Постанова № 39282149, 17.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа№ 911/518/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кропивної Л.В.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Давиденко О.П. - дов. б/н від 04.03.2014р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо»

на рішення

господарського суду Київської області

від 09.04.2014р. (суддя Лопатін А.В.)

у справі №911/518/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«РМ-Інвест» (далі - ТОВ «РМ-Інвест»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо»

(далі - ТОВ «Пак-Експо»)

про стягнення 324 266,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.04.2014р. у справі №911/518/14 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Пак-Експо» на користь ТОВ «РМ-Інвест» 324 000,00 грн. боргу, 266,30 грн. 3% річних та 6 485,33 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, а місцевим судом такі обставини помилково визнано доведеними, невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. За твердженнями апелянта, судом безпідставно застосовано ч.2 ст.530 ЦК України, адже у відповідача не виникло обов'язку з оплати прийнятого товару й відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки вимог позивача про погашення заборгованості він не отримував, підстав для застосування ст.625 ЦК України немає тощо.

В судове засідання апеляційного господарського суду представник апелянта не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від відповідача повернулася копія ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п.3.9.1, 3.9.2) встановлено, що за змістом ст.64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача в судовому засіданні вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника апелянта, доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

З огляду на наведене та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та необхідність розгляду апеляційну скаргу за відсутності цього представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «РМ-Інвест» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Пак-Експо» про стягнення 324 266,30 грн., з яких: 324 000,00 грн. - основний борг; 266,30 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання з оплати послуг поставки поліетилену H555JA за усним договором поставки товарів.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позов задовольнив.

Так, задовольняючи позов місцевий суд посилався на приписи ст.181 ГК України, згідно яких допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Одночасно вважав необхідним застосування вимог ч.2 ст.530 ЦК України, адже якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем дотримано вимоги ст.ст.33, 34 ГПК України й подано всі необхідні докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем в розмірі 324 000,00 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, зобов'язанням на підставі ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до приписів ст.ст.174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Як вище згадувалось, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, для якого законом не встановлено обов'язкової письмової форми, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, позивачем поставлено відповідачу товар (поліетилен Н555JA) на загальну суму 666 000,00 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними №13987 від 13.12.2013р. на суму 342 000,00грн. та №14063 від 16.12.2013р. на суму 324 000,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується окрім наявних в матеріалах справи копій згаданих вище накладних, копією виданої відповідачем гр. ОСОБА_3 довіреності від 13.12.2013р. серії 12ААЕ №072756 на отримання від позивача матеріальних цінностей за рахунком-фактурою №4053 від 13.12.2013р. - поліетилену Н555JA в кількості 37000 кг. Цю довіреність підписано керівником та головним бухгалтером відповідача, є відтиск печатки ТОВ «Пак-Експо».

З огляду на те, що фактичну поставку товару підтверджено матеріалами справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прийняття покупцем товару від продавця свідчить про укладення між ними договору поставки у спрощений спосіб.

За договором поставки (ч.1 ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за вищезгаданим усним договором поставки в частині сплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі не виконав, сплатив лише 342 000,00 грн. (підтверджується випискою з рахунку позивача), тому у відповідача на момент прийняття рішення виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 324 000,00грн.

Крім цього, 16.01.2014р. між позивачем та відповідачем складено, підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує факт наявної заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 324 000,00 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу від 21.01.2014р. №140121/1а про погашення заборгованості в розмірі 324 000,00 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 22.01.2014 р. №3089, отже відповідач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, з урахуванням строків поштового обігу, мав сплатити кошти за поставлений позивачем товар в термін до 03.02.2014р. включно.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Таким чином, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач у встановлений строк не виконав зобов'язань з оплати позивачу грошових коштів в сумі 324 000,00 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом ( ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 05.02.2014р. по 14.02.2014р., апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню відсотки річних в розмірі 266,30 грн. Оскільки цей розрахунок судом першої інстанції здійснено правильно, рішення місцевого суду про стягнення з відповідача 266,30 грн. відсотків річних є законним.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 09.04.2014р. у справі №911/518/14 - без змін.

Матеріали справи №911/518/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.В. Кропивна