Ухвала суду № 39283416, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3274/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадженя апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року, у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 року відмовлено в задоволені позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0000901700 від 08.11.2012 року та №000031700 від 27.02.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом пропущено строк для застосування штрафних санкцій за порушення вчинені у 2009-2012 роках, а тому оскаржувані податкові рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.09.2012 року по 11.10.2012 року податковим органом проведено документальну планову перевірку позивача по дотриманню вимог податкового законодавства, за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено акт №610/17-2393708387 від 25.10.2012 року, яким встановлено заниження підприємцемм податкових зобов'язань з ПДВ, на загальну суму 134051 грн., зо є порушенням п.181.1 ст.181, п.183.1,183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, п.10 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000901700 від 08.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, в розмірі 159247,75 гривень, з яких 134051,00 гривень - за основним платежем та 25196,75 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення податковим органом додатково збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій, на суму 4080 грн., у зв'язку з не поданням податкових декларацій з ПДВ.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо правомірності прийнятих рішень, так як позивачем перевищено граничний обсяг виручки без реєстрації себе, як платника ПДВ та без подання відповідних декларацій.

Згідно із п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв до 01.01.2011 року) - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону - особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку в разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережа що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупні перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону - особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватись як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 вищевказаного Закону - якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж удвічі, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту й отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 9.5, 9.6 ст. 9 цього ж Закону - податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом 10 днів від дня отримання реєстраційної заяви. З урахуванням положень цього пункту заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) до податкового органу особами, що підлягають реєстрації згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не пізніше 20-го календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної цим підпунктом.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України - у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 83 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п.183.2 ст. 183 ПК України - у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.7 ст.183 ПК України - заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним твердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Згідно п. 183.10 ст.183 ПК України - будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Підпунктом а п.202.1 ст.202 ПК України визначено, що звітним податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується раннім днем першого повного календарного місяця.

Відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України - податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.102.1 ст.102 ПК України - контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суш бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України - штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судовою колегією встановлено, що в період здійснення своєї господарської діяльності, у 2009 - 2012 роках, позивач перебував на загальній системі оподаткування та при цьому не зареєстрований як платник ПДВ, ним не сплачено відповідного податку до бюджету та не подано необхідних декларацій до податкового органу.

Виручка позивача від продажу товарів, за період з червня 2009 року по травень 2010 року, склала 319 270 гривень. Підприємцем також послідовно перевищено ліміт у 300000 гривень і в наступних періодах, у 2011 - 2012 роках.

Вищевказані факти несплати ПДВ та перевищення загальної суми виручки підтверджено звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книгами обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), та не заперечено позивачем у своєму позові і апеляційній скарзі.

Загальна сума перевищення за вказаний період складає 134 051 грн., у т.ч.: у червні 2010 - на суму 5799 грн., у липні 2010 року - 6150 грн., у серпні 2010 року - 6220 грн., вересні 2010 року - 5829 грн., у жовтні 2010 року - 5765 грн., у листопаді 2010 року - 5669 грн., у грудні 2010 року - 5910 грн., у січні 2011 року - 5633 грн., лютому 2011 року - 5509 грн., березні 2011 року - 5556 грн., квітні 2011 року - 5 472 грн., травні 2011 року - 5485 грн., червні 2011 року - 5613 грн., липні 2011 року - 5667 грн., серпні 2011 року - 5783 грн., вересні 2011 року - 5621 грн., жовтні 2011 року - 5411 грн., листопаді 2011 року - 5188 грн., грудні 2011 року - 5222 грн., у січні 2012 року - 5224 грн., у лютому 2012 року - 5187 грн., у березні 2012 року - 5245 грн., у квітні 2012 року - 5437 грн., у травні 2012 року 5451 грн.

Судовою колегією перевірено правильність розрахунку основної суми заборгованості з ПДВ та правильність визначення розміру штрафних санкцій, з урахуванням розміру штрафу в 1 грн., у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, та жодних порушень з боку податкового органу не встановлено.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем фактично допущено порушення, які встановлено податковим органом, а саме перевищено граничний обсяг виручки без сплати при цьому ПДВ та без подання відповідних декларацій, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Посилання апелянта на необхідність застосування до вказаних правовідносин строку давності, який визначено у ст.250 Господарського кодексу України, є безпідставними, так як всі спірні правовідносини у сфері податків регулює Податковий кодекс України та саме його норми підлягають застосуванню у даній справі.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло