_23 - 211720 грн.; ОСОБА_26 - 360500 грн.; ОСОБА_10 - 233778 грн.; ОСОБА_46 - 162678 грн.; ОСОБА_29 - 134400 грн.; ОСОБА_19 - 276000 грн.; ОСОБА_6 - 163427 грн.; ОСОБА_47 - 107610 грн.; ОСОБА_7 - 94125 грн.; ОСОБА_48 - 209000 грн.; ОСОБА_39 - 44280 грн.; ОСОБА_49 - 129720 грн.; ОСОБА_28 - 90950 грн.; ОСОБА_8 - 219996 грн.; ОСОБА_18 - 220355 грн.; ОСОБА_50 - 188568 грн.; ОСОБА_51 - 97650 грн.; ОСОБА_35 - 99450 грн.; ОСОБА_37 - 256662 грн.; ОСОБА_33 - 272958 грн.; ОСОБА_32 - 69289 грн.; ОСОБА_13 - 142000 грн.; ОСОБА_31 - 233280 грн.; ОСОБА_52 - 114664 грн.; ОСОБА_12 - 174086 грн.; ОСОБА_53 - 121086 грн.; ОСОБА_54 - 185184 грн.; ОСОБА_20 - 209651 грн.; ОСОБА_55 - 185553 грн.; ОСОБА_40 - 71100 грн., ОСОБА_36 - 405600 грн.; ОСОБА_14 - 118800 грн.; ОСОБА_34 - 150000 грн; ОСОБА_11 - 221250 грн.; ОСОБА_30 - 93443 грн.

У такий же спосіб директор ТОВ "Ковельський ЖБК" ОСОБА_1 на протязі 2007-2008 років уклав та особисто підписав договори підряду на капітальне будівництво багатоквартирних будинків по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 зі ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, які сплатили на рахунки ТОВ "Ковельський ЖБК" грошові кошти на загальну суму 1277266 грн., а саме: ОСОБА_57 - 252000 грн.; ОСОБА_58 - 256662 грн.; ОСОБА_59 - 126200 грн.; ОСОБА_60 - 162000 грн.; ОСОБА_61 - 164060 грн.; ОСОБА_62 - 148344 грн.; ОСОБА_63 - 168 000 грн.

Після отримання на рахунки ТОВ "Ковельський ЖБК" вказаних грошових коштів від фізичних осіб - замовників капітального будівництва, ОСОБА_1, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, маючи в силу своїх службових повноважень як керівник ТОВ "Ковельський ЖБК" фактичну можливість одноосібно та без обмежень розпоряджатися отриманими на рахунок ТОВ "Ковельський ЖБК" грошовими коштами, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, використовуючи всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми свої повноваження, витратив отримані на рахунки ТОВ "Ковельський ЖБК" від фізичних осіб - замовників будівництва - грошові кошти на власний розсуд, на потреби не пов'язані із виконанням умов укладених договорів підряду капітального будівництва, про що замовникам не повідомляв, зокрема з липня 2007 року по серпень 2007 року 195000 гривень перерахував на рахунок ТОВ "Промтехсервіс" за легковий автомобіль "Suzuki G.V. New", який облікував на балансі ТОВ "Ковельський ЖБК" і 18 грудня 2008 року продав ОСОБА_64 за 150000 грн., а виручені кошти у подальшому витратив на потреби товариства, не пов'язані з виконанням умов договорів, укладених з потерпілими; 850000 гривень у період жовтень 2007 року - лютий 2008 року перерахував на банківські рахунки приватних підприємців ОСОБА_65 та ОСОБА_66 за нерухомість - земельну ділянку площею 0,1379 га в урочищі Гряда, смт. Шацьк, Шацького району, Волинської області та розташовані на ній одноповерховий будинок відпочинку і скляний павільйон, які облікував на балансі товариства; та не здійснив будівництво об'єктів нерухомості за кошти замовників, згідно укладених договорів підряду на капітальне будівництво, а із-за неплатоспроможності ТОВ "Ковельський ЖБК" і неможливості у зв'язку з цим повернути кошти потерпілим подав до Господарського суду Волинської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ковельський ЖБК", внаслідок чого було порушено господарським судом провадження у справі про банкрутство і товариство визнане банкрутом, що спричинило охоронюваним законом інтересам окремих громадян - замовників будівництва - тяжкі наслідки на загальну суму 9857490,90 гривень, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, вказаним вироком суду ОСОБА_1 був виправданий за ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Так, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи службовою особою - директором ТОВ "Ковельський ЖБК", переслідуючи злочинну мету заволодіння майном - грошовими коштами фізичних осіб - замовників, залучених товариством як пайові внески згідно договорів підряду з цільовим призначенням на капітальне будівництво об'єктів нерухомості - багатоквартирних житлових будинків у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, усвідомлюючи, що він діє в порушення умов договорів підряду, укладених із замовниками, передбачаючи наслідки своїх дій у вигляді безповоротного вилучення коштів у фізичних осіб, за відсутності мети - виконання зобов'язань з будівництва та передачі за ці кошти житла або надання будь-якої іншої компенсації фізичним особам за вилучені кошти, та бажаючи настання вказаних наслідків, умисно вчинив дії, які полягали в заволодінні майном - грошовими коштами фізичних осіб-замовників. Загальна сума коштів, якими ОСОБА_1 незаконно заволодів шляхом обману та зловживання довірою коштів складає 9857490,90 гривень, що більше, ніж в шістсот разів перевищує встановлений.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах.

На підставі досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мав умислу на заволодіння коштами потерпілих і наміру не здійснювати будівництво багатоквартирних будинків для замовників, а тому не можна вважати, що він шляхом обману та зловживання довірою, шахрайським способом, заволодів майном потерпілих, а отже в його діях відсутній складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_1 належить виправдати за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_1, обвинувачується у тому, що він, заволодівши грошовими коштами замовників будівництва квартир й нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 шляхом їх обману, зловживання довірою та з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, будучи співвласником та службовою особою - директором ТОВ "Ковельський ЖБК", вчинив фінансові операції з коштами в сумі 1045000 гривень, одержаними внаслідок шахрайства та зловживання службовим становищем, тобто легалізував доходи, одержані злочинним шляхом.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 1 ст. 209 КК України, як вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Суд дійшов висновку про відсутність у діях підсудного ОСОБА_1 прямого умислу на здійснення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами, що спрямоване на приховування джерел походження таких коштів та впровадження цих коштів у легальний обіг, оскільки кошти від потерпілих ОСОБА_1 отримав офіційно, легально у встановленому порядку, а отже відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник засудженого ОСОБА_1 вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства. Просить вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч.2 ст. 364-1 КК України скасувати та постановити в цій частині новий вирок, яким виправдати підсудного за вказаною статтею в зв'язку із відсутністю і його діях складу злочину.

В поданій апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_22 вважають рішення суду незаконним, не обґрунтованим та не справедливим. Просить вирок Камінь-Каширського районного суду від 05.03.2014 року скасувати і постановити свій вирок, призначивши максимальну міру покарання згідно ч. 4 ст. 190 КК України.

В поданих апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, зазначають, що вирок незаконний у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи. Просять вирок Камінь-Каширського районного суду від 05.03.2014 року про засудження за ч.2 ст. 364-1 КК України та виправдання за ч.4 ст.190, ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_1 скасувати та постановити свій вирок за ч.2 ст. 364-1, ч.4 ст. 190, ч.1 ст.209 КК України та застосувати більш сурове покарання.

Представник потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_67, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8 - ОСОБА_3 в поданій апеляційній скарзі вважає вирок незаконним, висновки викладені у вироку, такими що не відповідають фактичним обставинам справи, винесеним зі значним порушенням норм кримінально-процесуального права та неправильним застосуванням норм кримінального закону. Просить вирок в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінити та призначити йому за ч.2 ст. 364-1 КК України покарання у виді штрафу в розмірі заподіяної злочином майнової шкоди, а саме 9857490,90 грн., а в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст.190, ч. 1 ст.209 КК України просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким засудити його за вчинення злочинів передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, вважає вирок незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального законну, в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, внаслідок м'якості. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.209 КК України та призначити покарання: за ч.4 ст.190 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного на праві власності; за ч.1 ст.364-1 КК України із застосуванням ст.53 КК України у виді штрафу в розмірі 9 857 490,90 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно - розпорядчих обов'язків строком на 3 роки; за ч.1 ст.209 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 2 роки, з конфіскацією коштів та майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна, належного на праві власності. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 3 роки, з конфіскацією коштів та майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна, належного на праві власності.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, прокурора, який свою апеляцію підтримав, скарги потерпілих - частково, апеляцію захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив, потерпілих та представників потерпілих, які підтримали свої скарги та апеляцію прокурора та не визнали апеляційну скаргу захисника, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які свою апеляцію підтримали, а апеляцію прокурора, потерпілих та представника потерпілих не визнали, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року, як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч.4 ст.327, ст.334 КПК України, пунктів 21, 22 керівних роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29 червня 1990 року з її послідуючими змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» - виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли у діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнано судом недоведеним, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність в діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

Вказаних вимог закону при постановленні виправдувального вироку суд першої інстанції не дотримався. А саме, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України, суд першої інстанції в повній мірі не проаналізував та не дав належної правової оцінки всім доказам, якими органи досудового розслідування обґрунтовують винуватість ОСОБА_1 у інкримінованих йому злочинах, не навів вмотивованих підстав виправдання ОСОБА_1 за кожним окремим епізодом обвинувачення, а також допустив у вироку істотні суперечності своїх висновків, які свідчать про передчасність рішення щодо невинуватості виправданого ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України.

Так, визнаючи ОСОБА_1 невинуватим і виправдовуючи його за ч.4 ст.190 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що він не мав умислу на заволодіння коштами потерпілих і наміру не здійснювати будівництво багатоквартирних будинків для замовників, а тому не можна вважати, що він шляхом обману та зловживання довірою, шахрайським способом, заволодів майном потерпілих, оскільки він розпочав будівництво багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, ним були вжиті заходи, спрямовані на виконання зобов'язань, які він взяв на себе на підставі укладених з потерпілими договорів підряду на капітальне будівництво, і частину коштів останніх він використав на потреби такого будівництва.

Разом з тим, у порушення вказаних вимог закону, суд належно не проаналізував у вироку інші докази, якими орган досудового слідства обґрунтував доведеність обвинувачення ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190 КК України, не навів переконливих мотивів із яких він відкидає їх.

Зокрема, не в повній мірі судом взято до уваги, що фізичні особи - замовники будівництва сплатили на рахунки ТОВ «Ковельський ЖБК» грошові кошти на умовах укладених договорів підряду в період з липня 2006 року по липень 2009 року на загальну суму 9 857 490,90 грн. При цьому, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 08.05.2012 року кошторисна вартість підготовчих та будівельних робіт (спорудження будівель, їх обладнання, благоустрій території та інше), проведених на будівництві об'єктів нерухомості станом на 02.10.2008 року по АДРЕСА_2 складає 722 628,00 грн., по АДРЕСА_1 - 570 374,00 грн.

Відповідно, вартість виконаних підготовчих та будівельних робіт на об'єктах будівництва становить лише 13% від загальної суми грошових коштів, внесених потерпілими.

При цьому, вартість придбаного автомобіля "Suzuki G.V. New" становить 195 000 грн., а об'єктів нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,1379 га в урочищі Гряда, смт. Шацьк, Волинської області та розташованих на ній будинку і павільйону - 850 000 грн., тобто дана сума теж є значно меншою від розміру суми грошових коштів, внесених фізичними особами - замовниками будівництва.

Факт придбання вказаного автомобіля та об'єктів нерухомого майна вказано причиною припинення будівництва за кошти замовників, неплатоспроможності ТОВ «Ковельський ЖБК» та визнання банкрутом даного товариства, що спричинило потерпілим тяжкі наслідки на загальну суму 9 857 490,90 грн.

Зробивши висновок про виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст.190 КК України суд першої інстанції не надав належної оцінки такій невідповідності сум внесених грошових коштів потерпілими та фактично виконаних підготовчих та будівельних робіт, за таких обставин належним чином не дослідив обґрунтованості причин припинення будівництва, наявності реальних можливостей в ТОВ «Ковельський ЖБК» здійснювати виконання взятих на себе зобов'язань перед потерпілими на час укладення договорів підряду та внесення останніми грошових коштів на рахунки товариства, в тому числі, взявши до уваги факти внесення грошей замовниками вже після фактичного припинення будівельних робіт, що свідчить про невмотивованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.3641 КК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використав всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми свої повноваження, тобто зловживав повноваженнями, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян.

При цьому, вказавши мету вчинення даного злочину - одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, суд не сформулював обвинуваченням в цій частині, яке вважав доведеним, не зазначивши в чому конкретно полягає дана неправомірна вигода, яким шляхом вона одержана і хто є її одержувачем - безпосередньо ОСОБА_1 чи встановлені інші особи, і хто саме.

Також, у разі доведення, при наявності в даному випадку ідеальної сукупності злочинів, передбачених ч.2 ст.3641 КК України та ч.4 ст.190 КК України, суд першої інстанції визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.3641 КК України, та виправдав за відсутністю складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, досліджуючи, аналізуючи та даючи оцінку одним і тим самим доказам, які надавалися стороною обвинувачення для доведення винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів, що свідчить про суперечливість та передчасність висновків суду.

Колегія суддів судової палати вважає, що суд першої інстанції при оцінці одних і тих же доказів у вироку допустив істотні суперечності своїх висновків, не дав належної оцінки всім доказам обвинувачення та в повній мірі не спростував їх, не навів достатніх аргументів неприйняття ним інших, наявних в обвинувальному висновку доказів, що вказує на однобічність судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Тому вирок суду першої інстанції у відповідності до ч.1 ст.370, ч.2 ст.374 КПК України (в редакції 1960 року) підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При новому судовому розгляді слід усунути виявленні порушення кримінально-процесуального закону, справу розглянути повно, всесторонньо та об'єктивно, зібраним доказам дати належну правову оцінку, а за результатами розгляду прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, ст.ст. 365-366, 374 КПК України (в ред. 1960), колегія суддів апеляційного суду

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора, представника потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8 - ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути до того ж суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай