Постанова № 39282085, 18.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.06.2014р. справа №905/967/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М.секретаря Валової В.Ю.за участю представниківвід позивача:Іванов В.М., представник за дов. від 16.12.13р. № 03-87від відповідача:Гнатюк О.І., представник за дов. від 30.01.14р. № 14 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Макіївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід27.03.2014 рокуу справі№905/967/14 ( суддя Гринько С.Ю.)за позовомКомунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Макіївка, Донецька областьдо відповідачаПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» м.Донецькпроврегулювання спірних пунктів при укладенні договору про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення № 1649

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014р. Комунальне підприємство "Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Макіївка, Донецька область звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» м.Донецьк про прийняття неузгоджених пунктів 2.3, 2.4, 2.6, 2.8, 5.4, 5.6, 5.7, 6.3.1 договору про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення № 1649 в редакції позивача (а.с.5-8).

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. позов задоволено частково. Пункт 2.3 договору узгоджений сторонами мирним шляхом. З пункту 2.4 договору виключені четверте і п»яте речення. Пункти 2.6 та 5.4 викледені у редакції суду. Вимоги щодо прийняття пунктів 2.8.1. та 5.6. договору про надання послуг з централізованого водопостачання №1649 викладені у редакції відповідача. Пункт 5.7 виключено. Пункт 6.3.1 викладено у редакції позивача без останього речення. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 609грн. (а.с.97-100).

Судове рішення мотивоване тим, що договір на послуги з централізованого водопостачання є обов»язковим в силу Закону, та при укладанні спірного договору сторони повинні керуватись Законами України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».

Позивач, Комунальне підприємство "Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Макіївка, Донецька область, звернувся з апеляційною скаргою від 07.04.2014р., в якій просив змінити рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. у справі №905/967/14 та прийняти п.п.2.6, 5.6 і 5.7 в редакції позивача (а.с. 111-112).

Підставами для зміни рішення апелянт вважає наступне.

Зокрема, апелянт зазначає, що п.2.6 договору підлягає викладенню у редакції позивача, оскільки витрати, пов»язані з опломбуванням та розпломбуванням приладів обліку не включені у тариф на водопостачання, а так такі витрати повинні відшкодовуватися споживачем. Щодо пунктів 5.6 та 5.7 апелянт вважає, що викладення вказаних пунктів у редакції відповідача ущемляє положення КП «Компанія» Вода Донбасу», оскільки підприємство повинно отримувати оплату за послуги як мінімум до кінця поточного місяця.

02.06.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача на дійшов відзив на апеляційну скаргу № 09-1950 від 28.05.2014р., в якому останній вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню та просить прийняти до уваги викладені обставини щодо невідповідності п.2.6 договору вимогам п.3.2 Правил… та задовольнити вимоги відповідача відносно виключення із тексту договору п.2.6, або викласти його у редакції п.5.25 Правил.., який колегією суддів розглянутий та залучений до матеріалів справи ( а.с.126-127).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав відзив на апеляційну скаргу № 09-1950 від 28.05.2014р. з підстав, викладених вище.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк є юридичною особою (ідентифікаційний код 00191678), що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи (а.с. 31).

Макіївське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарсьва Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», як відокремлений підрозділ підприємства позивача, не є юридичною особою (ЄДРПОУ 38221036), що підтверджено також Довідкою із ЄДРПОУ (а.с.30).

За даними довідки з ЄДРПОУ серед видів діяльності позивача є: забір, очищення та постачання води (а.с.30).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» м.Київ є юридичною особою (ідентифікаційний код 30019801), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 49).

Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» є філією Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», не є юридичною особою та здійснює частину функцій (ЄДРПОУ 00153169), що підтверджено Положенням про філію (а.с.50-57).

Як вказує позивач, посилаючись на ст. 19 Закону України «Про питну воду та водопостачання» та ст. 179 ГК України, він спрямував на адресу відповідача два примірники договору на послуги з централізованого водопостачання №1649 від 01.2014р.

Відповідач, отримавши та розглянувши проект договору, склав протокол розбіжностей до вказаного договору, а договір підписав з протоколом розбіжностей від 21.01.2014р., в якому не погодився з запропонованими позивачем пунктами: 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.8, 2.12, 2.14, 3.9, 3.15, 5.4, 5.6, 5.7, 5.10, 6.3.1, 6.3.2, 6.3.3, 6.3.4, 7.2, 7.3, 7.4, 7.6, 11.1., 11.6, 11.7, 12.4 договору, у зв»язку з чим, супровідним листом №14-218 від 21.01.2014р. повернув один екземпляр примірнику договору.

Після врегулювання розбіжностей сторонами залишилися неврегульованими пункти: 2.3, 2.4, 2.6, 2.8, 5.4, 5.6, 5.7 та 6.3.1.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» м.Донецьк обґрунтовані тим, що відповідач не згоден на укладення договору в редакції, запропонованій позивачем, сторони не змогли врегулювати спір у досудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору щодо укладання договору про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002р. № 2918-Ш, «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 07.10.08 року за №936/15627 (далі -Правила №190).

Послуги з надання водопостачання та водовідведення за змістом ст. 1, п.1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" є одним з видів комунальних послуг.

Згідно ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів.

В силу ч.3 ст.179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Таким чином, укладання договору на водопостачання та водовідведення є обов'язковим в силу Закону.

Відповідно ч.ч.2,3 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. При цьому, згідно ч.4 цієї норми, у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За змістом ч.5 ст.181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. При цьому, за змістом ч.7 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Розглядаючи неврегульовані розбіжності договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання №1649 від 01.2014р. по п.п. 2.3, 2.4., 2.6, 2.8, 5.4, 5.6 та 6.3.1., судова колегія зазначає наступне.

По пункту 2.3. договору.

Відповідач пропонував: "Споживач зобов"язаний за свій рахунок придбати і установити на підставі узгодженої з Виробником технічної документації вузла обліку води повірені прибори обліку води.

Проектування, монтаж і експлуатація вузлів обліку виконується у відповідності з вимогами державних будівельних норм. Приймання приборів обліку і реєстрація засобів обліку здійснюється за участю представника Виробника.

До початку розробки технічної документації вузла обліку Споживач повинен отримати від Виробника вихідні данні за заявою Споживача в 15-ти денний строк. Вибір засобів обліку здійснює Споживач, виходячи з вихідних даних, отриманих від Виробника.

Кількість води, використаної Споживачем, визначається за показниками повірених і опломбованих представниками територіальних органів Держспоживстандарта і Виробника приборів обліку води".

В обґрунтування своєї редакції п. 2.3. договору відповідач послався на п.4.2 Правил №190, де чітко визначено, що Споживачем здійснюється оплата технічних вимог на приєднання до централізованих систем водопостачання та водовідведення. Що стосується оплати за видачу технічних умов на прилад обліку, то вона Правилами не передбачена, як і саме їх отримання. Інформація, що стосується типорозміру приладу обліку та місця його розташування визначається в технічних умовах на приєднання. Згідно п.5.7 Правил № 190 установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником, але жодних посилань щодо оплати погодження Правилами не передбачено. Не передбачено також і вимоги, що висуває позивач відносно того, що всі електронні прилади обліку води облаштовуються Споживачем лічильниками обліку відпрацьованого часу, так як Відповідач має право вибору де йому здійснювати повірку приладів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи сторони частково врегулювали розбіжності, які виникли при укладенні договору, зокрема щодо п.2.3 договору, який був заявлений позивачем у позові, як неврегульований та повідомили про це господарський суд (а.с. 85).

Господарський суд Донецької області у рішенні зазначив, що пункт 2.3 договору узгоджений сторонами мирним шляхом.

Проте, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд помилково не припинив по ньому провадження у даній справі.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що 3 абзац резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. у справі №905/967/14, слід змінити та викласти у такій редакції: «Припинити провадження по справі №905/967/14 по пункту 2.3 договору, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині».

Щодо пункту 2.4. договору.

Позивач виклав свою редакцію цього пункту таким чином: " Всі вузли обліку належать пломбуванню Виробником в місцях з"єднання засобів обліку, запірної арматури, манометра і іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця їх розташування. Розрахунки за використану воду і скидані стоки у відповідності з показниками приборів обліку здійснюються з моменту опломбування приборів обліку води і їх з'єднаних частин до вузла обліку представником Виробника. Неопломбовані вузли обліку води до експлуатації не допускаються.

Не узгодженими залишились наступні тільки четверте і п"яте речення.

Позивач пропонує таку редакцію: "Послуги по опломбуванню/розпломбуванню вузлів обліку води виконується Виробником платно, на підставі заявки Споживача. Вартість послуг по опломбуванню/розпломбуванню визначається калькуляцією Виробника і оплачується Споживачем на підставі виставленого рахунку в 5-ти денний строк з моменту його отримання на умовах передоплати.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що витрати підприємства на послуги по опломбуванню/розпломбуванню вузлів обліку води не включені в тариф на послуги водопостачання, а тому повинні відшкодовуватися Споживачем на підставі постанови КМУ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" № 869 від 11.06.2011 року.

Відповідач пропонував викласти в наступній редакції п.2.4: виключити ці речення з пункту, оскільки вважає їх такими, що не відповідають п.5.10 Правил № 190, так як опломбування представником позивача засобів обліку відповідача є прямим обв"язком позивача, без здійснення яких неможливо облікувати витрати води відповідача та як слідство, - приймати платежі за надані послуги водопостачання та водовідведення. Відповідач не має альтернативного виконавця по опломбуванню приладів обліку води, цим правом наділено тільки позивача, а спонукання його прийняти редакцію позивача є прямими порушенням антимонопольного законодавства.

Слід зазначити, що вирішуючи це питання, господарський суд виходив з вимог викладених пунктом 5.17 і 5.18 Правил № 190, за якими саме Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником і місцях з"єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Пломбуванням чи розпломбуванням займається виключно Виробник, тобто позивач, тому вимоги, викладені в четвертому і п"ятому реченні п.2.4 договору виключаються як такі, що невідповідають Правилам № 190.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок місцевого господарського суду щодо виключення четвертого та п»ятого речення у пункті 2.4 договору, як такі, що не відповідають Правилам №190.

Щодо пункту 2.6 договору.

Позивач п. 2.6 договору пропонує в редакції: " У випадку відсутності чи несправності прибору обліку з вини Споживача, у тому числі несвоєчасного введення його в експлуатацію (з викликом представника Виробника і складання акту), порушення цілісності пломб і деталей пломбування, втручання в його роботу - розрахунок води визначається по пропускної спосібності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2 м/сек. і дії його повним перетином в термін 24 часів на добу.

У випадку закінчення строку дії повірки прибору обліку - Споживач зобов"язаний звернутися до Виробника із заявкою про необхідність вивести з експлуатації прибор обліку на період проведення повірки.

У випадку ненадання заявки Споживачем про розпломбування і виводу вузла обліку з експлуатації по закінченню строку повірки прибору обліку, Виробник актом виводить вузол обліку Споживача з експлуатації самостійно, без здійснення розпломбування.

За період повірки прибору обліку води прибору обліку води, але не більш одного місяця, розрахунок за спожиту воду проводиться по середньодобовим витратам за попередні два розрахункових місяця.

У випадку не проведення своєчасної повірки прибору обліку та не ведення його в експлуатацію протягом місяця після зняття прибору обліку води на повірку чи після закінчення міжповірочного інтервалу витрата води здійснюється по пропускній здібності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2м/сек. та дії її повним перетину протягом 24 годин на добу."

Відповідач пропонує свою редакцію наступного змісту: "У разі відсутності у Споживача приборів обліку, а також для перевірки показників встановлених засобів обліку Виробник має право встановлювати на вводах контрольні засоби обліку. Дані роботи також можуть бути виконанні за обґрунтованими вимогами Споживача. Дообладнання або монтаж вузлів обліку для встановлення контрольних засобів обліку виконується за рахунок заінтересованої сторони."

В обґрунтування своєї редакції, відповідач посилається на п.1.1 і 5.25 Правил № 190, а також на те, що Правилами не передбачено проведення рахунку води за пропускною здібністю труби у точці підключення у разі відсутності або несправності прибору обліку з посиланням на рішення господарського суду Донецької області № 2/43пд від 2010 року.

Викладаючи п.2.6 в редакції суду, суд виходив з того, що відповідачем у запропонованій редакції не враховано питання про порядок оплати у разі відсутності приладу обліку води, а запропоновані додаткові, на думку суду пропозиції.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 2.3 договору сторони погодили, що споживач за свій рахунок встановлює по узгодженій з виробником технічної документації вузла обліку води повірені прилади обліку та те, що кількість води використаної споживачем, визнаається за показниками повірених та опломбованих представниками Держспоживстандарта і виробника приладів обліку води.

Виходячи з цього слід заначити про таке.

Даний пункт договору міститься у розділі 2 «Режим, об»єми і порядок надання послуг по постачанню води».

Абзацом 1 вказаного пункту сторони намагалися вирішити питання щодо розрахунку витрат води внаслідок відсутності або несправності приладу обліку.

Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на пунким 5.14, 5.18 Правил № 190, а відповідач на пункти 1.1, 5.25 Правил № 190.

Так, система обліку водопостачання та водовідведення регулююється розділом VI Правил №190, тому враховуючи пропозиції обох сторін, колегія суддів, дійшла висновку про те, що п.2.6 слід викласти наступним чином, що відповідає п.5.18 та п.5.25 Правил №190.

«Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з»єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Для контролю витрат води у споживача, який не має засобу обліку, а також для перевірки показів встановлених засобів обліку виробник має право встановлювати на вводах контрольні засоби обліку. Ці роботи теж можуть бути виконані за обґрунтованою вимогою споживача.

Дообладнання або монтаж вузлів обліку для встановлених контрольних засобів обліку виконується за рахунок зацікавленої сторони».

Щодо пункту 2.8.1 договору.

Позивач п. 2.8.1 договору пропонує в редакції: " В місячний строк з моменту зміни об"єму водопостачання направити Виробнику заяву на внесення відповідних змін у договір.

При невідповідності заявленого об"єму води технічними характеристиками установленого прибору обліку води у вказані Виробником строки направити Виробнику необхідні документи для отримання додаткових технічних умов (вихідних даних) для розробки нового проекту вузла обліку води або внесення змін в існуючий проект з метою переобладнання вузла обліку з установкою прибору обліку необхідного типу/розміру."

Грунтує свою позицію позивач з посиланням на норми п.5.6, 5.19 Правил № 190.

Відповідач пропонує свою редакцію такого змісту: " У разі, коли витрати води у Споживача зменшились або збільшилися, або по рахункам Виробника не відповідає діаметру встановленого засобу обліку, Споживач в указаний ним строк здійснює переобладнання засобу обліку з установкою прибору обліку необхідного діаметру" з посиланням на п.1.1, 5.19 Правил № 190.

Колегія суддів зазначає, однією з істотних умов договору є визначення об"єму споживаємої води, а тому зміна цієї умови повинна бути викладена в договорі, тому текст першого речення є законним і обґрунтованим.

Пунктом 5.19 Правил № 190 визначено, що у випадку, коли витрати води у споживача знизилися або збільшилися чи за розрахунками виробника не відповідають діаметру встановленого засобу обліку, споживач відповідно до вимог виробника у зазначений ним термін здійснює переобладнання вузла обліку з встановленням засобу обліку необхідного діаметра.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості прийняття п. 2.8.1 договору №1649 від 01.2014р. в редакції відповідача: "В місячний строк з моменту зміни об"єму водопостачання направити Виробнику заяву на внесення відповідних змін у договір. У випадку, коли витрати води у споживача знизилися або збільшилися чи за розрахунками виробника не відповідають діаметру встановленого засобу обліку, споживач відповідно до вимог виробника у зазначений ним термін здійснює переобладнання вузла обліку з встановленням засобу обліку необхідного діаметра.»

Щодо пункту 5.4 договору.

Позивач п. 5.4 договору пропонує в редакції: "У випадку затвердження нових розмірів тарифів Споживач здійснює оплату послуги відповідно дійсного Договору з дня вступу їх в силу без додаткового узгодження", обґрунтовуючи це п.5 ст. 32 Закону України " Про житлово-комунальні послуги".

Відповідач вважає доповнити цей пункт наступним: "При цьому Виробник зобов"язаний не менш ніж за 15 днів до введення їх в дію, письмово повідомити Споживача про це з посиланням на відповідне рішення відповідних органів", обґрунтовуючи це п.5 ст. 32 Закону України " Про житлово-комунальні послуги".

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховуються щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру, затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець-виробник не пізніше, ніш за 15 днів повідомляє про це Споживача з визначенням припини зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

З урахуванням визначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності застосування цієї статті в договорі сторонами, оскільки одним з принципів тарифоутворення та оплати житлово-комунальних послуг є відкритість, доступність та прозорість структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.

Таким чином, пункт 5.4 договору підлягає викладенню в наступній редакції: "Розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру, затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець-виробник не пізніше, ніш за 15 днів повідомляє про це Споживача з визначенням припини зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів."

По пункту 5.6 договору.

Позивач п. 5.6 договору пропонує в редакції: " Споживач самостійно здійснює оплату по дійсному договору на вимогах 100 % передоплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому розмір платежу визначається, виходячи з вартості об"єму спожитих послуг за минулий місяць".

Відповідач цей пункт пропонує виключити, оскільки діючим законодавством не передбачена в обов"язковому порядку оплата за послуги водопостачання та водовідведення на підставах передоплати.

З урахуванням визначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про викладення спірного пункту у редакції відповідача наступного змісту: "Споживач самостійно здійснює оплату по дійсному договору. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі отриманих від Виробника послуг актів - рахунків".

Щодо пункту 5.7 договору.

Позивач п. 5.7 договору пропонує в редакції: "Кінцевий рахунок за вказані послуги за поточний місяць Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту платіжним дорученням, з урахуванням проведеної передоплати, не пізніше ніж через 3 банківських днів після підписання акту".

Відповідач цей пункт пропонує викласти в іншій редакції: "Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі отриманих від Виробника послуг актів - рахунків", посилаючись на п.18 Правил № 630 від 21.07.2005 року "Про надання послуг по централізованому опаленню, поставки холодної та гарячої води та водовідведення".

Колегія суддів, розглядаючи п.5.6 і п.5.7 договору, які стосуються порядку розрахунків за спожиту воду, виходить з того, що сторонами передбачено підписувати акт щомісячно, який фіксує кількість спожитої води і прийнятих стічних вод (п.6.4.1.) Цей акт є підставою для розрахунку споживачем отриманих послуг. В самому тексті другого речення п 5.6 вказано, що платіж за отримані послуги здійснюється, виходячи з вартості об'єму спожитих послуг за попередній місяць, а тому передоплата за спожиту воду не повинна бути передбачена сторонами у договорі.

Редакція відповідача є такою, що відповідає і діючому законодавству, і можливості реально фактично здійснити розрахунок за отримані послуги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виключення п.5.7 договору.

Щодо пункту 6.3.1 договору.

Пункт 6.3.1 договору в редакції позивача викладений наступним чином: "Виробник має право: "Здійснювати обстеження мереж водопостачання і водовідведення Споживача, а також приборів та приладів на них, контролювати раціональне водоспоживання та інше. За результатами обстежень складати сумісні з представником Споживача акти. Недопущення Споживачем представника Виробника до прибору обліку або водопровідно-каналізаційним мережам та споруд є незаконним і самовільною дією Споживача, при цьому Виробник має право відключити Споживача від мереж водопроводу та каналізації".

Відповідач пропонує виключити з тексту цього пункту останенє речення, вважаючи що підстави для відключення від водопостачання та водовідведення регулюються законом і не можуть самостійно визначатися позивачем.

Таким чином, вирішуючи питання права виробника на обстеження мереж водопостачання і водовідведення Споживача, колегія суддів виходить з того, що абзацом третім п.10.1 Правил №190 встановлено, що Виробник має право разом з Споживачем здійснювати відповідно до умов договору вибіркову перевірку технічного стану внутрішньобудинкової системи водопостачання Споживача, про що складається акт. Недопущення Споживачем представника Виробника до прибору обліку або водопровідно-каналізаційним мережам та споруд є незаконним і самовільною дією Споживача.

Це кореспондується з вимогами, викладеними п.5.13 Правил №190, зокрема, Споживач забезпечує доступ представників Виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання. Тобто чітко законодавцем передбачені права виробника на обстеження мереж водопостачання і водовідведення Споживача, але не можуть бути застосовані наслідки у вигляді відключення Споживача від мереж водопроводу та каналізації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним викладення пункту 6.3.1 договору в редакції позивача без останнього речення, а саме: "Виробник має право здійснювати обстеження мереж водопостачання і водовідведення Споживача, а також приборів та приладів на них, контролювати раціональне водоспоживання та інше. За результатами обстежень складати сумісні з представником Споживача акти. Недопущення Споживачем представника Виробника до прибору обліку або водопровідно-каналізаційним мережам та споруд є незаконним і самовільною дією Споживача".

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні стосовно пунктів 2.3 та 2.6 договору, а апеляційна скарга Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Макіївка, Донецька область задоволенню не підлягає.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. у справі № 905/967/14 повинно бути залишено без змін, але за мотивами, викладеними у постанові щодо пунктів, які підлягають зміні.

Посилання відповідача на несправедливий розподіл судових витрат є безпідставним, оскільки місцевим господарським судом судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України були правомірно покладені на позивача та відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія «Вода Донбасу» м.Макіївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. у справі №905/967/14 - залишити без задоволення.

Змінити абзац 3 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. у справі №905/967/14 та викласти у наступній редакції: «Припинити провадження по справі №905/967/14 по пункту 2.3 договору, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині».

Змінити абзац 5 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. у справі №905/967/14 та викласти пункт 2.6 договору у наступній редакції: «Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з»єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено,знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Для контролю витрат води у споживача, який не має засобу обліку, а також для перевірки показів встановлених засобів обліку виробник має право встановлювати на вводах контрольні засоби обліку. Ці роботи теж можуть бути виконані за обґрунтованою вимогою споживача.

Дообладнання або монтаж вузлів обліку для встановлених контрольних засобів обліку виконується за рахунок зацікавленої сторони».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. у справі №905/967/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надр.6 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Дон. обл.