Ухвала суду № 39283277, 22.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 876/12742/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області (далі - УПФУ в Перечинському районі) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф 163 від 14.05.2013 року про сплату боргу в розмірі 2910,23 грн..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.

З таким судовим рішенням не погодився ФОП ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, вважає постанову суду незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права, просив скасувати осаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити. Обгрунтовуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування 3 категорії, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП, єдиний внесок нараховується на суму отриманого прибутку від здійснення підприємницької діяльності за відповідний звітний період. Також зазначає, що жодною статтею як Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» так і «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено обов'язок щомісячної оплати соціального внеску. Відповідно ж до норм Податкового кодексу України, питання про застосування та розмір податків та інших обов'язкових платежів, визначаються виключно законами України, а не інструкцією, як це робиться відповідачем.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в УПФУ в Перечинському районі та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-ІV (далі - Закон №2464-ІV).

14 травня 2013 року УПФУ в Перечинському районі винесена Вимога про сплату боргу №Ф163 від 14 травня 2013 року, відповідно до якої зазначено, що за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2 910,26грн. (а.с. 5).

Вважаючи дану вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню позивач подав до начальника УПФУ в Перечинському районі заяву від 26.05.2013 року про узгодження Вимоги про сплату недоїмки №Ф163 від 14 травня 2013 року, в якій просить скасувати вищевказану вимогу (а.с. 6).

За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату боргу УПФУ в Перечинському районі прийняте Рішення від 31.05.2013 року № 1011/02, яким заяву ФОП ОСОБА_1 від 26 .05.2013 року про узгодження Вимоги про сплату недоїмки №Ф163 від 14 травня 2013 року залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу без змін (а.с. 7).

Дане Рішення позивач оскаржив начальнику головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в скарзі просить скасувати Рішення від 31.05.2013 року № 1011/02 і Вимогу про сплату недоїмки №Ф163 від 14 травня 2013 року (а.с. 8-9). В результаті чого, начальником головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області винесено Рішення від 19.06.2013 року № 6446/07, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а Рішення начальника УПФУ в Перечинському районі від 31.05.2013 року № 1011/02 та Вимогу про сплату недоїмки №Ф163 від 14 травня 2013 року залишено без змін.

Вищевказане рішення ФОП ОСОБА_1 оскаржив до Пенсійного фонду України, в своїй скарзі просив скасувати Рішення № 1011/02 від 31.05.2013 року, Рішення № 6446/07 від 19.06.2013 року та Вимогу про сплату недоїмки № Ф163 від 14.05.2013 року (а.с. 12-13 ). У відповідь на дану скаргу першим заступником Голови правління Пенсійного фонду України винесено Рішення про результати розгляду скарги, яким Рішення головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про результати розгляду скарги від 19.06.2013 року № 6446/07, рішення УПФУ в Перечинському районі про результати розгляду заяви від 31.05.2013 року № 1011/02 та Вимогу про сплату недоїмки УПФУ в Перечинському районі від 14.05.2013 № Ф - 163 на суму 2910,26 грн. залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.14-15).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-ІV єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону №2464-ІV єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст. 9 Закону №2464-ІV встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Законe №2464-ІV (в редакції Закону № 5292-VI від 18.09.2012 р.) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

27.02.2013 року позивач подав до УПФУ в Перечинському районі звіт про суми нарахованого доходу осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в якому неправильно визначив розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Оскільки відповідно до п.4.6.1. Інструкцій «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженою правлінням Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 2010 р. за №994/18289 (далі - Інструкція) платники єдиного внеску, які обрали спрощену систему оподаткування самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць.

На підставі Акту № 8 про порушення строків подання звіту щодо сум нарахованих внесків за 2012 рік від 28.02.2013 року, начальником УПФУ в Перечинському районі винесено рішення №118 від 11.03.2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України №2464 в розмірі 170,00 грн., яка також несплачена платником і вважається заборгованістю.

Отже відповідно до Законом №2464-ІV із внесеними змінами позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-ІV територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до п.6.4. Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана вимога УПФУ в Перечинському районі є правомірною.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року в адміністративній справі № 807/2723/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 27 травня 2014 року.