Постанова № 39282160, 16.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 922/927/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гаврильченко Ю.О.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1300 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.14 р. у справі № 922/927/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина", м. Харків

про стягнення 42283,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Украгрозапчастина" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - ТОВ "Гранд-запчастина" 38413,30 грн. основного боргу, 2564,06 грн. пені, 690,38 грн. інфляційних втрат, 816,15 грн. 3% річних та судовий збір у сумі 1827,00 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки № 60 від 18.01.2013 р.

31.03.2014 р. позивач - ТОВ "Украгрозапчастина" звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу 38213,30 грн., 2564,06 грн. пені, 690,38 грн. інфляційних втрат, 816,15 грн. 3% річних, яка була прийнята як така, що не суперечить інтересам сторін та чинному законодавству України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2014 р. у справі № 922/927/14 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ "Гранд-Запчастина" на користь ТОВ "Украгрозапчастина" 38213,30 грн. основного боргу, 2564,06 грн. пені, 690,38 грн. інфляційних втрат, 816,15 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що заборгованість відповідачем не спростована та не погашена у повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд також вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, внаслідок чого господарський суд прийнявши рішення за відсутності його представника, тим самим порушив процесуальні права відповідача, і зазначена обставина з урахуванням вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 18.01.2013 р. позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 60 (далі - договір), за умов якого позивач зобов'язався передати партіями у власність покупця запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (далі - товар) партіями, за найменуванням, у кількості, у комплектності, асортименті та по ціні, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплати товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в видаткових накладних до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а якщо жодна із сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати припинення договору, то договір вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах.

Пунктом 11.2. договору сторонами передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором, які виникли під час його дії.

Отже, даний договір станом на теперішній час може вважатися продовженим на 2014 р.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що виконав свої зобов'язання належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 58248,64 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № УА-0004530 від 30.05.2013 р. на суму 26697,38 грн., № УА-0004532 від 30.05.2013 р. на суму 2631,30 грн., № УА-0004579 від 01.06.2013 р. на суму 320,40 грн., № УА-0004653 від 04.06.2013 р. на суму 446,34 грн., №УА-0004689 від 05.06.2013 р. на суму 2 175,90 грн., № УА-0004767 від 06.06.2013 р. 8078,80 грн., №УА-0004816 від 07.06.2013 р. на суму 4777,08 грн., № УА-0005144 від 18.06.2013 р. на суму 5080,00 грн., № УА-0006340 від 26.07.2013 р. 3903,36 грн., № УА-0006502 від 01.08.2013 р. 1850,76 грн., № УА-0006619 від 06.08.2013 р. на суму 912,12 грн., № УА-0007169 від 27.08.2013 р. 282,00 грн., № УА-0007281 від 30.08.2013 р. 759,90 грн., № УА-0007383 від 04.09.2013 р. на суму 22,80 грн., № 0007384 від 04.09.2013 р. 22,80 грн., № УА-0007486 від 09.09.2013 р. на суму 287,40 грн., підписаними повноважними представниками сторін, та довіреностями на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей: № 316 від 30.05.2013 р., № 319 від 01.06.2013 р., № 326 від 04.06.2013 р., № 330 від 05.06.2013 р., № 336 від 06.06.2013 р., № 338 від 07.06.2013 р., № 357 від 18.06.2013 р., № 475 від 26.07.2013 р., № 505 від 06.08.2013 р., № 557 від 27.08.2013 р., № 568 від 30.08.2013 р., № 573 від 03.09.2013 р. та № 587 від 09.09.2013 р. (а. с. 16-44). Даний факт відповідачем не спростовано.

Згідно з п. 3.1. договору, покупець зобов'язався здійснити розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат позивача (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі, або шляхом внесення готівки до каси постачальника товару протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 3.2. договору, розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних (в залежності від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника.

Як зазначає позивач на виконання умов договору було виставлено відповідачеві рахунки-фактури на оплату 58248,64 грн. а саме: № УА-00005356 від 29.05.2013 р., № УА-00005389 від 30.05.2013 р., № УА-00005460 від 01.06.2013 р., № УА-00005538 від 03.06.2013 р., № УА-00005624 від 05.06.2013 р., № УА-00005705, № УА-00005737 від 06.06.2013 р., № УА-00006126 від 17.06.2013 р., № УА-00007569 від 26.07.2013 р., № УА-00007770 від 01.08.2013 р., № УА-00007958 від 06.08.2013 р., № УА-00008584 від 27.08.2013 р., № УА-00008735 від 30.08.2013 р., №УА-00008869, №УА-00008870 від 04.09.2013 р. та № УА-00008984 від 09.09.2013 р.

Проте, відповідач товар отримав, але на порушення умов п. 3.1. договору оплатив вартість товару частково на загальну суму 19835,34 грн. що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а. с. 62-76)

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

В процесі розгляду справи відповідачем частково у сумі 200,00 грн. сплачено борг (а. с. 99), у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу 38213,30 грн., 2564,06 грн. пені, 690,38 грн. інфляційних втрат, 816,15 грн. 3% річних, яка була прийнята як така, що не суперечить інтересам сторін та чинному законодавству України.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що сума заборгованості відповідачем не спростована та не погашена у повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд також вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню та ін.

Викладені в рішенні господарського суду висновки суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування даного рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами 18.01.2013 р. укладено договір поставки № 60.

Факт отримання певної кількості товару на загальну суму 58248,64 грн., підтверджується відповідними видатковими накладними: № УА-0004530 від 30.05.2013 р. на суму 26697,38 грн., № УА-0004532 від 30.05.2013 р. на суму 2631,30 грн., № УА-0004579 від 01.06.2013 р. на суму 320,40 грн., № УА-0004653 від 04.06.2013 р. на суму 446,34 грн., №УА-0004689 від 05.06.2013 р. на суму 2 175,90 грн., № УА-0004767 від 06.06.2013 р. 8078,80 грн., №УА-0004816 від 07.06.2013 р. на суму 4777,08 грн., № УА-0005144 від 18.06.2013 р. на суму 5080,00 грн., № УА-0006340 від 26.07.2013 р. 3903,36 грн., № УА-0006502 від 01.08.2013 р. 1850,76 грн., № УА-0006619 від 06.08.2013 р. на суму 912,12 грн., № УА-0007169 від 27.08.2013 р. 282,00 грн., № УА-0007281 від 30.08.2013 р. 759,90 грн., № УА-0007383 від 04.09.2013 р. на суму 22,80 грн., № 0007384 від 04.09.2013 р. 22,80 грн., № УА-0007486 від 09.09.2013 р. на суму 287,40 грн., підписаними повноважними представниками сторін, та довіреностями на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей: № 316 від 30.05.2013 р., № 319 від 01.06.2013 р., № 326 від 04.06.2013 р., № 330 від 05.06.2013 р., № 336 від 06.06.2013 р., № 338 від 07.06.2013 р., № 357 від 18.06.2013 р., № 475 від 26.07.2013 р., № 505 від 06.08.2013 р., № 557 від 27.08.2013 р., № 568 від 30.08.2013 р., № 573 від 03.09.2013 р. та № 587 від 09.09.2013 р. (а. с. 16-44).

Як свідчать матеріали справи в подальшому відповідачем на рахунок позивача перераховано часткова оплата на загальну суму 20035,32 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а. с. 62-76, 99).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 38213,30 грн.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. договору сторонами передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати товару, згідно з якою відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Також судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2564,06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та здійснено з урахуванням встановленого та опублікованого індексу інфляції за зазначений період.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 690,38 грн. інфляційних втрат та 816,15 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Разом з тим, безпідставними є також вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення не звернув уваги на те, що його представник для дачі пояснень в судове засідання не з'явився, і тим самим нібито порушив процесуальні права відповідача.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в ній міститься поштове повідомлення (а .с. 87) яке свідчить про те, що відповідачу було відомо про порушення судом провадження у даній справі. Крім того, позивач при зверненні до суду надсилав на адресу відповідача копію поданої до суду позовної заяви, про що свідчать надані позивачем поштовий чек та опис вкладення у цінний лист (а. с. 11-12). Зазначене свідчить про те, що відповідачу було відомо про розгляд судом даної справи, однак він без поважних причин не скористався своїм правом надіслати до суду для надання пояснень свого представника та правом надання відповідних доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень. До того ж не навів обгрунтованих доводів і за апеляційною скаргою по суті спору.

Беручи до уваги викладене, а також те, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача, в зв'язку з чим, вимоги останнього про скасування прийнятого у справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідачем, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 01.04.14 р. по справі № 922/927/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.14 р. по справі № 922/927/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.06.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.